Перейти на мобільну версію сайту


12.04.2019

НАВЧАЙТЕСЯ ЯК ЖИТИ ТА ЖИВІТЬ ЯК ВЧИТЕ

боженаВольова, цілеспрямована, наполеглива, харизматична і водночас жіночна й ніжна. Ці слова характеризують наступну героїню нашого проекту «Фантастична жінка» Божену Філатову, яка є власницею та ідейним натхненником творчої майстерні «Божена».

Не часто зустрічаєш людей, які так палко захоплені своєю роботою. Бо ж кажуть, якщо людина робить те, що вона любить, то їй у житті ніколи не доведеться працювати, і воно (життя) вже склалося на всі сто відсотків. Коли все відбувається за принципом «хочу – люблю – маю», тоді це є абсолютне щастя. Такою, на мою думку, є Божена Філатова.

Зі щирою посмішкою вона зустріла нас у своїй майстерні й провела невелику екскурсію, привідкривши завісу того життя, яке творить сама. Її життя – це вишивка. Тонка наука про долі й бажання людей, які Божена через сакральні українські символи нитками вишиває на полотні. Зараз у неї ціла індустрія, увесь процес налагоджений і відпрацьований, але, ви й не повірите, з чого все починалося...


– Божено, вишивання – це поклик душі чи звичайне захоплення?

– Це те, що я люблю робити понад усе. Свою першу вишивку зробила ще зовсім маленькою дівчинкою. І спонукала мене до цього моя бабуся, яка й прищепила любов до цього мистецтва. Тоді дуже популярними були ляльки Барбі, які коштували шалені на той час гроші. Бабуся, не сподіваючись, що мені вистачить терпіння, вирішила мене спровокувати, мовляв, вишиєш ось цю мишку, тоді куплю ляльку. Я вишила, хоча бабуся до останнього думала, що я все покину й не завершу роботу. Але вона помилилася, я ніколи не зупиняюся на середині.

– Тобто можна сказати, що Ви ніколи не звертаєте з обраного шляху?

– Ніколи. Якщо в мене є мета, напрямок, в якому я хочу розвиватися, то перешкод не бачу. Я їх поступово долаю і вперто йду вперед. Зупинити мене в цьому ніхто не зможе.

– Це і є результат Вашого нинішнього успіху чи є щось ще?

– Це як частина того результату, але до цього було чимало випробувань, які мені довелося пройти. Навчаючись на факультеті української філології за спеціальністю «Українознавство», мене завжди приваблювала наша культура, традиції і звичаї. Вони дійсно є унікальними у всьому сенсі цього слова. Ми настільки насичена й багата духовно нація, що, аби її дослідити, потрібне не одне століття. І я захотіла стати частинкою тих досліджень. Зробила це через вишивку.

В один, критичний на той період момент, я вирішила змінити своє життя і стала Боженою, хоча від народження батьки мені дали ім’я Аліса. Але якщо щось змінювати, то змінювати треба абсолютно все. У мене був перший, на мою думку, невдалий шлюб. Я поважаю цю людину, але відчуття, що це не моє, довгий час мене мучило. Якогось дня я прокинулася і вирішила, що потрібно щось змінювати. Не раз, спостерігаючи за людьми і їхніми взаємостосунками, бачила, що кожний грає свою роль. І яку роль вибереш для себе ти, такою і буде твоя доля. Не потрібно думати, що хтось тебе засудить. Треба думати, як буде краще тобі і якою буде твоя зона комфорту, аніж про те, що скажуть інші. Тож, залишивши все, викладацьку роботу в коледжі харчової промисловості, сім’ю, поїхала в Київ у пошуках іншого життя. Зважитися на такий крок було вкрай важко, але я прийняла це рішення, і тепер я та, якою ви мене бачите. 

– Чому саме до Києва?

– Чомусь так на той час вирішила. Почала новий етап у своєму житті. Зрозуміла, що хочу рухатися вперед, займатися справою, яка мені до душі. Почала з вивчення української символіки, наскільки вона важлива для людей, чи впливає на їхнє життя. Усе це можливо було дослідити через вишивку. Спочатку вишивала сама, згодом почало з’являтися багато замовлень. Звичайно, цей процес був тривалим, але робочих рук не вистачало. Тоді почала займатися пошуком вишивальниць. Це було ще важче. Людина, яка вишиває, не повинна переносити на тканину свою негативну енергетику. Адже, на мою думку, вишиванкою передається все. Не може вишивати неодружена, яка не має і не любить дітей жінка, до прикладу, весільний рушник. Якою тоді буде доля в молодят? Тож підбір вишивальниць, з якими працюю, був досить копітким і затяжним. Вони, перш за все, повинні були вміти творити і вкладати у свої витвори ту позитивну енергетику, яка би передавалася людям. Від самого початку була налаштована створювати не просто красивий і патріотичний одяг, а одяг зі змістом. Це одяг, покликаний змінювати людей та їхні долі, допомагати своєму господарю змінюватися і вдосконалюватися, давати йому силу і впевненість, досягати мети й реалізовувати бажання. Орнаменти на них – це комбінація сакральних символів та знаків, підібраних індивідуально для кожної людини. 

Вишиванки від «Божени» носять уже сотні людей в Україні та в українській діаспорі за кордоном, вони були представлені на багатьох всеукраїнських та міжнародних виставках.

Паралельно з цим я проводила семінари, під час яких розповідала про вишивку та символи. Це був 2008-2009 рік, і багато хто мені говорив, мовляв, що ти, Божено, говориш, яка вишивка, кому це цікаво? Але я ж не тільки про це говорила. Насамперед розповідала учасникам моїх семінарів, що таке родолад. Це, як зараз кажуть, фен-шуй. У кожній країні він свій.

– Божено, за яким принципом Ви підбираєте орнаменти до своїх робіт?

– Ну, насамперед, спілкуюся з людиною. Аби краще знати людей, отримала ще одну вищу освіту за спеціальністю «Психологія», адже до кожного має бути окремий підхід. Наприклад, я вишила серію сорочок, кожну зі своєю символікою, і влаштовувала виставки, під час яких спостерігала, на які саме сорочки звертали увагу люди, і спілкувалася з ними. З’ясовувалося, що люди інтуїтивно надавали перевагу сорочкам саме з тими символами, які відображали їхні реальні потреби. Згодом люди, які носили мій вишитий одяг, із вдячністю розповідали, як їхнє життя змінилося на краще. Їм вдалося зрозуміти силу свого роду, створити власний оберіг, пізнати свої бажання, знайти сили для втілення мрій, зустріти пару, стати творцем власної долі, розкрити свою магію і врешті стати центром Всесвіту. Адже насправді ми дійсно до кінця не усвідомлюємо, яку силу несуть у собі сакральні символи.

– Чоловік розділяє з Вами захоплення і взагалі, яким має бути чоловік у такої вольової жінки як Ви?

– Не тільки розділяє, але у всьому підтримує. Ми з Твердиславом нерозлучні і є єдиним цілим. Він так саме як і я цікавиться українськими традиціями. Частину власних коштів ми вкладаємо у діяльність виховного центру в Кам’янці-Подільському, де дітям прищеплюють любов до українських традицій, виховують у дусі патріотизму, шані до власних звичаїв. Це зараз дуже важливо. Ми повинні знати, в якій багатій духовно країні ми живемо і скільки в нас всього ще попереду.

Мій чоловік був другом мого брата. Раніше я ніколи особливо не звертала на нього уваги. А потім якось все так швидко закрутилося, що я й не встигла оговтатися, як опинилася в РАЦСі. Пам’ятаю як зараз: прокинулася зранку, мама накрила на стіл, кличе снідати. Купила якусь плетінку до чаю. Твердислав каже їй, що в нас сьогодні свято. Вона здивовано: «Яке?». «Ми одружуємося», – відповідає він. Я на нього подивилася і кажу, що такого не буде. Та де там... (сміється). Так тією плетінкою моя мама нас і благословила. І ось уже за плечима 12 років подружнього життя, в якому народилося ще двоє хлопчиків. Тепер я щаслива мама трьох дітей.

– Божено, Ви говорили, що кожна людина вибирає роль, яку їй грати впродовж життя. А яку роль відіграє сім’я у Вашому житті?

– Сім’я для мене це все. Це мій фундамент, моя основа. Мій дім – це те місце, куди я завжди хочу повертатися і де мене чекають. Так, я дійсно часто дуже зайнята на роботі, але мій дім, моя родина – це моє все. У нас між усіма завжди повне взаєморозуміння. Усі одне одного поважають і цінують. Ми прислухаємося одне до одного, розділяємо смаки і вподобання. Це дуже важливо. Я, наприклад, із своїми синами спілкуюся нарівні, як з дорослими. 

Вони знають, як зробити правильно, а якщо сумніваються, то можуть попросити поради. Один із синів якось навіть запитав мене, де він зможе знайти таку жінку, яка була б схожа на мене. Я тоді розсміялася. Але розумію, що ми є прикладом для своїх дітей. Це стосується і побуту. Ми скрізь завжди разом. Ніколи хтось один навіть не сідає за стіл поїсти. Ми всі єдине ціле.

– То що ж спонукало Вас взяти участь у телевізійному проекті «Міняю жінку»? Щоб показати особисте життя на загал, потрібно мати неабияку сміливість. Що саме до цього спонукало?

– Насамперед скажу, що живу за принципом робити те, чого я хочу. Тому що життя занадто коротке і має здатність дуже швидко закінчуватися. Мені було цікаво. Також я живу за ще одним принципом – не вагаючись активно приймати рішення, впевнено рухаючись вперед. Ставати і робити. Навіть, коли в мене фізичний ресурс майже закінчується, я збираюся із силами і завершую справу, яку розпочала. Взяти участь у проекті – це поділитися досвідом і зрозуміти, правильним шляхом ми йдемо чи ні. Вкотре переконалася – правильним.

– Божено, хто у Вашому житті зіграв ключову роль, яким людям завдячуєте?

– Звичайно ж, батьки, дідусь з бабусею, брат, мій другий і перший чоловіки. Якби я тоді не наважилася все залишити, тому що відчувала, що стою над прірвою на руках з маленькою дитиною, то ніколи б не стала тією, яка є зараз. Не мала б такої прекрасної сім’ї, цієї майстерні, гарного колективу, моїх улюблених вишиванок, ти людей, яким я цікава як творець і просто особистість.

Безмежно вдячна своїй мамі за те, що підтримала мене, прийняла мій вибір і не перечила, хоча їй теж було не просто. А бабусі дякую за ту маленьку вишиту мишку, з якої все і почалося.

– То яка формула успіху Божени Філатової?

– Це крилаті слова відомого педагога Василя Сухомлинського: «Навчайтеся як жити та живіть як вчите!».


Теги: проект "Фантастична жінка", Божена Філатова

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.