Перейти на мобільну версію сайту

27.09.2019

ПРОДАВ. А ДАЛІ ЩО?

Наташа1Українець – вічний революціонер, у ньому дух, що тіло рве до бою. Пророчі слова Івана Франка. Усе, за що ми не беремося, має відбуватися з душевним надривом, емоційно й безкомпромісно. Здається, що розум при цьому вимикається, а здоровий глузд з’являється лише тоді, коли вже пізно розмахувати шаблюкою, бо бій закінчився і нас знову «розвели» як кошенят. У чому це проявляється, запитаєте? Та у всьому, починаючи від виборів і закінчуючи будь-якими нагальними питаннями. Ми обираємо на емоціях, щоб у майбутньому розчаруватися. Це якесь замкнене коло, по якому ми бігаємо із мазохістським задоволенням. Не думаючи, не аналізуючи, живучи за принципом: «У мене вже краще, бо в сусіда гірше».

Щось подібне наразі можна спостерігати навколо питання з впровадження ринку землі. Звичайно, це потрібно робити, але не таким галопом. А тоді яким, якщо з часу проголошення незалежності жодна влада не спромоглася напрацювати нормальний механізм і врегулювати земельні відносини? Нині кажуть, а чому я не можу продати те, що по праву належить мені. Але хочеться запитати: «А як тобі та земля дісталася?». Більшість отримала її у результаті розпаювання, інша частина – у спадок. І ті, і другі не купували землю, як це свого часу робили наші пращури «куркулі», а просто отримали її задурно, безкоштовно. А що безплатне, те й не ціниться. Бо в нього не вкладаєш гроші, цим не займаєшся, а лише користуєшся, отримуючи щорічну вигоду (у нашому випадку – оренду за пай). Ми вже мали приклад безкоштовного в перші роки незалежності, коли всім людям роздали ваучери на володіння державними підприємствами, а потім ті ваучери, загнавши нас у безгрошів’я, успішно скупили нинішні олігархи. Тепер же подібне може бути і з землею.

Ні, не думайте, я не приймаю нічию сторону. Я не аграрій і не обробляю землю, щоб заробляти на ній, як дехто каже, мільйони, у мене немає власної земельної ділянки, з якої б я отримувала щорічну вигоду, не докладаючи при цьому жодних зусиль. І мені вже точно не скористатися законним правом отримати у власність безкоштовних 2 гектара землі, бо їх без хабара у вільному користуванні немає. Мій нейтралітет певною мірою ще гірший, ніж сьогодні суперечки між зацікавленими сторонами, бо він може породити байдужість. Байдужість до власної країни, в якій ми не живемо, а виживаємо, байдужість до землі, яка годує не тільки нас, а й чужоземців, байдужість до власних природних ресурсів, які знищують охочі до наживи.

Єдине питання, на яке я сьогодні так і не отримала відповіді від тих, хто хоче продати замлю, бо з тими, хто мають намір купити, і так все зрозуміло: «Продасиш і що далі?». Напевне, так, як і з ваучерами. Пройде кілька років і ті, хто продав, будуть проклинати тих олігархів, які купили в них землю, бо вони стовідсотково «зажеруться», а потім безземельні першими підуть з вилами на багатіїв, даючи життя новій революції.


Дивіться також:




Повернення до списку




Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.