Перейти на мобільну версію сайту

07.02.2020

НЕ ВСЕ ВТРАЧЕНО

Фурман-1Не планувала в цьому номері авторської колонки, тим більше з такою назвою, але одна подія недільного дня спонукала мене до цього. Якщо ще кілька днів назад я б говорила про те, наскільки ми зараз стали байдужими, то сьогодні навіть знайомим не дозволила б в своїй присутності це сказати. Ми все таки дуже людяні і здатні співчувати і жаліти. Не всі звичайно, але маю надію, що більшість.

У суботу до мене зателефонував мій близький друг, який очолює одну з громадських організацій нашого міста. Він запитав чи не зайнята я в неділю, тому що запропонував долучитися до акції, мета якої була зібрати кошти маленькій хворій дівчинці. Звісно я погодилася. І, навіть, якби в мене була купа справ, я б їх однозначно відклала в сторону. Тому що, якщо і брати участь в якихось подіях, то саме в таких. Ніколи не знаєш, що чекає тебе чи твоїх близьких завтра. Про цю розмову почула моя близька подруга Наталія, яка відразу ж зателефонувала своїм знайомим і розказала про цей захід. І жодний з них не відмовився прийти. 

Погода в неділю була зіпсована, йшов сильний дощ, але він не злякав учасників благодійного ярмарку – вони знали заради чого сюди прийшли. Приємно було спостерігати, які всі були згуртовані, активні. Тут люди не ділилися на категорії молодший – старший, підприємець-студент, учень-викладач. Всі між собою були рівні, не дивлячись ні на що. Спочатку, чесно кажучи я думала, що через зіпсовану погоду ярмарок не відбудеться так як хотілося. Але ні. З кожною годиною людей ставало все більше і більше, і я розуміла в той момент, що люди в нас все-таки небайдужі до людської біди. І не важливо при цьому, що хтось купив в’язану іграшку чи солодощі, повітряну кульку чи хот-дог. Кожний купував те, що фінансово міг собі дозволити. АЛЕ КУПИВ! Тим самим долучився до спільної справи.

Спостерігаючи з подругою за ярмарком, дійсно було дуже приємно, до сліз. В нас не втрачені людські цінності. Ми вміємо співчувати, ми можемо в потрібну хвилину зібратися, акумулювати свої сили, допомогти при потребі. Старші дали приклад молодшим, як просто робити добро. Не можу не згадати розмову підлітків, які сиділи в кафе поблизу місця, де проходив ярмарок. Вони майже зробили замовлення, коли хтось озвучив, що там навпроти можна теж купити щось попоїсти і цим самим допомогти хворій дитині. Їх було 5 чоловік, всі вони відмовилися робити замовлення і пішли купувати на ярмарок. Цих дітей ніхто не змушував так робити, вони зробили свій свідомий вибір. Попри те, що молодь зараз дуже різна, часто-густо жорстока, адже такі умови їм диктує наш сучасний світ.

Повертаючись в цей день, хочеться сказати, що ми не повинні зупинятися робити гарні справи. Маємо гуртуватися у спільних проблемах і разом намагатися їх вирішити. Вміти допомагати і ніколи цим не хизуватися. Добро не любить уваги, а ми з вами не втрачене покоління, попри всі зовнішні і внутрішні фактори.


Дивіться також:




Повернення до списку




Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.