Перейти на мобільну версію сайту


08.03.2019

ЛЮБОВ ДО ВСЬОГО, ЩО ТИ РОБИШ

ДубицькаІнтелігентна, витончена, енергійна, чуйна, тендітна, прекрасна жінка. Це Ніна Федорівна Дубицька – директор сільськогосподарського підприємства «Фарна», ПП «Гринчуцьке» та перша героїня нашого проекту «Фантастична жінка». 

Свого часу вона не побоялася на 360 обертів змінити свою професію, що кардинально вплинуло на її подальше життя.

– Ніно Федорівно, знаю, що перш ніж працювати в аграрному секторі й не лише, Ви здобули медичну і педагогічну освіту, отримавши дипломи з відзнакою. Що стало основним чинником, який спонукав Вас до зміни робочої спеціальності?

– Спочатку я дійсно планувала й навіть працювала в медицині. Це була Хмельницька районна лікарня та міська поліклініка №1. За фахом я сурдолог. Непроста, але цікава професія. Хотіла відкрити власну практику, для цього навіть пройшла відповідне стажування, але в останній момент коріння моїх пращурів дало про себе знати, і я повернулася обличчям до сільського господарства. Мама моя дуже цього не хотіла, адже бути лікарем на той момент було більш престижно, та моя любов до землі взяла гору. Та й як могло бути по-іншому, якщо я родом із села і з дитинства звикла займатися господарством? Не уявляю собі, що може бути кращим, коли ти кладеш щось у землю, а потім воно поступово проростає, живе, дихає, дає плоди. І це все результат твоєї копіткої роботи і любові до землі. А запах пшениці, коли йдуть жнива, взагалі порівняти ні з чим неможливо. Це запах мами і хліба.

– Ви жінка, в якої є чітко виражена бізнесова жилка. Окрім галузі сільського господарства, чим Ви ще займаєтеся? Адже така різнопланова людина як Ви буде пробувати розвиватися в інших сферах.

– Так, це правда. У мене в Хмельницькому є хімчистка європейського зразка. Не знаю, з яких причин, але чомусь тривалий час ця ніша не була зайнята. Хоча попит людей на сферу таких послуг чималий, і я спробувала себе реалізувати в цьому напрямку. Два роки виношувала цей проект, вивчала, поїхала в Київ на хімчистку UNO MOMENTO і вирішила, що потрібно спробувати. У мене працюють прекрасні молоді технологи, які знають свою роботу на 100 відсотків. Кожний розуміє свій обсяг роботи, все налагоджено і працює як один механізм. Узагалі, коли зароджується нова ідея і якщо ти правильно все прорахуєш, завжди досягнеш бажаного результату. Звичайно є багато чинників, які вносять свої корективи в розвитку того чи іншого бізнесу. Це і природа, і стан в державі, і економічна криза, та при цьому всьому потрібно продовжувати працювати.

– Напевне, важко працювати у великому колективі, коли в підпорядкуванні знаходиться до півсотні, а в сезон і більше працівників?

– Анітрохи. Просто треба мати організовану команду, налагодити правильно роботу, а найголовніше – довіряти людям. Якщо не буде довіри, то нічого не вийде. У цьому плані мені нарікати немає на що. І прикладом цього є незмінність моїх кадрів. Хіба що молоді жінки йдуть у декретну відпустку, бо це життя.

– Ви дуже сучасна жінка. Як Вам вдається встигати все?

– Перш за все треба завжди тримати руку на пульсі. Світ навколо дуже швидко розвивається і за ним потрібно встигати. Треба вміти в короткий термін приймати правильні рішення, при цьому робити це виважено. Слідкувати за ринком потреб і не боятися робити кардинальні зміни. Усе у свій час дає певний результат. Треба просто бути терплячим і спокійно відпускати ситуацію. А по-друге, у всьому, що ти робиш, потрібно не просто орієнтуватися, а знати. Я намагаюся це робити. Єдине, що я не осилила – це механіка. У цьому краще розбираються чоловіки.

– Попри тотальну зайнятість Вам завжди вдається гарно виглядати. Поділіться секретом.

– Я живу за принципом, за яким жили моя бабуся і мама: «За будь-яких обставин жінка має залишатися жінкою». Вона повинна слідкувати за собою 24 години на добу, незалежно від того, чи вона втомилася, чи в неї незначний фінансовий ресурс, щоб піти до перукаря або замовити одежу в швачки. Щоб бути чистим і охайним, не потрібно багато. Усе ж таки, зустрічають по одежі.

– А Ви зазвичай чиїми послугами користуєтеся, щоб виглядати не лише гарно, а й бути здоровою, сповненою сил і енергії?

– Власне, як у більшості жінок, у мене є свій перукар, людина, яка робить манікюр і все інше. Маю власну швачку, яка мені шиє одяг багато років. В одязі надаю перевагу діловому стилі і щоб завжди було взуття на підборах. Тільки в дорозі одяг та взуття мають бути зручними.

Щоб організм був завжди в тонусі, надаю перевагу здоровому способу життя. Тому активно майже до 4,5 км у день проходжу на біговій дорожці. Звичайно, роблю це коли вдома. Вмикаю щось цікаве по телевізору і займаюся.

Коли приїжджаю на господарство, то такий же кілометраж обходжу біля своїх садків за день. Єдине, що в цьому випадку краще – ти знаходишся на свіжому повітрі і це набагато корисніше. Також дуже люблю плавати, можливо тому, що Водолій за гороскопом. Але плавання дає мене багато сили.

Дубицька-1– Ви сказали: «Щось цікаве подивитися». Яким жанрам художніх чи документальних фільмів, телепередач надаєте перевагу?

– Те, що ми дивимося, має приносити розвиток і задоволення. Дуже люблю історичні фільми, біографії знаменитих людей. Коли не вдома, активно користуюся YOU TUBE.

– Самі не хотіли потрапити в історію? І взагалі, чи є жінки в історії, які Вам імпонують, неважливо в минулому чи зараз?

– Бажання потрапити в історію ніколи не було і не буде. У кожного своє життя і місія, яку він має виконати. А от жінки в історії, якими захоплююся, є. Це Маргарет Тетчер та Індіра Ганді. Вважаю їх взірцем не тільки жінок, а й політиків, хоча до самої політики особливого інтересу ніколи не проявляла. Мені цікаво про них читати, адже як часто буває, коли люди йдуть з життя, поступово про них з’являються нові цікаві факти. Часто дивлюся телепередачі в YOU TUBE за участю Ірини Хакамади. Подобаються її погляди на життя та те, як вона їх озвучує.

– Ви буваєте за кордоном, відвідуєте різноманітні семінари. Для Вас це робота чи задоволення?

– Так, їжджу я багато, не раз беру з собою людей, яких там навчають новим технологіям. Знову ж таки, щоб йти в ногу з часом. Є поїздки ділового характеру, але більшість все ж таки – це сімейні подорожі. Ми колись вдома з чоловіком В’ячеславом Володимировичем рахували, що впродовж всього нашого життя відвідали 56 країн світу. Були і в Австралії, і в Новій Зеландії, і в країнах Південної та Північної Америки, та ще багато де. Географія дуже велика.

– Яка зі всіх побачених країн Вам найбільше сподобалася?

– Сінгапур, хоча кожна країна цікава по своєму. Це сучасний розвинений острів-місто-держава, який є і республікою, і столицею одночасно. Та найбільше він вразив рівнем свого розвитку, надсучасний. А от відпочивати мені найбільше сподобалося на Канарських островах.

– Якому відпочинку надаєте перевагу активному чи пасивному?

– Просто лежати і нічого не робити не люблю. В’ячеслав Володимирович завжди ретельно складав програму перебування на відпочинку, щоб він запам’ятався нам своєю насиченістю. Дякую долі, що ми побачили чимало.

– Ми якраз підійшли до теми Вашої сім’ї. Що вона для Вас?

– Сім’я для мене все. Це мій форпост. Так було і в моєї бабусі, і в моєї мами, так виховали мене з гарними традиціями і патріархальними засадами. Чоловік завжди був головною, ключовою фігурою, яку поважали, шанували і цінували, чия думка була домінуючою. Ми виросли в гарній атмосфері. Нас троє в родині, я і двоє моїх братів. Завжди щосуботи, коли мама пекла хліб, збиралися за родинним столом і їли вареники. Коли роз’їхалися, ставши дорослими, ми цю традицію залишили. Приїздили в село не лише на сімейні свята, а так саме збиралися чи в суботу, чи в неділю. Навіть, коли мами не стало, ця традиція збереглася. З часом вона перейшла в мою родину. Зараз ми так саме збираємося: сини, невістки, онуки і також їмо вареники. У цьому є щось тепле і затишне. Впевнена, що мої діти й онуки продовжать це. Адже те, з якими баченнями ти виростеш, як в майбутньому будеш жити і розвиватися, будувати бізнес абощо, закладається в сім’ї.

– У Вас двоє синів. Зазвичай кажуть, що мами синів люблять більше ніж дочок. Опікуються більше. Ви мама з гіперопікою?

– Ні, однозначно ні. Я завжди намагалася давати їм можливість розвиватися самим. Могла дати завдання, і вони його виконували. Як вони це робили, їхня справа, але все завжди було зроблено. Ніхто ніколи ні на що не нарікав, не жалівся. Ніколи в нашому домі ні я, ні мій чоловік не намагалися на дітей підвищити голос. А якщо вони щось неправильно зробили, ми складали ситуацію так, щоб вони самі усвідомили, де були неправі і в чому, щоб потім не повторювати помилки. У цьому плані в нас завжди було повне взаєморозуміння і повага одне до одного. Якщо не буде поваги, то не буде нічого. За таким принципом живе все життя моя родина. А ще я радію, що мої хлопці змалечку дуже дружні. Завжди Володя тягнувся за Віталіком, і навпаки. Такі тепер стосунки і в їхніх синів – Федора та Олексія. Це моя радість і гордість.

– Ви швидше жінка-керівник чи жінка-мама?

– Мама! Мама і бабуся!

– Для Вас робота – це..., сім’я – це...?

– Робота – це задоволення, а сім’я – це все.

– І наостанок, яка все ж таки формула Вашого успіху?

– Любов до всього, що ти робиш. А головне, щоб здоровими були всі твої близькі і рідні.

P.S. За своє життя Ніна Дубицька нагороджена трудовою відзнакою Міністерства аграрної політики та продовольства України «Знак Пошани». За видатні досягнення в галузі розвитку сільського господарства Указом Президента України №53/2010 в 2010 році Ніна Федорівна була нагороджена Орденом «Княгині Ольги» ІІІ ступеня. У 2018 році нагороджена Грамотою Верховної Ради України.

Теги: проект "Фантастична жінка", Ніна Дубицька

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.