Перейти на мобільну версію сайту


11.10.2019

НЕ ВІРТЕ ЗАБОБОНАМ, ВІРТЕ ЛІКАРЮ

округІншого виходу, аніж стати лікарем у неї не було. Це не був примус або ж чиєсь повчання. Просто вона росла в такому середовищі, де апріорі обирали тільки лікарську життєву стежку. Тож не дивно, коли журналісти запитали маленьку Вікторію, яка гралася в дворі ляльками, ким вона мріє стати, як виросте, дівчинка, не замислюючись випалила: «Лікарем, як мама з татом».

Мрія здійснилася, і нині Вікторія Романчук працює лікарем акушер-гінекологом Кам’янець-Подільського перинатального центру. Про те, наскільки був очевидний її життєвий вибір, з якими викликами долі довелося зіштовхнутися та що найголовніше в професії поговорили з нашою співрозмовницею.


– Вікторіє Іванівно, Ви народилися в сім’ї відомих лікарів: батько – хірург, мати – акушер-гінеколог. Тож з вибором майбутньої професії, напевне, проблем особливих не було?

– Можна і так сказати. І моя майбутня професія, і брата В’ячеслава, який нині працює лікарем-травматологом Центральної районної лікарні, не могла бути іншою. З дитинства ми росли в лікарському середовищі, слухали розмови колег батьків, а нині і наших, всі сімейні свята не проходили без обговорення медичних тем, тож уявити себе в іншій професії було просто нереально. Сьогодні вже маємо третє покоління лікарів у родині: донька Ірина навчається на третьому курсі в тій же «альма-матері», що і колись навчалася я, – в Івано-Франківському національному медичному університеті.

– З майбутнім фахом уже визначилася?

– Ще ні. Єдине, що сказала, акушерство – точно не вибере, бо їй вистачає бабусі і мами.

– Як визначалися із вибором спеціалізації Ви і чому зупинилися на гінекології та пішли маминою стежкою, а не батьківською – у хірургію?

– Знаєте, коли ти живеш і бачиш на прикладі батьків медицину, то розумієш, куди йдеш і на що підписуєшся. Лікарі живуть своєю роботою, це свого роду діагноз. У медиків немає такого, що ти залишив роботу на роботі та прийшов додому без проблем і тим, що було протягом дня, вже не займаєшся. Ти прийшов додому і далі продовжуєш бути лікарем, цілодобово. Я це бачила на прикладі моїх батьків: досить часто були такі випадки, коли на роботу їхав батько, а через кілька хвилин викликали маму і навпаки. Вони підстраховували один одного, допомагали. У сім’ї лікарів це є дуже важливим фактором, оця співпраця, взаєморозуміння. Ніхто так тебе не зрозуміє, як такий самий як і ти, хворий на свою професію.

Робота медика надзвичайно відповідальна, а в акушер-гінеколога ця відповідальність подвійна, адже ти маєш подбати не лише про здоров’я матері, а й її майбутньої дитини чи дітей. 

Десь на курсі третьому, коли тільки почалося вивчення хірургії, мені дійсно подобалася ця спеціалізація, та батько тоді сказав, що це тільки через його труп (сміється). Це не жіноча, грубо кажучи, спеціалізація, це постійно операційний стіл, травми, різні екстрені випадки. Це постійний стрес і напруга. Не кожен зможе працювати в такому ритмі. У гінекології також не все просто, але вона більш радісніша та емоційна.

Це ж не інакше, як диво, коли з маленької яйцеклітини та сперматозоїда народжується нове життя. Ти постійно спостерігаєш за розвитком дитини від перших місяців. І коли з’являється на світ немовля, воно приносить стільки радості і щастя, що неможливо передати словами. Це неймовірні відчуття в житті не тільки жінки, а й сімейної пари.

Тому те щастя, яке ми допомагаємо принести в сім’ю, приносить нам також задоволення як спеціалістам. Адже ти знаєш, що ось ще одна сім’я стала більш щасливою, вона поповнилася маленькою дитиною, і в цьому частково є і твоя заслуга.

– Цікаво, коли були вагітні, в кого стояли на обліку?

– Завагітніла я на шостому, останньому курсі університету. І, звичайно ж, що стояла на обліку в своєї мами. Тільки тепер розумію, яку відповідальність я тоді поклала на маму, тим більше що і народжувала я в неї, просто поставивши її перед фактом: «На пологах маєш бути ти, і більше ніхто». Яке ж то було для мами психоемоційне навантаження, адже на той момент народжувала не тільки її донька, а й мала народитися її перша внучка. Тож мама і пологи приймала, і мою доньку першою побачила. Але все це відбувалося на довірі, бо я просто не могла уявити, що хтось інший буде мене консультувати чи супроводжувати під час пологів.

Коли народилася донька, вона першу ніч ночувала з моєю мамою, вона її перша взяла на руки. І той зв’язок між мамою, мною, і моєю донькою, він, як казала лікар Валентина Войцехівська, не пуповина, а канат. Таке враження, що він досі не перерізаний, а з кожним роком стає все товстішим.

– Вікторіє Іванівно, вибір лікаря, в якого вагітна перебуватиме на обліку – дуже відповідальна справа. У першу чергу, має бути, як ви вже згадували, довіра. Вам пощастило з мамою, але ж не у всіх матері лікарі гінекологи. Як вагітній вибрати свого лікаря, коли вона нікого не знає, і чи варто при цьому довіряти медику на всі 100%?

– Ви знаєте, я завжди кажу, що кожен акушер-гінеколог, особливо той, хто працює в жіночій консультації, зацікавлений в тому, щоб жінка, яка стає до нього на облік, мала позитивний результат. Правда, не завжди так виходить, на це є певні об’єктивні і суб’єктивні причини, фактори, на які лікар не завжди може вплинути. Але! Якщо жінка слухняна, відповідальна, довіряє гінекологу і виконує всі його обгрунтовані та з роз’ясненням призначення, то все в підсумку буде добре. На рахунок запитання, якого лікаря краще вибрати, то тут важко сказати. Хтось хоче, щоб їм багато розповідали, жаліли, гладили і втішали, опікали 24 години на добу, навіть, щоб була гіперопіка, а комусь потрібно навпаки – більше конкретики й менше емоцій.

Ми намагаємося до кожної жінки підібрати ключ, знайти підхід, який би влаштовував і жінку, і лікаря, тому що вагітність – це довготривалий і відповідальний процес. Не можна сказати, що якийсь конкретно лікар хороший, а якийсь ні. Це все одно що говорити про сімейні пари: що для одних добре, то для інших буде неприпустимо. Не може за 9 місяців все бути ідеально, бо життя взагалі не ідеальне. Головне в період вагітності – комфорт, гарне самопочуття та оптимізм, а ще – приємні емоції.

– Сьогодні можна почитати багато відгуків про лікарів на сайтах, в інтернет-мережі. Й не завжди вони позитивні. Є відверто негативні. Якщо зустрічаєте критику на власну адресу, як її сприймаєте?

– Кожна критика є конструктивною. Якщо вона є, значить людина щось знайшла таке, що тобі під силу виправити, зробити так, щоб цього не було. На жаль, сприйняття в кожного суб’єктивне, ми сприймаємо інших з власної точки зору: для когось добре одне, для когось інше. Я завжди кажу: якщо є критика, значить люди про тебе думають, говорять, доводять тебе практично до ідеалу. Звичайно, можна читати і слухати всі ці коментарі чи рекомендації, але ніколи не треба робити передчасних висновків.

– Вікторіє Іванівно, нині пологи приймаєте чи тільки консультуєте?

– Наразі ні, але свого часу приймала. Коли навчалася в інтернатурі та й студенткою бігала до мами, спостерігала, переймала досвід. Бачила, як має ставитися лікар до пацієнта – спочатку вагітної, а потім у пологовій залі. Адже під час пологів жінка зовсім інша, ніж та, що стоїть на обліку. Пологи – це специфічний процес, до якого не кожен готовий. Та й як можна підготуватися, якщо ти народжуєш вперше й не розумієш, що з тобою відбувається.

– Були якісь поради, рекомендації, життєві уроки, які брали собі на замітку і потім розповідали своїм вагітним, які перебували у Вас на обліку?

– Звісно що були. У своєму житті, особливо професійному, я керуюся правилом, що до будь-якої людини треба ставитися як до себе самого, як би ти хотів, щоб поставилися до тебе. Кожна людина хоче уваги, незалежно від сімейного стану, статусу в суспільстві. До кожного має бути ставлення як до рідного.

– Не секрет, що у період вагітності є чимало міфів, які потребують розвінчання, мовляв, того не можна робити, те не можна їсти чи пити.

– Безумовно, міфів дуже багато: не можна вишивати, шити, не можна пити каву, фарбувати волосся і нігті, стригти волосся та багато іншого. Я завжди кажу: волосся – це те ж саме, що і нігті, то давайте ми 9 місяців не будемо стригти нігті, то які ми будемо до кінця вагітності?

Вагітна жінка має бути гарною, доглянутою, світитися від щастя. Жінка йде до спеціаліста – чи це стоматолог, чи перукар, і він вже вирішує лікувати зуби чи фарбувати волосся. Але, ще раз повторюю, організм повинен бути здоровим, а тіло доглянутим, незалежно від того, вагітна жінка чи ні. Усьому є розумне пояснення, і потрібно керуватися логічним мисленням, а не забобонами.

Зрештою, всі вагітні, які перебувають у мене на обліку, мають мій номер телефону й можуть подзвонити в будь-який час та проконсультуватися. І така підтримка також надзвичайно важлива.

– Чи варто, щоб чоловік був присутнім під час пологів та брав активну участь у цьому процесі? Чи, можливо, жінка може впоратися зі всім сама?

– Впоратися вона може, але чоловік є партнером. Він є так саме засновником цього нового життя, як і жінка. Зараз усе частіше вагітні жінки приходять на прийом та консультації, до школи відповідального батьківства з чоловіками, і це прекрасно. Чоловік має розуміти, що вагітна жінка специфічна, вона потребує більшої уваги, і так саме при пологах підтримка чоловіка мусить бути. Якщо не в пологовому залі, то в пологовій палаті. 

– Що би Ви порекомендували вагітній, яка тільки стає на облік, і тій, яка вперше переступить поріг пологової зали?

– Найперше, слухатися порад лікаря. Виконувати всі рекомендації і берегти себе. Отримувати задоволення від вагітності, від розуміння того, що в тобі живе нове життя. Я завжди кажу: немає такого почуття, немає таких слів, якими можна передати відчуття, коли в тобі рухається дитинка. Це нічим не охарактеризуєш, нічим не поясниш і не розкажеш. Тільки той, хто пройшов вагітність, хто відчув це, той розуміє, що таке, коли в тобі рухається твоє продовження, твоє нове життя, яке ось-ось з’явиться на світ. Тож нічого не бійтеся, довіряйте лікарям і з радістю чекайте на появу вашого малюка, адже це відчуття неможливо передати словами.


Теги: Вікторія Романчук, не вірте забобонам, вірте лікарю

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.