Перейти на мобільну версію сайту

17.01.2020

УКРАЇНЦІ НЕ ПОВАЖАЮТЬ УКРАЇНЦІВ

шухановаЩе до Нового року вирішила відвідати зарубіжжя. Поїздка була не планованою, а спонтанною, за компанію.

Виїхали на світанку, щоб не стояти в черзі на кордоні, але таких хитрунів як ми було чимало. Черга з фур стояла кілометри, але екскурсійні автобуси пропускали в іншій черзі. З пів годинки посиділи в салоні, розім’яли трішки ноги і тоді прийшли прикордонники та зібрали паспорти для відмітки. Проштампувавши понад п’ять десятків паспортів туристам нашого автобусу – дали зелене світло. Теж саме відбулося й на румунському кордоні, прикордонники швидко провели потрібну процедуру. Ну все, кілька сотень метрів і ми вже за кордоном. Але як перед українським кордоном обабіч дороги купи сміття, так і з румунського боку з кілометр вздовж дороги те саме. Проїхавши кілька кілометрів одразу нібито в інший вимір потрапляєш. Чистота, навіть невеличкі старенькі будиночки з сучасними дахами, надзвичайно охайним господарством. Не те, що в нас біля будинків різні прибудови, надбудови, якісь захаращені сараї та обійстя навколо.

Що цікаво, Румунія не газифікована і дротів електропередач, які засотали небеса і, як шмарклі, висять над головами теж не спостерігалося. На кожному стовпі вуличного освітлення автономна сонячна батарея живлення. Містами лише висить над головами новорічна ілюмінація, яку навіть і в думках ніхто не намагається здерти. Дивно, але колись злиденна Румунія, на полицях магазинів якої були консервовані абрикоси та китайська порцеляна, а всі люди в сумному сіро-чорному одязі, перетворилася в європейську державу. Можливо там працюють закони, які не заграють з людьми.

Комунальний інспектор помітив, що в когось обдертий фасад будинку, йому зробили зауваження і дали термін на усунення цього недоліку, не усунув – наступного дня приїздить ремонтна бригада, здійснює роботи і за встановленими тарифами людина мусить заплатити. Ніяких тобі благань, судів, оскаржень, угод… Заплати втричі дорожче ніж би сам зробив. Кілька людей постраждали, а решта не хоче в таку халепу втрапити. Кровних шкода. Не буду розкривати усіх секретів господарювання чужинців, а повернуся до нас українців-патріотів.

Повертаючись додому, нас швиденько випустили румунські прикордонники, проте на довго нас затримали наші. Ми в черзі були другими, перед нами стояв «бусик» з трьома пасажирами, який обслуговувала молода працівниця більше години. Спочатку вона попила каву просто на вулиці, потім узяла цигарку, після чого повільно пішла до «бусу», узяла три паспорти і зникла на тривалий час. Територією прикордонного пункту постійно ходили люди у формі туди-сюди. Сил вже не було і обурення почало виходити назовні, проте пасажири нашого автобуса ледь стримали мене, аби не зробити зауваження і не квапити пані аби не розізлити, бо ж може ще влаштувати огляд автобуса, то це ще б зайняло досить часу. То ж мовчи глуха, менше гріха. Бо ж проти більшості не попреш. Не зрозуміло: «Чому нас українців не поважають українці, які у нас на службі?»


Дивіться також:




Повернення до списку




Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.