Перейти на мобільну версію сайту

26.07.2019

ВИБИРАЙТЕ, АЛЕ ВІДПУСКАЙТЕ!

Pa5qea8jj1kВибір... От вже той вибір... Всюдисущий. Хочемо чи не хочемо, а живемо з ним щодня, щогодини, щохвилини. Де б ми не були, чим би не займались, ми постійно обираємо. Вибір ніби став звичкою, що поселилась у підсвідомості. Став автоматичним, без усвідомлення...

Мати вибір, то, звісно, добра річ, адже це одна із ознак цивілізації, свободи. То певний інструмент, що дає можливість зробити саме так, як хочеться, мати саме те, що хочеться і т.д.

Ми обираємо людей? Так! Оточення? Звісно! Друзів, коханих, домашніх улюбленців? І знову ствердна відповідь. Але є речі, які, здається, мусиш просто прийняти, бо можливість вибору тут не працює. Різні канони, правила, закони, розпорядження, забобони і ще купа всього. Але навіть тут ми примудряємось знайти шпарину, крізь яку можна втекти. Ми вислизаємо із зони дискомфорту. І робимо це заради того, аби залишити для себе найкращий варіант.Так, буває різне в житті, але от найскладніше з людьми. Ніби правильно робиш вибір, але...

Чому ж з тими, кого ми обираємо, у нас не завжди складається пазл? 

І тут у кожного з нас буде чимало думок, але сьогодні пропонуємо прислухатись до слів відомої української письменниці Анастасії Нікуліної: «Ніхто не думає так, як ти. Все, що є у нас у голові, залишається тільки таким. І те ж саме відбувається в головах інших. Тому вони поводять себе так, як вони вважають правильним, а не ми. Тож, коли ми вибираємо когось, не факт, що він обере нас. Не завжди кола комфорту співпадають. І це найгірші замкнуті кола... Ти віддаєш все своє тепло, довіру, підтримку людині, від якої прагнеш отримати те саме. Але їй може бути не потрібно усе це. І ти стаєш добровільним мазохістом, який сам себе підсадив на голку. Бо, якщо тобі потрібна любов цієї людини, ти погоджуєшся з усіма її дивацтвами, приймаєш її такою, як вона є, просто, щоб почути її голос чи пообіймати. Але при цьому сам страждаєш. Бо?.. Бо ніхто не думає так, як ти...».

Добре, коли пазл склався. А як ні? Тоді вихід один: відпускайте людей. І це цілком нормально, навіть, якщо ви були дуже близькими. Знайте, як би добре не було, все рівно будьте готові їх відпустити. Так, це найважча практика. Але її слід засвоїти, якщо не хочете страждати.


Дивіться також:




Повернення до списку




Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.