Перейти на мобільну версію сайту

14.06.2019

СТИХІЯ НАВЧИТЬ

наталія-200Зливи, які гастролювали наприкінці травня – на початку червня в місті і районі, наробили чимало шкоди людям. Хтось залишився без майбутнього врожаю, комусь підтопило будівлю чи комору. Припарковані біля Центрального ринку автомобілі автоматично перетворювалися на човни, з яких вигрібали воду руками. Бруківку у Старому місті й на спуску по Князів Коріатовичів до Новопланівського мосту вимило аж до утворення кількох вирв. Страшно було їхати.

Не кращою була ситуація і в районі. Під час чергової зливи вода в Суржинецькому й Совиному ярах, що у Староушицькому напрямку, мчала суцільною лавиною по трасі. Водії від перестраху не знали, чи їхати наперекір стихії, чи глушити мотори й сплисти за тією течією.

Між селами Грушка і Чабанівка частково був зруйнований міст, який свого часу взагалі знесло під час аналогічної стихії. До слова, цей міст – єдиний, який з’єднує села Чабанівської сільської ради (а їх там чотири) з кам’янецькою цивілізацією. Вода не пошкодувала місток при в’їзді в село Гута-Чугорська. Його, зауважу, тільки ремонтували дорожники минулого року. Сталося так, що стихія змила саме ту ділянку, яка минулоріч була відремонтована. Напевне, зліпили як могли, але не сподівалися, що «майстерна робота» так швидко розкриється.

У сусідній Каштанівці така ж проблема: тут кладка з’єднує дві частини села. У самісінькому її центрі яма така, що можна провалитися, а автомобілю точно не проїхати, хіба на двох колесах. Є села, в яких під’їзні шляхи розмило так, що рейсові автобуси відмовляються їхати. І як, питається, людям добиратися до міста, аби щось купити, чи машині з хлібом та необхідним крамом дістатися до своїх покупців?

Кого в таких ситуаціях звинувачувати? Владу, яка не реагує чи не дбає? Депутатів усіх рівнів, які всім щось «повинні». Чи, можливо, власну недалекоглядність?

Коли в будь-якому організованому середовищі функція «планування» відсутня, то і пріоритети розставляються в хаотичному порядку. Тоді серед проблем, які потрібно вирішити, обираються або малозначні, або короткотермінові. Ми задовольняємося потребами на рівні «тут і зараз», живемо одним днем, мало замислюючись над тим, що буде завтра. Для дітей і онуків ми також нічого не залишаємо, бо ж хто зна, чи захочуть вони жити там, де все життя прожили ми.

Споживацький підхід до життя не залишає шансів для перспектив. І тоді стихії легко боротися із людським фактором, коли тимчасове переходить у стадію «вічне», а «якось воно буде» стає заледве не життєвим девізом.

Ми втрачаємо відчуття відповідальності, натомість так нічого і не здобуваючи. Хіба тільки стихія навчить цінувати й трішки планувати. Якщо не заради себе, то хоч заради майбутнього.


Дивіться також:




Повернення до списку




Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.