Перейти на мобільну версію сайту


20.12.2019

ЛЮДЯНІСТЬ, ЧЕСНІСТЬ, ЛЮБОВ ДО СПРАВИ ТА ПРАЦЬОВИТІСТЬ

ШВИДКАВона надзвичайно талановита, розумна і цілеспрямована. Водночас винахідлива, дуже креативна та відповідальна у всьому, за що береться. Вмілий керівник, чуйна мама, віддана подруга і просто прекрасна людина, в якій органічно поєднується безліч різних по собі позитивних рис характеру. Це ще одна героїня нашого проекту «Фантастична жінка» – керівник SARGOI International Community у Кам’янці-Подільському Юлія Швидка.

– Хочеться розпочати спілкування з Вами з питання, ким хотіла стати Юлія Швидка не просто в школі, а починаючи з початкових класів і потім. Знаючи Вашу багатогранну особистість, здається, що мріялося про різні професії, чи я помиляюся?

– Насправді з майбутньою професією я визначилася ще в 5 класі, хоча до цього дуже хотіла бути актрисою. Як у дитячому садочку, так і в початкових класах дуже любила декламувати вірші і співати. А потім до нас у школу прийшла викладати англійську мову молодий педагог Олена Іванівна Главацька. Саме завдяки їй я полюбила англійську мову вперше і на все життя. Тоді я і сказала своїм батькам, що в майбутньому стану викладачем англійської мови. З того часу жодного разу не думала про іншу професію в своєму житті. І батьки весь цей час мене підтримували, особливо в тому, що я у своїх бажаннях послідовна. У старших класах перевелася на навчання в Кам’янець-Подільський ліцей №18, де профільним предметом була філологія. Тут ми вже опановували не лише поглиблено англійську, але й українську мову.

– Юліє, можливо мало хто знає про те, що в школі Ви ще й дуже гарно писала твори і можливо могла б стати ще й письменницею.

– Так, такий період у мене в житті був, писала не лише прозу, але й вірші. Виходило ніби непогано, як говорили ті, хто знайомився з моєю творчістю. Одним з них був на той час мій вчитель української мови і літератури Олег Демчук. Я дуже поважала Олега Віленовича і саме його просила перечитувати та оцінювати мої перші спроби. Одним із таких творів, на який він звернув увагу і дав непогану позитивну оцінку, було невелике оповідання «Біла ворона» про дівчинку підлітка. Можливо, я продовжила б і далі писати, але в майбутньому бачила себе більше викладачем, а не письменником, тому після закінчення школи вступила до нашого педагогічного університету на факультет «Англійська мова. Українська мова та література та зарубіжна література». Я хотіла не просто краще вивчити мову, а й викладати її іншим. Це моє найбільше хобі в житті. І я дуже радію від того, що моя робота, яку я безмежно люблю, абсолютно з ним співпадає.

– Щодо захоплень у житті, одним із них у студентські роки у Вас була участь в грі КВК. Про цей факт у житті, як і про те, що Ви гарно співали завжди були солісткою хору в школі, я думаю, мало хто знає теж. Але я особисто пам’ятаю цей період як один із найяскравіших у Вашому житті. Не було азарту займатися КВК серйозно і надалі?

– Дійсно, цей період я вважаю своїм золотим віком. Це було 2 роки шаленого цікавого життя. Дуже шкодую, що так мало довелося грати в КВК, треба було затриматися на довше, але то теж величезний досвід у житті, період яскравих емоцій, нових знайомств. Одним із таких було знайомство з моїм наставником і вчителем Анатолієм Заводовським. Вважаю його людиною, яка вплинула на мене в моєму житті як особистість. За це йому окрема подяка. Тоді я також познайомилася зі своєю подругою, з якою і зараз підтримую гарні дружні зв’язки Тетяною Коротковою. Ми водночас і вчилися, і розважалися. Ми жили КВК. Це було дійсно дуже класно.

– Юліє, в нашій розмові ми зачепили тему друзів. У такої глибокої людини як Ви, вони, напевне, займають особливе місце в житті. Ким вони є для Вас?

– Так, дійсно. Для мене друзі відіграють дуже важливу і особливу роль в житті. Як в особистому, так і в роботі. І питання не в тому, що вони розділяють зі мною певні емоції в моєму житті. Допомагають, дають можливість і бажання рухатися вперед. Ось що! Однією з таких людей є моя шкільна подруга Анастасія Рибак, яка колись теж обрала англійську мову основним пріоритетом у своєму житті. Наразі вона є засновницею і генеральним директор мережі SARGOI International Community. Завдяки телефонній розмові з нею 5 років тому моє життя і моя професійна кар’єра змінилася кардинально. До цього я 13 років працювала в ЗОШ №6. Я дуже любила викладати там. Усіх своїх дітей пам’ятаю по іменам і прізвищам. Досі вони для мене всі рідні і близькі. Я навіть у першу декретну відпустку по догляду за дитиною не пішла, а зайнялася викладанням. Так мені цього хотілося. Намагалася впроваджувати нові методики викладання, вигадувала щось нове, але результат не був таким, як хотілося. Саме тому вирішила пройти перекваліфікацію, готувалася і складала міжнародні іспити, для того, щоб оволодіти кембріджською інтерактивною методикою викладання. Отже, я повністю відмовилася від українських методик викладання і почала вчитися бути вчителем спочатку. Саме головне – мати мету і бажання її досягти. У мене все це було. Результат цього можна побачити і відчути сьогодні. Я намагаюся бути дуже послідовною у всьому, що роблю. При цьому головним для мене є насамперед якість викладання і потім відповідно результат. Найбільше пишаюся тим, що за останні два роки понад 50 студентів SARGOI International Community (віком від 9 дорослі також) успішно склали міжнародні іспити з англійської мови. Більшість з них навіть не виїжджали за межі міста, так як міжнародні іспити проводяться на базі SARGOI International Community у Кам’янці-Подільському. Вважаю, що це є найкраща експертиза якості викладання. Хіба я могла в 5 класі мріяти про таке, коли вирішила стати вчителем англійської мови? Доказом цього є також призові місця на олімпіадах з англійської мови на місцевому рівні вихованців нашого закладу. Особливо приємно, коли вже зараз в SARGOI International Community приходять вчити або вдосконалювати свою мову мої колишні учні з часу викладання ще в школі. Тоді для них мова не була таким важливим предметом. Але з часом для багатьох з них стала необхідністю в роботі, розуміють, що в дорослому житті, для того, що правильно будувати кар’єру, навички спілкування англійською мовою просто необхідні. Так, саме навички, помилково думати і викладати англійську як звичайний предмет, біологію чи географію скажімо. Володіння англійською мовою – це саме навики реагувати, висловлювати думку, запитувати, описувати, оцінювати в тому чи іншому контексті.

– Тоді хочеться спитати, чим саме відрізняється Ваша методика викладання іноземної мови, а в SARGOI International Community у Кам’янці-Подільському їх є від самого початку створення філіалу дві – це англійська і німецька?

– Для нас насамперед важливо, щоб у нашому закладі вчилися мислити креативно, глобально та незалежно. Під час навчання в нас чітко розділені цінності підходу до самого навчання. У нас центром уваги є учень, студент, а не викладач (student-centered approach). Для нас важливою статегією при цьому є обмін досвідом та сумісна або командна робота. Під час навчання наші студенти і самі не відчувають на початку, як активно залучені до навчального процесу. Своєю методикою ми підводимо їх до того, що вони самі знаходять правильну відповідь, передумавши в голові поетапно весь акумульованій власний граматичний ресурс. Ми виступаємо лише в ролі провідників, фасилітаторами іншим словом.

– Юліє, говорять, що результату роботи не буде тоді, коли немає чіткої організації самого процесу. На сьогодні Ваш штат значно збільшився за цих майже 5 років існування як викладачів, так і учнів, а їх є майже 200. Як вдається знайти з усіма спільну мову та дійти до бажаного результату?

– Я не можу давати оцінку собі сама. Думаю, про це краще запитати у батьків і дітей, які навчаються у нас, та мою команду. Намагаюся бути гарним організатором, менеджером, адже дуже люблю і ціную людей, з якими працюю. Філософія лідерства на сьогодні інша і, щоб бути на рівні поруч і хотіти, щоб тебе при цьому поважали, потрібно показати свою майстерність і досконалість на власному прикладі. Як результат, я маю гарну команду, якою я пишаюся і якій я дуже вдячна. Ми при потребі можемо замінити одне одного в роботі, підтримати в особистому. Це життя. Завжди у всьому має бути взаємоповага, довіра і просто людська вдячність. Ми в цьому світі живемо заради чогось і про це потрібно завжди пам’ятати. Вважаю, що люди, які поряд зі мною, зараз не випадкові в моєму житті.

– На мою думку, можливо саме Ваше таке ставлення до колег та знайомих людей в цілому, кілька років тому допомогло Вам вижити. Ви були на межі життя і смерті, і сталося це так раптово й неочікувано для всіх. Після того, як Вас врятували, чи не хотілося все залишити. Активний спосіб життя міг зашкодити Вам?

– Викладання, улюблена робота і мої діти на той момент стали для мене тим, що змусило мене рухатися далі. У мене були певні зобов’язання, і я їх мала виконати, не говорячи вже про свою родину. Після певного часу реабілітації, кількох операцій, я повернулася до роботи. За це особлива подяка моїм лікарям. Вони свою роботу виконали професійно, відмінно. І я знову повернулася до свого звичного життя. Спочатку було моторошно, а чи буду я така як колись, чи зможу продовжувати і далі свою справу. Під час першого заняття, яке я проводила після лікарняного, зрозуміла, що зможу. Це великий труд над собою, над своїми бажаннями і силою волі. Та без моєї родини, батьків, чоловіка, сина та доньки, колег по роботі, особливо Анастасії Рибак, Тетяни Маматової і Яни Грушковської, колеги з головного офісу в Києві, які працювали без мене як єдиний механізм, я б не впоралася тоді зі своїми проблемами. Мені так багато людей допомогли у ті важкі часи. Вони усі мене рятували, ще раз ДЯКУЮ їм за допомогу!

– Юліє, Ви по життю взагалі оптиміст?

– Так, безперечно. Якщо б не мій оптимізм, я би не вижила ні фізично, ні морально, не підвелася б, коли падала багато разів. Опитмізм та почуття гумору – це мої дві рушійних сили. Вірю в те, що в долі випадковостей не буває. Якщо ти звернув на певну дорогу, отже так потрібно. Якщо щось сталося, то не випадково. Той, хто тобі в житті не бажає добра, піде сам. І на цей рахунок мені дуже поталанило. Все життя мене оточують гарні, добрі і щирі люди. Я інтуїтивно відчуваю їх. Інші самі по собі відходять. Їм тісно і некомфортно в моєму колі близьких. У моєму сприйнятті світу і суспільства має бути все чесно, прозоро і відверто. 

– Серед захоплень у житті щось з’явилося нове?

– Коли є час, полюбляю їздити на велосипеді. А взагалі почала малювати. Я поки початківець, але мені це дуже подобається.

– То яка формула успіху Юлії Швидкої?

– Людяність, чесність, любов до справи та працьовитість!


Теги: проект "Фантастична жінка", Юлія Швидка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.