Перейти на мобільну версію сайту

11.10.2019

ПАНА ВИДНО ПО ХАЛЯВІ

шухановаСкільки не говори про культуру і мораль, якщо її з молоком матері не всмокталося, то вже нічого не буде. Минулого тижня журналістів і ще когось збирали на цементному заводі, аби вони були присутні при встановленні рекорду України. Транспорт чекав на залізничному вокзалі та біля Центрального ринку. Коли дісталися до маршрутки біля ринку, то вже ніде було яблуку впасти. Усі сидіння були зайняті підлітками. У салон увійшла молода пара з маленькою дитиною на руках. Ніхто з хлопців навіть і бровою не повів, щоб запропонувати місце. Попереду сиділа, швидше за все, куратор групи одного із навчальних закладів, але й вона озирнулася назад і повідомила, що місць більше немає. Коли дитина почала вередувати, тоді хлопчина з першого сидіння таки підвівся і дав місце.

Жінок у салоні було на пальцях однієї руки перерахувати, причому дещо старших за юнаків, та вони всі втупилися в гаджети і нікого навколо не бачили і не чули. Та й куратор чомусь не намагалася провести виховну годину і пояснити дітлахам, що місцем чоловіки повинні поступитися, адже їхати не міжміським транспортом, а просто подолати кілька кілометрів. Стояла, вдивлялася в їхні обличчя, а вони усі якість не від світу цього, чомусь не розвинена мускулатура на обличчі. А ще сморід у маршрутці стояв такий, нібито ти потрапив у газову камеру, так смерділо потом. Що ж дивуватися, немає порошку, мила та шампуні, воду теж потрібно відрами за кілометр носити – двадцять перше століття. Також мені подобається, коли жіночки в маршрутці тиснуться в проході, а чоловіки у військовій формі вже зранку втомлені і не можуть підвестися. Та й жіночки у військовій формі теж дуже цікаві, такі собі на понтах, розповідають по мобільному телефону про хвороби своїх дітей, про аборт подруги, тут же призначають у телефонному режимі лікування від нежитю і кашлю, а далі пішов увесь родовід... А ти їдеш і лише мрієш, коли ж той словесний «бігунець» закінчиться. Ще подобається, коли у переповнену маршрутку, особливо вранці, заходить пан чи пані з собачкою чи кішечкою. Але при цьому забувають, що це лише їхній улюбленець, і що можливо в когось може бути алергія на шерсть тварин чи бронхіальна астма. Але ж спробуй щось сказати, тебе народ просто зацькує і звинуватить у жорстокості. А потім ще на тебе напчихають, бо ж везуть хворих дітей до лікарів та в школу. 

«Що тільки мій онук має бути хворим, нічого страшного за 15 хвилин поїздки ні з ким не станеться», – каже бабця з портфелем онука в руках.

Так і хочеться втлумачити: «Люди бережіть себе та навколишніх, ставтеся з повагою і шаною один до одного, вчіть наших нащадків бути чемними».


Дивіться також:




Повернення до списку




Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.