Перейти на мобільну версію сайту


04.10.2019

МУЖНОСТІ ТА МУДРОСТІ НА КОЖЕН ДЕНЬ

РУДНІЦЬКАВона ніжна, тендітна і романтична. Водночас цілеспрямована і впевнена в тій справі, яку робить. Багатогранна, завжди самовдосконалюється і поважає людей, які прагнуть такого ж розвитку. Перфекціоністка, адже не вміє жити і працювати по-іншому. Вимоглива до себе, завжди вміє розділяти чорне від білого. Інтелігентка та інтелектуалка. Любляча мама та жінка. Педагог, який приніс для нашого міста чималі здобутки – це Наталія Рудніцька, вчителька української мови і зарубіжної та української літератури Кам’янець-Подільської ЗОШ №17, призерка конкурсу «Global Teacher Prize Ukraine». І ще одна наша фантастична жінка.

– Наталіє Павлівно, обрання професії педагога в житті – це бажання зі школи чи воно прийшло якось поступово?

– Усвідомлення того, що я вчителька, прийшло не одразу. Спочатку я, як багато інших дівчат, хотіла бути актрисою, грати на сцені театру чи в кіно. Потім мене зацікавила професія журналіста, адже дуже любила писати. Коли в 90-их роках вступила до нашого Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету, мріяла також стати науковцем, написати і захистити дисертацію, потім викладати студентам філологічні науки. Дуже була захоплена цим. Але з моїми бажаннями мене ніхто не чекав у цьому виші, тож пішла працювати вчителькою української мови та літератури в ЗОШ I-III ступенів №5. Перші дні роботи я увесь час думала про те, що я тут роблю. Але коли прийшло усвідомлення того, я щось роблю і воно в мене непогано виходить, зрозуміла, що педагогіка – моя професія. Навіть часто сон сниться такий: я здаю ЗНО і стаю вчителем. Хоча інколи жалкую, що в дитинстві не мала можливості ходити в хорову чи хореографічну школу, щоб навчитися співу та танцям. Чи, до прикладу, грати на якомусь музичному інструменті.

– Але на скільки я знаю, Ваша донька Олександра втілила в життя ці театральні мрії. Вона стала артисткою.

– Я не скажу, що дуже наполягала, аби вона обрала саме акторську професію. Але змалечку, коли донька приходила з дитячого садочка додому, то збирала ляльок, грала з ними, озвучуючи кожну різними голосами. Потім, коли ми віддали її в хорову школу, вона сказала, що буде вчителем музики. А в 10 класі Олександра оголосила нам з чоловіком, що хоче стати актрисою. Ми, звичайно, були дещо приголомшені, адже в нашому місті на той час навіть театру не було, де б вона виступала. Але її наполегливість взяла гору. Ми з чоловіком її підтримали в цьому. Донька знайшла собі репетитора і на сьогоднішній момент грає на сцені провідних театрів, знімається в кіно. Проживає в м.Київ, самодостатня в акторській професії. Я цим дуже пишаюся. Вона – наша гордість. Узагалі хочу сказати, що в нашому роду всі мали творчі жилки. От бабуся, до прикладу, дуже гарно співала, батько вміє грати на трубі. Але повної самореалізації цих талантів так і не відбулося.

– Наталіє Павлівно, можна сказати, що Ви цілеспрямована людина?

– Загалом так, але сказати, що в мене є якась конкретна ціль, не можу. Я не кар’єристка. Я знаю лише те, що маю зробити. Зробити це якісно. У цьому сенсі слова я перфекціоністка. Має бути все ідеально. І часто, коли я переглядаю зроблену мною роботу, мені здається, що все не так. Треба було б зробити по-іншому. Я дуже щодо себе критична. Можна сказати, що я хочу, аби наступний день був більш ідеальним, ніж минулий.

– То можна сказати, щоб стати таким педагогом, як Ви є сьогодні, довелося пройти через терни до зірок?

– Не знаю, чи саме так. Але з самого початку роботи вчителем у мене теж не все вдавалося. Комусь це подобалося, комусь – ні. А я така людина, що мене можна або любити або не любити, але не помічати мене і те, що я роблю, не можна. Так от, я з часом перейшла в ЗОШ I-III ступенів №17 на посаду педагога-організатора. У мене цей напрямок роботи непогано виходив. Це було не зовсім моє, але теж певний досвід у житті. Я поєднувала роботу вчителя й організатора довгий час, маю чималі здобутки. Ні про що не потрібно жалкувати.

– Наталіє Павлівно, а батьки ким хотіли Вас бачити за професією?

– Конкретного якогось такого бачення не було. Треба було гарно вчитися, але обирати професію особливо не випадало – найближчим був педінститут. Мій батько працював ветеринаром і був відомий не лише в с.Подільське Кам’янець-Подільського району, звідки я родом, а й лікував всіх тварин в окрузі. Був дуже хорошим спеціалістом. До речі, мій батько та моя бабуся ромської національності. Та в дитинстві я цього соромилася. Батько й бабуся оберігали нас від цього. Можливо через те, що в радянський час бути ромами чи євреями було небезпечно. Тому довгий час ми з сестрою не визнавали, що належимо до цієї соціальної групи. Відповідно, не знали нічого – ані мови, ані традицій. Про те, що в жилах тече ромська кров, можна судити лише по тому, що всі в родині любили і люблять співати, грати, танцювати. Є до цього хист.

– Але цей хист, чи краще сказати, творчий креативний підхід Ви зараз використовуєте у своїй роботі?

– О, звичайно, в мене на уроках весело. Я люблю експериментувати, міксувати класику й авангард, щоб заняття були цікавими й головне – результативними. Під час моїх уроків ми малюємо комікси та карти подорожей героя, створюємо сюжетні ланцюжки, кольорограми, інфографіку, ліпимо із пластиліну та багато ще чого. Я хочу, насамперед, щоб дітям було цікаво. Не просто відбути урок, а залишити після нього цікаві спогади. Дитина сама має захотіти взяти книжку в руки та прочитати не лише твір, запропонований шкільною програмою, а взагалі полюбити літературу в цілому. Я хочу, щоб мої учні були успішними. Не уявляю собі, як можна не хотіти читати. Для мене особисто література це все. Через велику зайнятість, на жаль, не встигаю сьогодні багато читати, як би того хотілося. Але книжки завжди під руками маю.

– Наталіє Павлівно, на скільки складно працювати з сучасними дітьми?

– Не скажу, що складно, швидше – драйвово. Дітей треба перш за все зуміти зацікавити, але перед цим їх потрібно навчитися слухати, з ними говорити і їх виховувати. Діти кращі за дорослих. Я б навіть сказала, в чомусь мудріші. Так, кожне наступне покоління дітей стає більш сучасним. Розвиток комунікаційних та інформаційних технологій біжить швидше, ніж ми його засвоюємо. Але це ж добре. Для мене немає проблеми, якщо під час уроку виникає якесь питання, яке незрозуміле учням. У таких випадках я кажу, щоб брали телефони чи планшети в руки і шукали інформацію в інтернет-мережі. Я завжди даю дітям можливість бути самостійними у виборі засобів досягнення результату. Якщо потрібна моя порада, з радістю її дам. Допомагаю дітям у підготовці до ЗНО, маю сучасні напрацювання, користуюся прогресивними світовими методиками. 

– Ваш чоловік Олександр теж за фахом педагог. На скільки він розділяє Вашу методику викладання та реагує на Ваш успіх у цій галузі?

– Я скажу навіть більше. Мій сьогоднішній успіх – це заслуга мого чоловіка. Він пишається всіма моїми досягненнями, а я намагаюся навчитися його вселенської любові до людей. Як у роботі, так і в побуті ми розділяємо все нав­піл. Вміємо все збалансувати. Якби не він, я, можливо б, і не взяла участь у великомасштабній світовій премії, яку дають найкращим педагогам країни «Global Teacher Prize Ukraine», не увійшла би у ТОП-10. Адже довго вагалася, чи зможе проста вчителька з мікрорайону навіть до фіналу дійти. Та сталося як сталося. І це не перший мій професійний здобуток. Але Сашко завжди у всьому є підтримкою та опорою ще, напевне, з тих часів, коли ми почали з ним зустрічатися. Мені тоді було 14 років. Він приходив до мене через ліс з сусіднього села. А в 17 років ми одружилися і до сьогодні нерозлучні. Навіть у табори влітку їздимо разом. Це ще один етап у моєму житті. Раніше, коли були молодими, їздили в літні табори, щоб зекономити гроші на харчування. А потім це вже увійшло у звичку. От навіть цього літа мене запросили бути керівником у одному з таборів. Думаю, що з роботою своєю впоралася. Не люблю слово «керівник» чи «начальник», тому намагалася бути непомітною в цьому статусі. Тоді організовується правильно робота. І взагалі механізм ієрархії влади зверху до низу в сучасному світі вже не діє. Керівництво має бути зсередини. Та й взагалі радує сьогоднішня світова тенденція, що поступово лідери стають все ближче до людей. Так і має бути.

– Наталіє Павлівно, а чи є у Вашому житті якісь такі лідери, яким Ви симпатизуєте, або ж вони є авторитетами?

– Я не є фанаткою когось і ніколи нею не буду. Авторитетами в своєму житті вважаю відомих людей. У цьому сенсі слова можу назвати тих, кого найбільше поважаю – це Ілон Маск та Стів Джобс. Це люди, які не лише себе зробили, а й цілу індустрію. Вони викликають почуття великої поваги. Тому, дивлячись на їхню кар’єру, хочу сказати, що людина має розвиватися поступально, прогресивно, не боятися ризикувати.

– Якому відпочинку Ви надаєте перевагу?

– Різному. Дуже люблю море, а ще подорожувати, дивитися на цікаву архітектуру, ходити в картинні галереї, слухати сучасну якісну українську музику, розглядати різноманітні витвори мистецтва. На це, на жаль, не завжди вистачає часу. І я не завжди можу взяти й ось так зірватися та поїхати, до прикладу, в Карпати. От хочу, і можу ніби, але всередині є якісь перешкоди, що мене стримують. Намагаюся весь час їх долати. Думаю, у мене вийде.

– Як жінка і мама Ви реалізувалися в житті?

– На сто відсотків.

– Формула успіху Наталії Рудніцької?

– Мудрості й мужності на кожен день!

P.S.: напередодні дня вчителя хочу всіх колег привітати з професійним святом та порадити йти в ногу з часом.

Бажаю нам приймати виклики долі з оптимізмом, радіти кожному прожитому дню. Відчувати себе сильними, розумними самодостатніми й настільки дорослими, аби приймати рішення й нести за них відповідальність. 

Теплих спогадів! Радісного сонця! Смачної ранкової кави! Гідної оплати праці! Щирих усмішок і родинного тепла! Здійснення мрій та реалізації проектів! Успіхів нам, мужності та мудрості на кожен день!


Теги: проект "Фантастична жінка", Наталія Рудніцька

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.