Перейти на мобільну версію сайту


07.06.2019

ЖВАНЕЦЬ. НАЗВУ ДАЛА РІЧКА

контрольНаша країна настільки багата, що ми часто самі не розуміємо, в якій державі живемо. З нашими можливостями та потенціалом ми мали би процвітати. Натомість... маємо те, що маємо. Ця гіпотеза защораз підтверджується під час наших експедицій у рамках авторського проекту «Сільський контроль». За четвертий рік з часу існування проекту ми встигли побувати практично в усіх населених пунктах Кам’янець-Подільського району. Якісь нас зачаровували, інші – розчаровували, більшість мали власну родзинку і практично всі, як один, до кінця не використовували свій потенціал. І на це, зрозуміло, були свої причини.

Минулого тижня ми відвідали центр не так давно створеної об’єднаної територіальної громади, колишній районний центр. Правда, останнім він свого часу був усього п’ять років, але це не завадило йому нині нагадати про колишню славу і знову, наче Фенікс воскреснути з попелу. Наскільки вдало це вийшло, читайте в другій частині нашого матеріалу «Жванець. Назву дала річка».

Вигідне розташування Жванця на межі трьох областей дає йому більше можливостей, якщо вміти ними скористатися. У Жванецькій ОТГ схоже цю ситуацію розуміють і певні кроки в цьому напрямку все ж таки роблять. Але за рік чи два змінити те, що роками було безмінне, ой, як важко.

У ШАЛЕНОМУ РИТМІ
– Що застали, як прийшли на роботу? – питаємо у голови Жванецької ОТГ Тетяни Криворучко.

Тетяна Криворучко– Нічого, – чесно зізнається Тетяна Володимирівна. Й додає, що все доводилося починати з нуля, а дещо і досі не можуть зрушити з усталеного місця, мовляв, самі люди не хочуть змін.

Першу установчу сесію новоствореної об'єднаної територіальної громади провели в жванецькому ресторані – на той час єдиному пристойному місці в громаді, куди не соромно було запросити людей. Як-не-як – вагома подія.

Власне сільська рада була не тільки в жахливому стані, а й ділила на двох приміщення, яке вже знаходилося у приватній власності. Сенсу його ремонтувати не бачили, тож господарське око впало на сусідній клуб. Там керівництво громади вирішило зробити і адмінцентр, і заклад культури.

На сьогодні завершена перша черга ремонтних робіт і в оновлену сільську раду надзвичайно приємно зайти. На першому поверсі просторий хол, кабінети для держслужбовців, голови та секретаря, на другому – також відділи та структурні підрозділи, навіть окрему кімнату виділили для їдальні. 

– Перші місяці бувало до ночі засиджувалися на роботі, а люди мають працювати в комфортних умовах, – додає сільський голова. 

Хоч затверджений штат сільської ради складає 42 особи, але нині він не повністю укопмлектований: працює 20 чиновників та три старости. Як і в інших об'єднаних громадах, тут є відділ освіти, ЖКГ, земельних ресурсів, фінансів, діє юридична служба тощо. Разом з цим, кадровий голод відчувається. Не кожен справляється з тим шаленим ритмом, у якому звикла працювати голова.

Завідувач ДНЗОСВІТНЄ РОЗМАЇТТЯ
Як і в будь-якій громаді, життя вирує там, де є діти. У Жванці діє аж три освітянських заклади – дитячий садок, ліцей та школа мистецтв. ДНЗ «Малятко» у самісінькому серці села запрацював у 1968 році. Дитсадок великий, просторий, має достатньо місця як для прогулянок на дворі, так і для відпочинку та розваг у приміщенні. Керує закладом Оксана Кукрицька.

Сьогодні тут діє три різновікові групи – молодша, середня і старша. Дошкільний заклад цього року відвідує 61 малюк, не тільки зі Жванця, а й поближніх сіл. Батьківська плата за відвідини «Малятка» складає 10 грн у день, решту 60% витрат покриває сільська рада. До слова, завдяки коштам сільського бюджету в дитсадку вдалося чимало зробити – проведено ремонт котельні та приміщень, закуплено дещо з оргтехніки. А зовсім скоро дітлахи спатимуть на новеньких ліжечках у нових спальнях. Як не крути, а діти в громаді у пріоритеті.

дитсадокЯкщо з дитсадком усе зрозуміло, то ситуація з місцевою школою не така вже й проста. У ліцеї звикли працювати «по накатаній», а керівництво громади такий підхід не влаштовує. Із 700 дітей, які налічуються в громаді, лише половина відві­дує сільські навчальні заклади. Решта шукає кращих умов навчання. Що й казати, цього року більше 40 учнів перейшли зі Жванця на навчання до Хотина... 

У чому ж проблема?

2-поверховий і непоказний з траси ліцей зовні не нагадує навчальний заклад. Так, схожий на якесь адміністративне приміщення, але яке? Сіре й непривітне ззовні. Школа побудована в 1935 році, пережила за час свого існування чимало лихоліть, вистояла у Другу світову війну, хоч у селі й точилися запеклі бої. Сьогодні навчальним закладом, який відвідує 150 учнів, керує Олександр Нестеров.

1 класНа навчання в Жва­нець, окрім місцевих, приїздять школярі з сусідніх населених пунктів – Гринчука, Бабшина, Малинівців, Браги, навіть Гаврилівців та Збруча. Відтак ліцей має два шкільних автобуси – один дістався у спадок від відділу освіти РДА, а один громада придбала вже власними силами. Графік навчання в ліцеї дещо змістили, щоб всім було зручно добиратися.

Навчальний заклад працює за кабінетною системою, має власний крає­знавчий музей. Свого часу його заснував відомий на Поділлі педагог, краєзнавець Борис Михайлович Кушнір. У музеї зібрано чимало експонатів від доби трипільської культури й до наших часів. Є навіть альбоми випускників різних років. Відтак можна переглянути, як змінювалася школа та її учні. Правда, оформлення музею знаходиться на примітивному рівні, як порівнювати з тими, що ми бачили в інших населених пунктах. Не менш колоритним є і кабінет народознавства, в якому зібрані сільські експонати, що повертають нас до українських витоків. У кабінеті час від часу діють виставки дитячих робіт з декоративно-прикладного мистецтва.

Кабінет народознавстваХоч стенди на стінах школи і частково «совковські», проте трапляються й несподіванки, як-от роботи випускника Жванецької ЗОШ Сергія Ткача. Власні картини учень подарував на згадку своєму улюбленому навчальному закладу. Справжньою окрасою Жванецького ліцею є перший клас, обладнаний за системою НУШ. Він різко контрастує з іншими класами початкової школи – новенькі парти, дошки, купа дидактичного матеріалу, планшети в кожного учня, а їх тут чимало – аж 18!

У центровому навчальному закладі Жванецької ОТГ діє молодіжна рада «Крок у майбутнє», учні закладу – призери МАН та олімпіад. Навіть здобули перше місце в конкурсі «Живи і працюй на Хмельниччині».

При ліцеї діє шкільна їдальня, в якій харчуються 130 дітей, частина з яких безкоштовно. В основному це діти з соціально-незахищених категорій населення.

Очільниця школи мистецтвНа відміну від інших новостворених громад, Жванецька має власну школу мистецтв, яка їй дісталася у спадок від районного відділу освіти. Приміщення, в якому навчаються учні, затісне для цих потреб, тож зовсім скоро цей навчальний заклад переїде у колишнє відділення терцентру соціального обслуговування, яке в селі не діє і його з надзвичайними потугами передали з районної власності в комунальну громади.

Керує Жванецькою школою мистецтв, яка вже перейшла позначку в три десятка літ, Наталя Кошелєва (на фото ліворуч). Тут працює семеро викладачів і навчається 90 учнів. Діють класи декоративно-прикладного мистецтва, народних інструментів, духових інструментів, клас фортепіано, вокал і хореографія. За кошти сільської ради для учнів школи було придбано три комплекти сценічних костюмів та нові музичні інструменти, на які з сільського бюджету виділили 100 тис. грн.

Голов.лікарПИТАННЯ ВИВЧАЮТЬ
І якщо освіта в Жванці більш-менш іде в ногу з часом, то в медицині ще залишаються невирішенні питання. У передвоєнні роки в селі запрацювали медпункт, пологовий будинок, згодом було відкрито лікарню на 15 ліжок.

Дільнична лікарня на 100 ліжок тут запрацювала в 1985 році. Діяли терапевтичне, хірургічне, гінекологічне, дитяче відділення, пологовий будинок та швидка допомога. З часом кількість людей зменшувалася і в такій медичній структурі необхідність відпала. В 2002 році лікарню реорганізовують у підрозділ Центральної районної лікарні, тут ще діяло поліклінічне відділення, згодом і його ліквідовують. Нині тут діє терапевтичне відділення №2 ЦРЛ на 10 ліжок, яке вже кілька років поспіль безуспішно намагаються закрити. Той стан, у якому нині воно знаходиться, не відповідає обраному статусу. 

Інша справа зі Жванецькою амбулаторією сімейної медицини. Первинна ланка у центральній садибі дещо краще представлена. Амбулаторія була серед перших, що з'явилися в районі, коли у верхах інтенсивно заговорили про медичну реформу. Керує медичним закладом Валерій Урсакі. У підпорядкуванні Жванецької АЗПСМ нині перебуває 8 медпунктів, хоч раніше було 14. Частину закрили через брак відвідувачів, у деякі й досі не можуть знайти медика. Знову ж таки, кадровий голод і недостатнє фінансування галузі. Щодо останнього, то первинна ланка району нині знаходиться не в кращому стані. Лікарі не отримують достойної зарплати, як їхні колеги з інших областей чи навіть міста. Тож у Жванці задумалися над питанням створення власного Цент­ру ПМСД.

– Наразі вивчаємо це питання, – каже Валерій Урсакі. – Сьогодні в амбулаторії працює 4 лікарі – два сімейні, педіатр та терапевт на півставки. Також дві медсестри і фельдшер. Є і кадрові проблеми, і суто робочі. Наприклад, відстань між населеними пунктами і, відповідно, медпунктами. Як порівнювати з тим медичним забезпеченням, яке було в селі колись, і з тим, що є нині – то це дві різні речі. Нині активно укладаємо угоди з пацієнтами, думаємо над тим, як покращити надання медичних послуг. Але ж не все, розумієте, від нас залежить. Люди мають можливість самостійно обирати лікаря і шукати кращі умови обслуговування. 

Директор комгоспТІЛЬКИ ВПЕРЕД
Як у тій приказці: риба шукає де глибше, а людина – де краще. Так і у Жванці. Пошуком кращих умов переймаються всі. Хтось стає на ноги одразу, комусь для цього потрібен час і ресурси. Ось, до прикладу, сільський Будинок культури. Нині він чекає на свою чергу оновлення і ремонтних робіт. Посада завклуба тимчасово вакантна, тож сільська культура зависла у повітрі. Правда, тотальної безнадії в цій галузі немає, адже свята та концерти у селі проводяться регулярно, правда більше силами дітей. А варто було би долучати й доросле населення, і не лише у якості глядачів.

Зовсім інша ситуація з комунальним господарством. Під керівництвом Сергія Козака реанімоване КП «Ластовецьке» запрацювало на всю Жванецьку громаду. Для потреб підприємтсва було придбано трактор з причіпом за більше 600 тис. грн, подрібнювач та відвал. За минулий рік на утримання КП «Ластовецьке» з сільського бюджету витрачено 405,2 тис. грн. Відтак п'ятеро працівників досить вдало справляються з благоустроєм прилеглої території. За рік роботи вдалося провести грейдерування доріг, розчищення їх взимку від снігових заметів. Проведено ремонт вуличного освітлення та закуплено LED-лампи (81,6 тис. грн), реконструйовано систему водопостачання в с.Жванець (100 тис. грн співфінансування було виділено з сільського бюджету, решту витрат – з держбюджету), також відремонтовано насоси водогонів. Крім того, Жванець має паспортизоване сміттєзвалише, й раз на місць у селі централізовано вивозять сміття. 

Серед основних донорів сільського бюджету є чимало аграріїв. У Жванці це «Кернел», «Нібулон», «Максфарм» та ПП «Гринчуцьке», які обробляють тамтешні землі. Самі ж жванчани більш відомі у районі як заготовачі і різники свиней. Тут цим бізнесом займається значна частина населення, але податки від такої діяльності сільська скарбниця не бачить. Можливо, варто змінити підходи до ведення господарства чи, принаймні, соціальну відповідальність.

А поки що Жванець хоч дрібними, але впевненими кроками рухається вперед. Як буде далі й чи надовго залишиться село центральною садибою громади покаже час, а наразі від «Сільського контролю» населений пункт отримує тверду «четвірку». Є ще до чого прагнути і що змінювати...

клуб-сільрада герб і прапор


Теги: сільський контроль, с.Жванець

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.