Перейти на мобільну версію сайту


29.11.2019

СТАВИТИСЯ ДО ЛЮДЕЙ ТАК, ЯК ТИ ХОЧЕШ, ЩОБ СТАВИЛИСЯ ДО ТЕБЕ!

МАЦІОННадзвичайно активна по життю, комунікабельна, щира, привітна, впевнена у всьому, за що береться, наполеглива і непосидюча. Її неможливо переконати в тому, в чому вона бодай на секунду сумнівається. Завжди впевнено рухається вперед і вважає, що з кожною хвилиною життя людина має розвиватися і не зупинятися на досягнутому. Прекрасний керівник на роботі, а вдома – ніжна, тендітна, любляча дружина та мама. Ці всі слова про ще одну героїню нашого проекту «Фантастична жінка» – приватного підприємця, директора ресторану «Фараон» Тетяну Маціон.

– Тетяно Миколаївно, Ви працюєте в одній із найбільш цікавих галузей – харчування. Це постійне спілкування з людьми, часто доводиться аналізувати смаки інших, для когось працювати певною мірою навіть психологом, комусь дати необхідну пораду. А ще, аби це все вміти кваліфіковано робити, необхідно пройти на своїй же роботі всі етапи – від бару і кухні до керівника, адже тільки тоді ти зможеш гуртувати свій колектив, знаходити спільну мову з працівниками і клієнтами. Як це все вдається робити майже два десятки років? І чи думали Ви з дитинства про таку підприємницьку діяльність як основний вид роботи?

– Так, галузь харчування ніколи не була простою, як багато хто думає. І вважаю, що ті, хто обрали для себе таку сферу діяльності, просто зобов’язані її любити. Як керувати, так і готувати. Усі ми знаємо, що лише страви, приготовлені з любов’ю, будуть смачними. Інші – ні. Я особисто, можливо, не обрала би для себе кулінарію як професію, але від моєї бабусі і мами успадкувала велику любов до приготування їжі. Вони завжди дуже смачно готували і вчили мене цьому змалечку. Спочатку для мене це було просто хобі, а потім стало стилем життя, про який я не шкодую жодної хвилини. Хоча за першою освітою я бухгалтер. Щодо самої роботи вже як підприємця, можу сказати так: я особисто дійсно пройшла всі щаблі роботи в закладі громадського харчування. Спочатку це була просто торгова точка. Невелика, але на той момент у цьому районі подібних аналогів майже не було. Тому поступово вона почала приносити прибуток, і ми почали розширятися. Працювали дружно, готували й обслуговували всі разом. Не було чітко визначеного розмежування, хто чим займається конкретно. При потребі могли одне одного замінити. Мені от, до прикладу, було все одно чи робити каву, чи допомагати у приготуванні тієї чи іншої страви. Півроку як працювала, а на роботі була з 8-ої ранку до півночі разом із моїми працівниками. Можливо, саме тому в моєму закладі є одна дуже важлива особливість – відсутність плинності кадрів. Це хіба людина десь переїхала, взагалі виїхала, завагітніла, абощо. У мене є працівник, який працює в «Фараоні» вже довгий час, а між іншим, у 2020 році ми відзначатимемо 20-ту річницю з дня заснування. Тут ми живемо і працюємо як один великий дружній колектив, у якому є абсолютно неприйнятним говорити щось поза спиною, чи висловлювати у такий же спосіб якесь незадоволення. Ми звикли все обговорювати разом, як і вирішувати будь-які проблемні питання. Можливо тому нам і вдається у сталому складі працювати стільки років поспіль.

– Для того, щоб бізнес був успішним, які риси характеру мають бути в керівника?

– У першу чергу, потрібно розуміти, що ти працюєш з людьми. У кожного з них є свій характер, почуття гідності. Якщо ти це усвідомиш, то до тебе будуть ставитися відповідно так саме. Є такий вираз, який для мене і мого колективу дуже близький: «Нормальна обстановка на роботі тоді, коли не бояться керівника, а бояться його підвести». Це про моїх працівників. Я ніколи не переживаю, коли їду кудись у відрядження чи на відпочинок, що щось буде не так. У мене все працює як цілісний механізм як зі мною, так і без мене. Це напрацьовано роками.

– Тетяно Миколаївно, які основні рушійні принципи без яких, на Вашу думку, «Фараон» не працював би так як зараз. Не секрет, що більшість клієнтів, які сюди приходять, роблять це роками. Навіть, коли з’являються нові заклади харчування, люди потім знову повертаються до Вас. У чому секрет чи особливості роботи Вашого закладу?

– Ну, перш за все, ми маємо на меті не заробити всі гроші, а зробити таку зону комфорту для наших відвідувачів, щоб вони були задоволені і хотіли прийти до нас ще раз. Ніхто ніколи не висловить своїх негативних емоцій по відношенню до клієнтів, не будуть нав’язувати свої правила. Хоча не без того, що потрібно дотримуватися правил поведінки навіть чисто з етичних міркувань. Не кричати, не зчиняти бійки, не палити. Це стандартні умови, за яких має працювати будь-який нормальний заклад харчування.

– Чому «Фараон»? Назва не скажу, що незвична, але вона і тематично повинна уособлювати все, що пов’язане з Єгиптом і його культурою.

– Ну, почнемо з того, що звичайна торгова точка потребувала певних змін. Зі звичайного місця, де можна було просто попити пива чи кави, ми вирішили зробити гарне кафе. Порадившись з чоловіком Ігорем, який і запропонував назву закладу, ми прийшли до спільної думки, що потрібно щось змінювати. Таким чином був добудований зал, одна зі стін якого була стилізована в староєгипетському стилі. На них були зображені фрагменти риболовлі, полювання, ведення господарської діяльності, різні фігурки, які символізували єгипетську культуру. Окрасою були намальовані обличчя богині Ісіди та маска Тутанхамона. Коли в 2006 році сталася пожежа, і ми почали відбудовувати кафе заново, то думали з чоловіком назву змінювати. Стіни після вогню ми чистили лише за допомогою кислоти, адже тут все було розфарбоване лаками і спеціальними фарбами. Знялося все, окрім маски Тутанхамона. Вона не відчищалася жодним способом. Тоді ми вирішили, що це знак, і залишили назву «Фараон», хоча інтер’єр значно змінився. Ми його оздобили деревиною під карпатський стиль, розбудували ще більше, ніж було до того, розширили меню.

– Тетяно Миколаївно, якраз саме щодо меню хочеться поговорити більше. У Вас дуже смачна, різноманітна на смак різних людей кухня. За яким принципом формуєте меню, як підбираєте асортимент, можливо, є якісь страви, які Ви привозите з поїздок, абощо?

– Говорячи про кухню, можу сказати, що одноосібно не люблю приймати рішення. Завжди раджуся з дівчатами, чи варто внести ту чи іншу страву в меню, наскільки вона буде цікавою клієнтам. Якщо в майбутньому вона не буде користуватися попитом, ми її відповідно готувати не будемо. Усе має бути розраховано на те, щоб відвідувачам подобалося. Якщо є якісь особливі побажання на різні тематичні свята, корпоративи, весілля, річниці днів народжень, ми теж завжди дослухаємося до побажань клієнтів. За таким принципом ми і працюємо. Поки нам все вдається, нарікань немає. І це, знову ж таки, тому що готується все з любов’ю.

– Донька Діана розділяє Ваше захоплення кулінарією? 

– На жаль, – ні. У старших класах вона нам сказала, що хоче стати лікарем. Ми її не переконували в виборі іншої професії, тому що вважаємо, що діти самі знають, чого хочуть, і забороняти їм цього не можна. Лише підтримувати. Зараз вона навчається в національному медичному університеті ім.О.О.Богомольця. Буде лікарем-педіатром. Як на мене, це гарний вибір спеціалізації, і я бажаю їй досягти в цій галузі успіху. Сумую за нею звичайно, але при кожній можливості намагаюся приїхати в Київ. Любимо з нею гуляти та займатися шопінгом. Вона моя найкраща порадниця і подруга.

– Тетяно Миколаївно, а особисто Ви, зі шкільної пори, юності, про яку професію мріяли? Ресторанний бізнес може і був тоді популярний, але щоб його реалізовувати, потрібно було мати фінансову можливість, як мінімум стартовий капітал. У школі Ви навряд чи про це могли б думати, адже не знали, як складеться життя.

– Я завжди хотіла бути юристом. Це була моя нав’язлива думка. Про мої юнацькі мрії навіть писали в місцевих молодіжних газетах, так як я була активісткою у всіх піонерських таборах. І про мої бажання я розповідала всім. Але на той момент на навчання потрібно було їхати в м.Чернігів. Це було не так близько. Та ще й на одне місце тоді було майже 40 претиндентів. Шансів, що я вступлю, було не так вже й багато. Хоча все життя я вчилася на відмінно, була призеркою багатьох олімпіад, конкурсів. У цьому мені, до речі, дуже допомагав мій запальний характер та активна громадська позиція. Але подумавши, вступила в технікум на спеціалізацію «Облік і аудит». Потім вийшла заміж, народила доньку і стала підприємцем. Зараз навіть не можу собі уявити, що працювала би кимось іншим. Чому так кажу? Кілька років тому я все таки отримала вищу юридичну освіту, і навіть замислювалася над тим, щоб за цим фахом працювати. Але на той час у мене були виставлені інші пріоритети. Я зрозуміла, що свою роботу люблю понад усе. І взагалі люблю все, що роблю. Якщо не люблю, робити не буду.

– А чи є у Вас якісь такі спогади дитинства чи юності, які згадуються з особливим хвилюванням?

– Є і дуже багато. Усі вони пов’язані переважно з подорожами, поїздками в різні табори, участю в конкурсах. Я навіть якийсь час писала вірші. Такий факт є в моїй біографії, і я ним пишаюся.

– Тетяно Миколаївно, у Вас шалений ритм життя. Як Вам вдається не втомлюватися і завжди так гарно виглядати?

– Можна сказати, що саме такий ритм змушує мене завжди бути в тонусі і слідкувати за собою. Для цього я намагаюся розподілити правильно свій час. Майстри, до яких я ходжу в салони краси, знають мою зайнятість і намагаються зробити все швидко та якісно. Вони до мене звикли. На себе час завжди потрібно знаходити. Тільки тоді ти будеш справжньою жінкою.

– Ваш чоловік Ігор підтримує Вас у всьому, за що Ви беретеся?

– Звичайно! Як у роботі, так і в особистому житті він для мене був і є найміцнішою опорою та найнадійнішою підтримкою. Без його чоловічого плеча, без взаєморозуміння я б не досягла того, що на сьогодні маю. Хоч бізнеси у нас різні, але рухаємося ми в одному напрямку, підтримуємо один одного і розуміємо.

– То яка формула успіху Тетяни Маціон?

– Ставитися до людей так, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе!


Теги: проект "Фантастична жінка", Тетяна Маціон

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.