Завершуються передвиборчі перегони кандидатів у депутати до Верховної Ради України. Суспільство стало перед вибором і сподіванням на краще життя. Люди хочуть добре жити у своєму домі, хочуть отримувати достойні зарплати і пенсії, мати гарантовану роботу та відпочинок, а ще змогу оплачувати комунальні послуги, а не вирішувати, чи заплатити за газ, чи ліки купити. А для цього, щоб не думати про очевидні речі, нам з вами потрібно прийти 21 липня на виборчі дільниці і проголосувати за зміни.
Не вестися на прості обіцянки про нову дорогу від депутата, про комп’ютери і парти, на отримання гречки з олією чи придбання шкільного автобуса або швидкої допомоги для громади.
З початку року більше чотирьох тисяч роботодавців Хмельниччини повідомили обласну службу зайнятості про потребу у кваліфікованих кадрах. Наразі в базі данихцієї установи є 19,4 тисяч вакансій!
Найбільшим попитом серед роботодавців користуються робітничі спеціальності, не вистачає кваліфікованих робітників у сфері транспорту, торгівлі та послуг, агропромислового комплексу. Про це розповідає директор Хмельницького обласного центру зайнятості Сергій Черешня.
Останнім часом все менше хочеться переглядати і слухати новини по телебаченню, читати соціальні мережі. Будучи мамою 14-річного хлопчика, інколи боязно, щоб він взагалі виходив з дому. Тому що ти не знаєш, що там зараз відбувається за порогом твого будинку.
Нині здається, що світ перевертається з ніг на голову. Пропадають діти, яких потім знаходять або з перерізаними горлом або зґвалтованими десь в урвищі. За насилля малюків я взагалі мовчу, бо гіркий ковток жовчі підступає до горла.
Свого часу відомий колумбійський письменник Габріель Гарсіа Маркес сказав: «Треба прислухатися до голосу дитини, яка живе в кожному з нас. Якщо це робити, очі завжди блищатимуть. Та варто втратити зв’язок із цією дитиною, то розірветься і наш зв’язок із життям». Чи правий майстер слова? Певно, що автор 7 романів, 47 повістей, 10 кіносценаріїв знав, що казав. Тому перечити – марно. Та й не тільки він глаголив істину, що усі ми – діти, вона звучала й звучить з уст людей досі.
Так, усі ми виростаємо, стаємо дорослими та самостійними, такими собі серйозними дядьками й тітками, які дбають не тільки про себе, а й про тих, хто поруч.
Були собі, жили люди, які за власною огорожею нічого доброго не бачили. Бо його й не було. Кожен собі на подвір’ї наводив шик, блиск, а от на те, що робилося за його межами, лише нарікали на всіх. Так жили роками, на лавочці бідкалися, судили-пересуджували, так і жили десятиріччями.
І от одного разу на їхній вулиці з’явилася небайдужа, активна людина, яка піднімала на ноги всіх, не давала жити посадовцям. Організовувала і самих сусідів, щоб зробити життя кращим, щоб не лазити по багнюці на роботу, щоб автомобілі не тонули в багні, щоб на вулицях вночі було світло та безпечно, щоб дітям було де гратися.
Зливи, які гастролювали наприкінці травня – на початку червня в місті і районі, наробили чимало шкоди людям. Хтось залишився без майбутнього врожаю, комусь підтопило будівлю чи комору. Припарковані біля Центрального ринку автомобілі автоматично перетворювалися на човни, з яких вигрібали воду руками. Бруківку у Старому місті й на спуску по Князів Коріатовичів до Новопланівського мосту вимило аж до утворення кількох вирв. Страшно було їхати.
Не кращою була ситуація і в районі. Під час чергової зливи вода в Суржинецькому й Совиному ярах, що у Староушицькому напрямку, мчала суцільною лавиною по трасі.
Турбота – це комплекс дій щодо будь-якого об’єкту, націлений на його благополуччя, увага до чиїхось потреб, піклування про кого-небудь, про що-небудь. Турботу може проявляти як тварина до свого потомства, так і людина до своїх рідних, інших людей та живих істот.
Про турботу замислилася після перебування в територіальному центрі надання соціальних послуг «Турбота».
За день світова спільнота буде відзначати гарне і душевне свято – День захисту дітей. На мою думку, будь-які заходи, які проводяться в цей день, є важливими й необхідними. Серед безліч свят, що відзначають дорослі, діти знають, що в них воно є також. Їхнє, власне. І, насамперед, це говорить для них про те, що разом з дорослими вони мають рівні права.
Нещодавно моя близька знайома і подруга сказала, що діти – це головний подарунок життя. Не просто подарунок на чергове свято, а подарунок долі. І тільки її прихильність до нас визначає, чи гідні ми в цьому світі бути батьками.
23 травня. День Героїв. Свято, що встановлене на честь українських вояків, борців за волю України. Передусім – лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, гайдамаків, опришків, січових стрільців, вояків Армії УНР, ОУН-УПА, а також героїв Небесної сотні та сучасної російсько-української війни. День героїв – це не офіційне державне свято, але щороку все більше відзначається в Україні.
На жаль, минуле та сьогодення зазнало чимало втрат борців за волю нашої країни – справжніх символів незборимості української нації!
З 2003 року ми святкуємо День Європи в Україні, але європейцями за цей час так і не стали. Парадоксально, чи не так?
А ще більш дивний інший факт: варто лишень будь-кому з наших поїхати за кордон, як він стає чемним, культурним, дисциплінованим і законослухняним. Повертається додому – і знову те саме.
Ми живемо в Європі, дозволяючи собі не дотримуватися ані букви закону, ані європейських стандартів. Звідкіля це?
Є такі свята, які, можливо, чітко не прописані в хронологічному календарі. Вони є, але, власне, цінність їхня не для всіх буває важливою. Є професійні свята, а є ті, що змушують нас замислюватися над тим, заради чого ми живемо. Одним із таких є День матері, який щорічно відзначають у другу неділю травня.
Здавалося б, просте банальне свято, але, як на мене, воно є важливим. Саме минулого року влітку я зрозуміла, що не бачу свого життя без однієї єдиної людини в світі. Не бачу його без моєї мами!
Традиційно весна щедро дарує нам вихідні дні. Щойно відзначили 28 квітня, світле і радісне свято Пасхи, до якого усі готувалися дуже ретельно. Майже тиждень драяли і вимивали своє житло, більше місяця влаштовували прибирання міст та сіл від різного бруду та мотлоху, під час чого пересвідчилися вкотре наскільки ми люди – нелюди, які загиджують навколишнє середовище поліетиленом і пластиком. А потім за кожним з них ми з вами прибираємо все оптом. Та все одно хоч і не ти насмітив, але ж прибрати потрібно.
Достойно зустріли величне свято відродження та очищення, як ще одне свято прийшло до нас – Міжнародний день праці.
«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», писала геніальна Ліна Костенко. Доленосне 25 квітня для України дало надію, що наша нація, український народ, не вмре. Принаймні, не вмре наша мова, адже відтепер на законодавчому рівні вона має статус єдиної і офіційної. Цей тернистий шлях вона пройшла, заплативши героями двох революцій – Помаранчевої і Гідності, віддавши життя своїх кращих синів та доньок, котрі захищали суверенітет на сході країни. Більше двох тисяч правок знадобилося депутатам, аби дійти до єдино правильного рішення – в Україні державною має бути саме українська мова.
Минулого тижня прикра новина про мор живності поблизу села Великий Жванчик облетіла всю країну. Загиблих тварин і птахів виявили мисливці. Вони й пов’язують це жахіття з обробітком полів отрутою від гризунів, якими харчуються дикі тварини та птахи.
І от нарешті Держпродспоживслужба в Хмельницькій області, представники якої виїжджали до Великого Жванчика, повідомили результати дослідження трупів птахів та тварин. «Уже є результати лабораторних досліджень. Їх робили в двох напрямках – як на виявлення інфекційних захворювань, так і на отруєння.
У Кам’янці знову розпочався бум з викрадення люків. Та мерзота, яка це робить, не розуміє, на яку небезпеку наражає людей. Хотілося б, щоб їхня дитина втрапила в таку пастку, можливо, тоді замислилися, що такого робити не можна, що це може призвести до смерті. Заробивши копійки за лом, інші люди можуть втратити не лише великі гроші, а й здоров’я, буває й життя.
Ми з вами живемо зараз в дивному і цікавому світі, який, за моїми спостереженнями, розділяє наше життя за двома принципами. По першому принципу ми боремося за виживання, цей принцип несе матеріальне навантаження. По другому – відстоюємо своє право на місце під сонцем, доводимо в першу чергу собі, чого ми насправді варті. Цей принцип важчий, бо в ньому йде боротьба з собою. Але ми до цього звикли.
31 березня стане непростим днем в історії нашого державотворення. Як і колись у 1991 році громадянам України потрібно буде зробити вибір, від якого залежатиме їхнє майбутнє. І хоч вибір такий вони робитимуть не вперше, цього року він буде мати дещо інше забарвлення. Тоді ми обирали, в якому статусі нам жити, а саме – стати незалежними. У нас не було війни.
Століттями, десятиліттями і роками наша нація боролася за місце під сонцем. Ці слова звучать парадоксально, враховуючи той момент, що здобутки і надбання нашого народу були взірцем для розвитку інших держав.
Людина-боягуз – це страшно, вона здатна на жахливі вчинки. Боягузлива людина боїться того, що може відбутися або що відбувалося з іншими. Вона боїться можливої небезпеки.
Боягузтво некероване, тому воно може підштовхнути до вчинків, які засуджує суспільство. Страхом керує сама людина. От і керують страхами своїх синів «люблячі» матусі, які намагаються зробити все можливе і неможливе, аби своє чадо «відмазати» від армії. Раніше ганебно було чоловіку не служити в армії, а тепер круто, аби його відмазали. Та попри все, наш військкомат постійно виконує план з призову в армію. От і розпочався черговий весняний призов, який триватиме з березня до липня. За час призовної кампанії планується набрати 180 кам’янчан.
На носі вибори Президента України, Головнокомандувача, людини, на яку народ мав би покладати всі свої надії. Тільки їх (надій) чомусь немає.
Ми збайдужіли до виборів, не віримо в чесний вибір, ба більше – не бачимо того кандидата, який стане по-справжньому достойним представником нашої країни на міжнародній арені. Чому ж ми не бачимо достойного? Чи ми його вже не достойні?!
Жінка... Здавалось би, звичайне слово, але скільки в ньому глибокого змісту і яке велике значення воно має в житті кожного з нас! Як почуєш його – цілий світ перед тобою! Іноді з добрим та іронічним присмаком, іноді з ноткою розбишацтва, іноді з мережкою спогадів, мрій та емоцій...
Жіночий світ... Він різний! Скільки жінок, стільки й світів. Але який не візьми, кожен по-своєму прекрасний!
КУХАРКА ПОВИННА ДОБРЕ ГОТУВАТИ
Завершуються передвиборчі перегони кандидатів у депутати до Верховної Ради України. Суспільство стало перед вибором і сподіванням на краще життя. Люди хочуть добре жити у своєму домі, хочуть отримувати достойні зарплати і пенсії, мати гарантовану роботу та відпочинок, а ще змогу оплачувати комунальні послуги, а не вирішувати, чи заплатити за газ, чи ліки купити. А для цього, щоб не думати про очевидні речі, нам з вами потрібно прийти 21 липня на виборчі дільниці і проголосувати за зміни.
Не ...
