Перейти на мобільну версію сайту


29.03.2019

НЕМАЄ МЕЖ ДОСКОНАЛОСТІ

прокоповаВона ніколи не стоїть на місці, впевнено рухаючись вперед. Лідер по натурі, ніколи не зупиняється на досягнутому. Вчиться сама і разом з тим вчить інших. Вона – Леді Досконалість. Так можна назвати цю тендітну жінку, депутата районної ради, сімейного лікаря Діану Прокопову. І саме вона сьогодні є героїнею нашої рубрики «Фантастична жінка».

– Діано Іванівно, Ви пам’ятаєте ту мить, коли вперше подумали, що оберете в майбутньому професію лікаря?

– Пам’ятаю як сьогодні. І цей момент мені і нині боляче згадувати. Мені було тоді 4 чи 5 років, мій улюблений дідусь був важко хворий. Я сиділа в нього на руках, ми довго розмовляли. Я розуміла, на скільки погано він себе почуває і намагалася якомога більше часу з ним проводити. Під час розмови він мені сказав, що нічого не хоче, крім того, щоб я стала лікарем. Тоді я для себе і вирішила, що лікувати, рятувати людей від різних хвороб – це те, що я маю робити все своє життя. Батьки як могли відмовляли мене від цього вибору, аргументуючи, що це дуже відповідальна професія, яка потребує багато часу. Але я залишилася вірна своєму бажанню. І скільки себе пам’ятаю, думки про те, що в мене може бути інша професія, ніколи не було. З роками зрозуміла, що зробила правильний вибір. Бачити результат своєї допомоги людині – це найкраще, що може бути. І я дякую Богу, що він дає мені таку можливість.

– У школі Ви були відмінницею?

– Можна сказати, що була відмінницею у всьому і скрізь – і в школі, і в університеті. Навчання було завжди на першому місці. Я не можу стверджувати, що хотіла завжди бути попереду. Просто, можливо, те, що моє дівоче прізвище Атаман, тож і характер у мене відповідно атаманський. Але поза жартами, просто завжди було бажання багато всього знати, цікавитися. І поволі один предмет тягнув за собою інший. Вважаю, що людина має бути всебічно розвинутою. 

– Автоматично виникає питання щодо улюбленого предмета в школі. Біологія?

– Так. Неодноразово була призеркою різного рівня олімпіад та МАН. Цей предмет дійсно любила більше за інші.

– У школі були дуже активною чи присвячували весь свій час навчанню?

– Ой, без мене не проходив жодний захід. Що в дитинстві, що вже у старших класах. Я або грала когось, або була ведучою. Мені подобалося, і я із задоволенням це робила. З 1-го по 9-ий клас навчалася в Рихтівській ЗОШ I-II ступенів, а потім перейшла у Слобідсько-Рихтівську ЗОШ І-ІІІ ступенів. І хоч дехто каже, що навчання в сільській школі не дає такого рівня освіти, як у місті, але знання, які я отримала там, говорять про інше. Єдине, що коли остаточно вирішила стати лікарем, то в 11 класі займалася з репетитором по біології. Підстраховувалася, можна так сказати.

– Навчатися у медичному університеті було важко?

– Я би так не сказала. Швидше за все, цікаво. З великим задоволенням дізнавалася щось нове і намагалася якомога більше над собою працювати.

– Діано Іванівно, вже коли Ви стали практикуючим лікарем, чи виникали якісь труднощі на початку? І взагалі, який за характером має бути лікар?

– Я розпочала свою кар’єру відразу після закінчення вишу. Народила першу дитину незадовго до випускних іспитів і вже за декілька місяців відразу пішла в інтернатуру. Труднощі мене ніколи не лякали, тому, напевне, в мене їх і не виникало. Постійне накопичення досвіду надавало сил рухатися вперед і розвиватися. Практика і теорія хоч і мають бути в симбіозі, але тільки тоді, коли ти наочно зустрічаєшся з тією чи іншою хворобою, ти стаєш справжнім лікарем. Буває непросто озвучувати деякі діагнози, але я намагаюся бути делікатною у всьому. Тут у мені прокидається вже інший лікар – психолог. Люди бувають емоційно дуже різні, тому потрібно завжди виважено й тонко з ними спілкуватися, аби не вразити. Лікар повинен мати м’який і добрий характер. При цьому не забувати, що сила лікаря в знаннях.

– Пацієнт для Вас – це...?

– Насамперед, людина, в якої є як позитивні, так і негативні риси. Загалом як у всіх. Вони приходять до тебе за допомогою, і цю допомогу потрібно їм дати в тому об’ємі, який ти можеш дати. Разом з тим, не потрібно ніколи забувати про професію, яку обрав.

– З якими пацієнтами працювати складніше? Дітками, дорослими чи людьми похилого віку?

– Дуже люблю дітей. Це як ковток свіжого повітря. Вони діляться з тобою своїм теплом та щирістю. Правда, з немовлятами працювати важко, адже вони ще не можуть пояснити, що саме їх болить. Але відповідальність, яку ти за них несеш, не дає права на помилку.

– Узагалі, лікар має право на помилку? 

– Важко сказати. Але, напевне, ні. Звичайна людина, – так. Але не лікар. Різних випадків буває чимало, та потрібно завжди пам’ятати, яку клятву ти давав як медик. У крайньому випадку, якщо лікар і зробив помилку, то вона не має бути фатальною.

– Діано Іванівно, сьогодні Ви окрім медицини займаєтеся і громадською роботою. Цієї каденції жителі Рихтівської сільської ради довірили Вам представляти їхні інтереси у районній раді. Ви – молодий і енергійний депутат. Наскільки важко поєднувати медицину і депутатство?

– Чесно кажучи, я про депутатство ніколи раніше не думала. Але я народилася в Рихті, і доля моєї громади мені завжди була небайдужа. Щиро вболіваю за односельців, тому вирішила, що можу бути їм корисною. Це моя батьківщина, де я знаю всіх, і всі знають мене. Знаю їхні проблеми і намагаюся у міру сил їх вирішувати. Дається непросто. І не тому, що бажання мало, а тому що, на жаль, на сьогодні недостатнє фінансування всіх рівнів бюджету не дає можливості зробити те, що хочеться. Це стосується не лише мого округу. Всі мої колеги-депутати стикаються з тією ж проблемою. По можливості намагаюся не розчарувати своїх виборців. Завжди активно беру участь у всіх сесіях сільської ради. Усі проблемні питання потім озвучую у своїх депутатських запитах. Найбільше, що хотіла б на своєму окрузі зробити – це посприяти з ремонтом мосту в Лісківцях, привести до належного стану клуб та зробити реставрацію приміщення школи. Але це, знову ж таки, можливо при наявності фінансового ресурсу.

– Відступаючи від теми роботи, хочеться поговорити про сім’ю. Живучи в такому щільному робочому ритмі, напевно, важко приділяти їй стільки уваги, скільки би хотілося?

– Важко, дуже. І я розумію, як їм мене не вистачає. Але дякую моїм рідним, особливо чоловіку Сергію, за підтримку і розуміння у всьому. Дякую нашим батькам, тітці, сестрі, які допомагають із вихованням дітей. Я майже не була в декретних відпустках. Навіть кількість лікарняних за 12 років моєї роботи можна порахувати на пальцях однієї руки. Можливо, я в чомусь і не права, але ще раз наголошу: я віддана професії на всі 100 відсотків. Знала, куди йду і знала, яка це відповідальність. Сьогодні в мене немає такого пацієнта, історії хвороби якого я би не знала.

– Результат Вашої роботі можна неозброєним оком побачити в кількості підписаних з Вами, як сімейним лікарем, декларацій. Ви одна з перших, яка за короткий термін зареєструвала необхідну кількість пацієнтів. Це вкотре підтверджує довіру людей до Вас. А Ви вмієте довіряти людям?

– Хочу і намагаюся, адже більш за все не терплю брехні. Вважаю, що краще сказати гірку правду, аніж облесливо заглядати в очі. Брехню і зраду ніколи б нікому не пробачила.

– Таке банальне запитання: «В кохання з першого погляду вірите?»

– Не просто вірю, воно в мене є! Зі своїм чоловіком Сергієм познайомилася в старших класах, коли перейшла навчатися в Слобідсько-Рихтівську школу. Він мене вразив своїм розумом і обізнаністю. Пам’ятаю, як йому вручали грамоту як відміннику, активісту чи переможцю якихось змагань. І це мене так вразило! Після цього наше знайомство переросло у велику дружню сім’ю, в основі якої, як і в моїх батьків, лежить взаємоповага і порядність. У нас немає проблем із тим, хто сьогодні приготує їсти. Готує той, хто має більше вільного часу. Хоча Сергій зайнятий не менше ніж я, але ми намагаємося завжди і у всьому тримати баланс. Маючи бодай трішечки вільного часу, завжди проводимо його у сімейному колі. Це може бути будь-яка спільна прогулянка, похід у кінотеатр, поїздка. Ось остання, яка залишила враження, – це поїздка в Карпати. Коли ти дивишся, як твої діти вправно опановують їзду на лижах, і в цей момент ви всі разом – душа співає і радіє. Узагалі я прихильник активного відпочинку. Дуже люблю зранку гуляти з нашим домашнім улюбленцем шарпеєм Едвардом.

– Діано Іванівно, що б Ви хотіли дати своїм дітям, що не мали самі, або чого не вистачало Вам у дитинстві?

– Насправді мої батьки дали мені все. Єдине, в чому є прогалина, – це в тому, що не опанувала іноземну мову. Наразі я це планую виправити, буду відвідувати курси. Тішуся здобутками старшого сина Назарія, який склав Кембріджський міжнародний іспит з англійської мови з відзнакою. А от донечка Ангеліна тішить нас своїм вокалом. Дуже любить співати, ми це захоплення підтримуємо. До речі, я в шкільні роки їздила в міську музичну школу, навчалася по класу фортепіано. Який би у майбутньому не був вибір наших дітей, ми завжди будемо його поважати. Так свого часу зробили і мої батьки.

– Є якісь сімейні традиції, які Ви підтримуєте?

– Різдвяна свята вечеря. Перша свічка запалюється в нас вдома, а потім ми їдемо до моїх батьків і батьків Сергія.

– Вас можна чимось спокусити?

– Ніколи, я надто принципова.

– Хто Ваш найкращий друг?

– Сестра Ілона. Хоча я старша за неї на 5 років, у нас ніколи не виникало непорозумінь. Узагалі коло близьких друзів та приятелів чимале.

– Які кращі риси, на Вашу думку, Ви успадкували від мами і тата?

– Від мами – чуйність, щирість і доброту, від тата – бажання самовдосконалюватися. Хоча для мене вони обидвоє завжди були у всьому ідеальними.

– Ваше життя сплановане?

– Життя ми послідовно плануємо самі. Але, як кажуть: «Человек предполагает, а Бог располагает».

– Про щось у житті шкодуєте?

– Швидше за все, не шкодую. У житті я зробила правильний вибір. 

– Що у Вашому житті на першому, другому і третьому місці?

– На першому місці – сім’я, на другому – робота, а на третьому – відпочинок.

– Тож, яка формула успіху Діани Прокопової?

– Немає меж досконалості.


Теги: проект "Фантастична жінка", Діана Прокопова

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.