Перейти на мобільну версію сайту


17.05.2019

ФОРМУЛА УСПІХУ ЯНИ МЕЛЬНИЧУК: «НАПОЛЕГЛИВІСТЬ»

мельничукВона завжди вирізнялася з-поміж інших. Можливо тому, що її тато постійно говорив, що вона не така як всі. І це загартовувало цю тендітну і водночас вольову жінку. Для багатьох вона в чомусь загадка, але сама по собі Яна Сергіївна дуже щира та відверта людина. Знайомтеся! Героїнею нашого проекту «Фантастична жінка» сьогодні є керуюча справами міської ради Яна Мельничук. 

– Яно Сергіївно, якою професією Ви свого часу хотіли займатися?

– Я завжди хотіла бути журналістом, скільки себе пам’ятаю. Але коли прийшов час вступати до вищого навчального закладу, моїм батькам це дозволити було не по кишені. Найближчий університет, який давав можливість отримати цю професію, знаходився у Чернівцях. Та фінансова можливість для цього була обмежена, тож я вступила до Кам'янець-Подільського державного університету, нині – К-ПНУ ім.І.Огієнка. 

Пам’ятаю, як прийшла подавати документи на факультет іноземної філології і, розуміючи, що кількість претендентів на одне місце була значна, вимушена була обрати не англійсько-німецький, а російсько-англійський. На той факультет абітурієнтів було значно менше, і це дало мені можливість вступити легше. Про це ніколи не шкодувала в подальшому, адже знання англійської мови допомогло мені довгий час заробляти на життя.

– На скільки я пам’ятаю, Ви розпочали свою професійну діяльність з роботи на телебаченні, а не в навчальному закладі.

– Так, дійсно, мрія про журналістику мене ніколи не покидала, і я, закінчивши виш, почала працювати на телебаченні. Вела програму «Споживач», згодом – кулінарну передачу, вітальні новини. Мені це все дуже подобалося, хоча все давалося не завжди легко. Потрібно було шукати людей, які були зацікавлені в моїх передачах, домовлятися з ними і доводити необхідність реклами того, що вони роблять.

– Але англійську мову все ж таки викладали?

– Упродовж багатьох років паралельно працювала викладачем в індустріальному технікумі.

– Можна сказати Ви і там самореалізуватися?

– Я просто знала, що мені потрібно було допомагати батькам, виховувати сина і давати йому майбутнє. Чоловік трагічно загинув, коли мені було 26 років. І тоді я зрозуміла, що можу розраховувати лише на власні сили. Хоча батьки, звичайно, у всьому і завжди мене підтримували. Якби не вони, я б не була тією, яка я на сьогодні є. 

– Яно Сергіївно, що стимулювало Вас до розвитку?

– Наполегливість у всьому, що робиш. Я виросла в класичному інституті сім’ї, де завжди існувало та існує поняття взаємопідтримки і взаємодопомоги. Але при цьому всьому потрібно всього досягати самому. Можливо, хтось думає, що це все легко і просто. Були моменти, коли багато що не вдавалося, та мій дідусь завжди говорив, що ніколи не потрібно опускати руки. Я не вмію і ніколи не буду плакати, якщо йде щось не так. Завжди звикла до слів: «Я все зможу». Будь-яка людина має вміти себе самореалізовувати. Прагнути завжди до розвитку. Визначати пріоритети в житті і йти до мети.

– У 2008 році Ви прийшли працювати в міську раду прес-секретарем. Для Вас це стало новою віхою в житті. На скільки цікавою виявилася ця професія?

– Я ніколи не буду робити те, що мені не подобається. Професія прес-секретаря дала мені можливість відкрити для себе щось нове. Люблю спілкуватися з різними людьми, допомагати у всьому.

– На сьогодні, Яно Сергіївно, Ви займаєте посаду вже керуючої справами виконавчого комітету міської ради. Маєте велике коло підлеглих. Якими критеріями керуєтеся в роботі?

– Насамперед, людина не має брехати. Цю рису я ніколи не сприйму в жодному випадку. Є різні моменти в житті, але людина, насамперед, має залишатися людиною. Я завжди йду всім назустріч. У мене не існує такого поняття, як окремий день прийому громадян. Усі знають, що мої двері відкриті завжди для всіх. Я намагаюся допомагати всім у межах своїх можливостей. Відверта з людьми і чекаю від них того ж самого. Ну і у всьому ж, звичайно, має бути дисципліна. Ми – працівники системи, яка потребує порядку у всьому. Лише тоді буде результат роботи. Кам'янець-Подільський – гарне велике місто, яке з кожним роком розвивається. Маємо багато в цьому плані здобутків. Можна зробити ще чимало, багато чого є в планах. Для цього працює згуртована команда. 

– Для Вас сім’я – це що?

– Усе! Я дуже люблю своїх батьків. Вони навчили мене всьому і вчили розвиватися. Багато чого переламалося, коли вони захворіли один за одним. На той момент я зрозуміла, яка відповідальність лежить на моїх плечах. Вони для мене все. Для мене найкращий відпочинок – це бути разом з ними, хоча інколи люблю просто побути сама. Але на будь-який відпочинок я ніколи не їду одна, біля мене завжди мій батько і вже дорослий син. Це те, заради чого я живу. Їхнє здоров’я і стабільність у всьому – для мене головне. 

Після роботи своє життя присвячую сину Дмитру. Навіть ходжу з ним за компанію у «Кінезіс». У нас завжди є про що поговорити, ми справжні друзі, і спілкуємося на рівних правах. Я знаю, що він це цінує і все розуміє. Так, є певна зайнятість на роботі. Але при цьому я намагаюся приділити йому максимум уваги.

– Які риси характеру Ви більш за все цінуєте в людях?

– Щирість і порядність. Без цього ніяк. Узагалі для мене в житті не існує певних рамок та стереотипів. Для мене абсолютно байдуже, в чому одягнута людина, яку посаду обіймає, чи щось у цьому сенсі. Насамперед, вона для мене людина. Можна вдягнути на обличчя чужу маску і жити так все життя, але такі люди ніколи не ввійдуть у коло моїх близьких. Так неправильно. Залишатися такими як є – ось що головне. У силу роботи доводиться спілкуватися з різною категорією людей. Але, якщо я бачу, що в них є реальна проблема, завжди заспокою і допоможу.

– Яно Сергіївно, Ви завжди гарно виглядаєте, як це вдається?

– У мене є певні місця, де я можу придбати речі. У стилі одежі дотримуюся класики. Так мені зручно. За модою можу слідкувати, але це ніколи не було головним. Не люблю щось кардинально змінювати. І не хочу, щоб хтось під мене підлаштовувався. І до мене такої всі звикли. 

– Є щось, що би змусило Вас у чомусь кардинально змінити свою думку?

– Ні. Я завжди для себе знаю, що я маю зробити і як. Мене неможливо збити з того напрямку життя, по якому я йду. Є чітко окреслені мною пріоритети, і я їх завжди дотримуюся, незважаючи ні на що.

– Дивлячись на Вас, можна сказати, що Ви абсолютно самодостатня у всьому жінка. Як вдається підтримувати такий статус?

– Потрібно чітко знати, чого прагнеш, вдосконалюватися, думати про інших, дбати про них. Можливо, таким своїм прикладом можна буде допомогти іншим. А ще не люблю, коли когось ображають. Людина має мати право на помилку. Будь-яка. Але це не значить, що це якийсь фініш. Потрібно підтримати завжди і у всьому.

– Яна Сергіївна вдома – це мама, домогосподарка, кулінар? За останнє спитала, адже Ви вели власну передачу на кулінарну тематику.

– Не повірете, чого не люблю, то це готувати, хоча цього року вперше, готуючись до Великодня, пекла паски і потім пригощала своїх колег. Цікавий досвід. Мені дуже сподобалося, хоча це не моє. Та такі дні формують певні традиції. Згуртовують родину.

– Як філологу за освітою, важко було переключитися на державну службу?

– Жодних проблем. Особливо, коли робота йде в задоволення. Не уявляю, щоб я сиділа вдома, куховарила, прибирала чи бодай будь-яку жіночу роботу робила, і при цьому не хотіла ходити на роботу. Я люблю людей дієвих, сама така, і вважаю, що крім того, як бути жінкою–мамою, насамперед, потрібно завжди багато і наполегливо працювати.

Шкода, що не вистачає часу на улюблене заняття – читання. Але намагаюся в будь-яку хвилинку щось нове переглянути. Навіть сьогодні я читаю книгу наших колег-журналістів на суспільно-важливу тему і отримую від цього задоволення. Просто все життя потрібно вчитися і розвиватися. Якщо не так, то який приклад можна буде подати дітям? Вони мають знати, що в житті все не падає з неба, що потрібно над собою працювати і завжди думати на перспективу. Ось, до прикладу, ми з моїм сином близькі друзі, але він ніколи в мене не був плеканий. Надзвичайно коханий моїми батьками і мною, але не плеканий. Він розвинутий, самодостатній хлопчик, і я цим пишаюся.

– У якій професії він бачить себе в майбутньому?

– Ветеринара. Він обожнює тварин, і я підтримую його захоплення.

– А Ви чим захоплювалися в школі?

– Гімнастикою, танцями. У школі завжди була активною, і такою залишаюся досі.

– То яка формула успіху Яни Мельничук?

– Наполегливість. Наполегливість у всьому!


Теги: проект "Фантастична жінка", Яна Мельничук

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.