Перейти на мобільну версію сайту


12.06.2015

ЧАРІВНИЦЯ КАМ’ЯНЕЦЬКИХ ЛІСІВ

Якби можна було під’єднати до Ніни Скавренюк портативний генератор, то її енергією можна було б освітити увесь наш район - стільки позитиву, добра, щирості випромінює ця тендітна жінка, дружина, мати двох синів, донька, директор КП «Надра Кам’янеччини», громадський діяч і просто хороша людина.

Саме вона, одна з перших кинулася на допомогу, коли в наш український дім прийшла біда й потрібно було Ніна Скавренюкпідтримати наших захисників - військових і добровольців. Разом з іншими волонтерами Ніна Дмитрівна збирала вояків на війну. Вони вишукували кошти для закупівлі бронежилетів, шоломів, берців, лагодили продуктові набори та різні харчі, й навіть самі їх відвозили в зону АТО. Зранечку вона мчала до військомату, аби провести мобілізованих на війну, допитувалася, чого їм не вистачає, радила, що робити в нестандартних ситуаціях.

Цієї неділі мужня і романтична, заповзята до роботи, вимоглива і справедлива пані Ніна святкує свій ювілейний день народження.

Ніна Камлаченко (Скавренюк) народилася 14 червня 1966 р. в краю партизанської слави на Чернігівщині, в мальовничому селі Підлісному. Це досить велике село, звідки починається ліс і тягнеться аж у Білорусію та Польщу. Але не місцевість подіяла на визначення майбутньої професії, а випадковість. Ніна бачила себе в торгівлі, тому після закінчення школи із золотою медаллю вирішила вступати до Київського торгово-економічного інституту. Так склалося, що пішла з подружкою в сільськогосподарську академію на лісогосподарський факультет. Подружка, як то кажуть, пролетіла, а Ніна вирішила, що після І курсу переведеться в торгово-економічний, але свою долю вона пов’язала з лісівництвом. На п’ятому курсі вийшла заміж за однокурсника, кам’янчанина Івана Скавренюка, який привіз молоду дружину на свою батьківшину.

- Думала кілька років тут побудемо й переїдемо на Чернігівщину, але... Особливо важко було перші три роки, ніяк не могла звикнути до чужини, - розповідає Ніна Дмитрівна. - Я така людина, що дуже приростаю до чогось, а тут мене вирвали і пересадили. Та з часом, пройшовши процес адаптації, прижилася на Кам’янеччині. Тут народилися мої діти, тут моя родина, моє житло, моя робота і друзі.

Ніна СкавренюкУже 25 років я працюю в лісовому господарстві. Спочатку в управлінні сільського господарства вела лісове господарство, а вже з 2001 р., коли реформували аграрний сектор і в сільське господарство прийшов приватний бізнес, ліси не перейшли у новостворені аграрні формування. Районна рада прийняла рішення про створення комунального підприємства «Надра Кам’янеччини», щоб була можливість передати в постійне користування всі лісові землі колгоспам. 

- Ніно Дмитрівно, яка у вас сім’я і як ставиться родина до Вашої цілковитої зайнятості?

- Маю чоловіка і двох синів. Чоловік має власну приватну справу. Старший син Артур працює інженером інформаційних систем, а Андрій цього року закінчив школу і теж, як брат, планує здобувати фах «айтішніка». Наші діти не йдуть стежиною батьків, вони не шиють одягу чи взуття, не печуть хліб, не доглядають за худобою і ще багато «не-», з чим я не погоджуюся, але це їхній вибір. Нині в моді менеджери, юристи, айтішніки. Молодь хоче добре жити і фізично не навантажуватися.

Часу на них і домашні справи мені вистачає. Мої хлопці трудолюбиві, мене шанують і розуміють. У нас всі справи розподілені. Чоловіки повністю допомагають вести домашнє господарство. Прибирання взяли на себе. Вони також допомагають мені на кухні. Моя справа лише приготувати їжу, а принести з підвалу, почистити, порізати - це вони. Городи, домашня живність - це чоловіча турбота. Квітники, консервація - це моє. Я дуже люблю квіти, багато і різних, ця любов тягнеться з дитинства. Разом із бабусею Уляною постійно ходила в гості до її сестри Палашки. Хатина Палашки потопала в квітах, це було просто казково. Я тоді питала в неї: «Коли Ви помрете, квіти мені залишите?». Нйбільше закохана в чорнобривці.

Люблю потішити своїх чоловіків чимось смачненьким. Готувати мене вчила свекруха Людмила Євдокимівна, потім я навчилася в своєї подружки Галини Локай. Коли піду на пенсію, то складу її конкуренцію в ресторанному бізнесі (сміється).

- Ніно Дмитрівно, Ви багато працюєте, а як відпочиваєте?

- Люблю активний відпочинок і з родиною, інколи з друзями, але з комфортом. У молоді роки довелося ночувати в наметі, мені дуже не сподобалося. Ми з чоловіком любителі тихого полювання - збираємо гриби, особливо любимо білі, й навіть їздимо за ними в Карпати як інші їздять полювати на слона, на ведмедя в Тайланд чи в Румунію. А Ніна Скавренюкякщо не їдемо в Карпати, то знаємо тут гарні місця. Але місця, де ми їх збираємо, я не здам. Можу сказати, де вдома гроші лежать, а от грибного місця...

- Ви багато подорожували і куди б залюбки повернулися?

- Трохи поїздила, але найбільше мені сподобався Ленінград, з його історією, архітектурою. Хочу щоб і моя родина побачила величний та історичний Санкт-Петербург. На Кам’янеччині найулюбленішим місцем є с.Тарнавка. Воно має особливу красу і чарівність у кожну пору року. Тут цнотливі місця з усією гаммою кольорів, де дзюрчить невеличка річечка, співають птпшечки. А ще там тихо, можна подумати не відволікаючись.

- Кажуть, що Ви водій з великим стажем?

- Так, але я більше люблю бути штурманом. Місце жінки - поруч із водієм, це у нашій родині. А взагалі, керую автівкою, у багажнику тримаю спецодяг і взуття.

- У Вас таке цікаве дівоче прізвище Калмаченко, що воно означає?

- Спочатку прізвище звучало як Калмич, а вже в процесі радянської еволюції стала Калмаченко. Калмич - означає ворожбит, чародій.

- Де у Вас беруться сили, щоб займатися ще й волонтерством?

- Не знаю. Це не мої сили, вони мені даються зверху. Напевне, якісь чародійні сили на мене діють. Мене підтримують рідні і друзі, вони розуміють мою справу. Також допомагає районна влада.

- Чого Ви би не змогли простити?

- Брехні і зради.

- А про що Ви мрієте?

- Я людина дощу, мені подобається, коли йде дощ. І хочу, щоб на мій День народження падав дощ. На що мій чоловік сказав, як не буде дощу, то переїдемо в Лондон.

- То є сподівання, що свій День народження відзначатимете в Англії?

- Ні, то жарт. Ми будемо вдома, все буде скромно. Не можу в такий скрутний час гучно святкувати. Та й взагалі я не люблю гучних гулянок. Мені більше подобається родинне коло.

- Ніну Дмитрівну знаю з 2005 року як талановитого керівника, справжню сучасну жінку-лідера, яка користується Ніна Скавренюкповагою і авторитетом не лише в нашому районі, а і далеко за його межами, - каже її колега Ольга Чіпізубова. - У першу чергу, це чарівна жінка з високим творчим потенціалом. Крім того, їй притаманні такі якості як витриманість, мудрість і наполегливість. Найбільш значимою якістю, на мій погляд, є єдність слова і діла. Вона створила дійсно активний згуртований колектив, який працює на спільний позитивний результат. Очолюване нею підприємство постійно працює з гарними фінансовими показниками, працівники мають стабільну роботу і заробітну плату. Це одне з кращих підприємств на теренах нашого району. Дійсно вражає те, як ця тендітна жінка справляється з непростим чоловічим колективом підлеглих. Вона чудово поєднує сім'ю і роботу. Чоловіки для неї - партнери, а організація - велика родина.
Нино Дмитрівно, вітаємо Вас із Днем народження. Зичимо Вам здоров’я, злагоди, добробуту, душевного спокою та мирного неба над головою.

Теги: Ніна Скавренюк, КП "Надра Кам’янеччини"

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Послуги

Производство подставок под мобильные телефоны на витрину.
Любые размеры под заказ и со склада.
http://promplastic.com/content/33-podstavki-dlya-telefonov-na-vitrinu




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.