Перейти на мобільну версію сайту


21.06.2019

ЗАЛІСНЕНІ, ІНОЗЕМЦЯМИ ЗАСНОВАНІ

контрольЧетвертий рік, як існує авторський проект «Сільський контроль». За час, проведений в експедиціях, ми ще більше впевнилися наскільки Кам'янеччина багата. І мова тут не тільки про матеріальні цінності, а в першу чергу – про духовні. Наша історія, культура, самобутність, традиції та звичаї людей, які проживають у селах Кам'янець-Подільського району, викликають щире захоплення й бажання зберегти цей пласт духовності для прийдешніх поколінь. Частково із цієї добровільною місією ми справляємося. І сьогодні хочемо вам розповісти про населений пункт, який свого часу заснували вірмени, але нині там не проживає жодного представника цієї національності. Як так сталося і чому?

Вірмени на теренах Кам'янеччини залишили на згадку про свій народ чимало архітектурних пам'яток, більшість з яких розташована в Кам'янці-Подільському. Разом з цим, вони свого часу дали назву принаймні трьом населеним пунктам – це Великим Вірменам, Малим Вірменам і Вірменським хуторам. Відповідно сьогодні ці села мають назви Великозалісся, Малозалісся і Залісся Друге. Про два останніх свого часу ми вже розповідали нашим читачам. Сьогодні мова піде про Великозалісся, що розташоване на півночі району на двох косогорах, які розділяє річка Смотрич.

До Великозалісся щодня курсує автобус, вартість квитка з села до міста становить 14 грн. Ціна не кусається, тож селяни майже щодня їдуть до міста на базар – везуть продукцію, вирощену на власній присадибній ділянці. Більшість з цього і живе, хоч роботи для великозаліснян вистачає, правда, не у власному населеному пункті.

Новий асфальтПОЧИНАЛОСЯ З ВІРМЕН
Як стверджують краєзнавці-дослідники, Великозалісся як поселення було засновано приблизно в 13-14 ст. вірменами – вихідцями з кам'янецької колонії. Перша згадка про населений пункт датується 1460 роком. В історичних джерелах зустрічається декілька варіантів назви села – це Ормуяну (1493 р.), Ормяни (1530 р.), Большие Ормяны (середина ХІХ ст), Великі Вірмени (1938 р.). У 1946 році село отримує назву Великозалісся, відому і донині.

З середини 16 ст. село належало Радецьким. На початку 17 ст. Мартин Радецький, який не мав дітей, подарував поселення кам'янецьким ієзуїтам з умовою, що на доходи від маєтку вони утримували при своєму монастирі конвинт (школу-інтернат) для шляхетних дітей. У 773 році, після скасування ієзуїтського ордену, маєтності перейшли до едукаційної (освітньої) комісії, яка наступного року продала село Йосипу Мержеєвському з умовою, щоб він сплачував визначений відсоток на користь едукаційного капіталу. Уже після приєднання Поділля до Росії поселення перейшло Борковському з обов'язковою сплатою в казну визначеного процента з оціночної суми, в 1856 р. – до Олександра Садовського, а з 1873 р. – населений пункт належав родині поміщика Феодора Казимира. У 1905 році у Больших Ормянах проживало 1388 селян і міщан. З 1886 року тут діяло однокласне міністерське сільське училище, а з 1897 року – жіноча школа грамоти.

адмінбудівляУ 1920 році з остаточним встановленням радянської влади в селі запрацювала Великовірменська сільська рада. Територіально вона відносилася до Маківської волості Кам'янецького повіту. У 1923 році вона входила до Орининського, а в 1959 році – до Кам'янець-Подільсь­кого районів.

Після Другої світової війни назву населеного пункту змінили, відтак Великі Вірмени зникли з мапи району, а на їхньому місці з'явилося Великозалісся. Назву дала сама місцевість, адже поселення і справді оточене лісами.

Ще одні зміни адміністративно-територіального устрою, які безпосередньо зачепили Великозалісся, відбулися в 2014 році. Саме тоді запрацювала реформа децентралізації у результаті якої жителі 21 населеного пункту, в тому числі й того, про який ми сьогодні розповідаємо, виявили бажання згуртуватися в Гуменецьку об'єднану територіальну громаду. І цей крок, як показує історія і практика, виявився недаремним.

СтаростаЗАЛИШИЛАСЯ ФІЛІЯ
Як і раніше, Великозалісся не втрачає свої центрові позиції. Якщо колись це був центр однойменної сільської ради, то нині тут знаходиться старостат, що також діє на три села – Великозалісся, Малозалісся і Киселівка. Старостує у всіх трьох населених пунктах Віра Чистяк (на фото праворуч). Віра Михайлівна працює в сільській раді з 1991 року – починала з посади землевпорядника, згодом стала секретарем сільської ради, а з 2003 року й до нині люди довіряють їй головну роль у селі – сільського голови, а після об'єднання – старости.

Сьогодні у Великозаліссі проживає майже півтисячі жителів. За останній час інфраструктура населеного пункту дещо «схудла». І це логічно пояснити хоча би зменшенням кількості населення, особливо дітей.

У 1920 році в селі була створена початкова школа, а в 1931 році запрацювала семирічка, в якій навчалося 103 учні. 

Перший навчальний заклад у селі розміщувався в не пристосованому для цього приміщенні і складався з трьох частин – давньої школи, куркульської хати і попівської хати. У 1940 році в школі навчалося вже 200 учнів і працювало 10 вчителів. Сьогодні про таку кількість школярів великозаліснянам годі й мріяти, адже в селі залишилася лише початкова школа, яка нині є філією Гуменецького НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів, гімназія», якою керує Ліна Пазюк.

Завідувач ДНЗДовгий час навчальний заклад розміщувався в панському маєтку, одна частина приміщення була добудована. Та з кожним роком кількість учнів ставала все меншою, тож доцільності його утримування не було. Відтак початкові класи перевели в приміщення дитсадка, а учні старших класів шкільним автобусом добираються на навчання в центральну садибу громади – село Гуменці.

Для молодшої школи і вихованців дитсадка місця в одному приміщенні вистачає, адже, до прикладу, у навчальному році, що закінчився, було всього 9 школярів. Цьогоріч на навчання в 1-клас йде шестеро першачків, тож тут діятиме повноцінний клас. Усього ж у початковій школі-філії навчатиметься 12 дітлахів. ДНЗ «Лелеченька», яким керує Тетяна Подшивалова (на фото ліворуч), відвідує 10 малюків. Батьківська плата за відвідини складає 30 грн на день, решту 50% витрат покриває сільська рада. Загалом дитсадок розрахований на 20 місць, довгий час він не працював і лише в 2012 році відновив роботу. Перші дитячі ясла у Великозаліссі були відкриті в 1933 році. За часів колгоспу для потреб дітей було побудоване окреме приміщення з просторим дитячим майданчиком. Доклала зусиль до його відновлення і нинішня сільська рада – тут проведені поточні ремонти, незабаром з'явиться новий клас за програмою Нової української школи, а подвір'я «Лелеченьки» огороджене новим парканом.

УСЕ В ЦЕНТРІ
Основний епіцентр сільської інфраструктури розташований на початку села, адже тут знаходиться і старостат, і медпункт, бібліотека, сільський Будинок культури і магазин. Щось із переліченого ділить одне приміщення, а щось знаходиться поруч.

БібліотекарНайбільше об'єктів сконцентрувалося в колишній сільській раді. Після об'єднання тут першочергово зробили ремонт старостату, щоб відвідувачі мали куди зайти, та й староста сиділа в охайному кабінеті. 

На другому поверсі сільської ради знаходиться бібліотечний пункт КЗ «Гуменецька публічна бібліотека», яким керує Галина Драчова (на фото праворуч). До слова, перша бібліотека в селі з'явилася в 1925 році. Хоч відвідувачів культурного храму не так багато як раніше, але бібліотечні фонди защораз поповнюються новою літературою.

З 1929 року у Великозаліссі працює фельдшерський пункт. Нині в медпункті працює фельдшер Олена Продан. Не так давно Гуменецька ОТГ створила власний Центр первинної медико-санітарної допомоги і це дало значний поштовх до покращення медицини на селі. Більшість великозаліснян уже уклали договори з лікарями гуменецького ЦПМСД.

ЗавклубВміють не тільки працювати, а й відпочивати. Яке би в селі свято не було, всі йдуть до сільського Будинку культури, адже там на них завжди чекає цікава програма, яку спільними зусиллями вже багато років поспіль складають і втілюють у життя завклуб Лілія Бура (на фото ліворуч) і бібліотекар Людмила Драчова.

Будівництво клубу у селі Великі Вірмени розпочалося в 1936 році. Приміщення розраховане на 200 осіб. Нині в Великозаліському СБК діє вокальна група «Диво калинове» та драматичний гурток «Джерело». Без них не обходиться жодне сільське свято.

Є СПІВПРАЦЯ
У післявоєнний період у селі відновив свою діяльність колгосп. Тут вирощували гарні врожаї зернових і технічних культур. Не відставала й галузь тваринництва. Тільки уявіть, на фермах нараховувалося 1200 голів ВРХ, 800 – свиней, 45 – коней, 8000 – птиці, усе це господарство обслуговувало майже 100 тваринників.

Колишня пекарняЗа колгоспних часів на річці Смотрич навіть відкрилася міні-ГЕС, а ще була пекарня, хлібобулочні вироби з якої розходилися по всьому району.

Нині ж у селі роботи практично немає. Правда, міні-ГЕС ще працює, але перебуває у приватній власності. Приміщення колишньої пекарні також викупили. Нові господарі планують не змінювати цільового призначення, але невідомо, коли селяни скуштують великозаліського хліба. Розпайовані землі орендують і обробляють СТОВ «Гуменецьке», «Баркософт-Агро» та «Енселко-Агро». Зі всіма аграріями, як стверджує староста села Віра Чистяк, порозуміння та тісна співпраця. Вони і соціальну сферу підтримують, і подарунки до свят дарують.

Власне селяни на роботу їдуть або в місто, або на комбікормовий завод, що у сусідньому селі.

СміттяОБ'ЄДНАННЯ ДАЛО РЕЗУЛЬТАТ
«Чи змінилося життя у Великозаліссі після об'єднання в Гуменецьку громаду?» – традиційне запитання, яке ми ставимо старостам усіх населених пунктів, які потрапили у вир реформи децентралізації.

– Звичайно ж, змінилося, – каже Віра Михайлівна, перераховуючи, що за цей час було зроблено. – У першу чергу, було прокладено майже 1 км асфальту по центральній дорозі. Пам'ятаєте, у якому жахливому стані вона була раніше, а тепер любо глянути. Також по селу встановлені зупинки громадського транспорту. Маємо облаштовані три майданчики для збору твердих побутових відходів, кожен з яких має по три контейнери для сміття. Двічі на місяць сміттєвоз забирає його на сміттєзвалище. Приємно, що в село прийшла така цивілізація, люди швидко призвичаїлися виносити пакети зі сміттям у спеціально відведені місця, а не вивозити як раніше в ліс. Відтак і природа стала чистішою. 

ЦеркваКладовище в селі повністю огороджене, встановлений новий паркан, придбаний за кошти сільської ради. Також відремонтовані підвісні кладки та місток, який з'єднує дві частини села через річку Смотрич. Планів ще маємо чимало, але головне, що ми в селі дружні, все робимо гуртом і маємо неабияку підтримку від голови нашої громади Інни Абдулкадирової.

P.S. У Великозаліссі час від часу з'яв­ля­ються нові мешканці – купують будинки, живуть. А чому би й ні – село газифіковане, встановлене вуличне освітлення, тут є централізований водогін, а ще – річка й ліс. Та й до міста не так вже й далеко. Якби людей сюди більше, то можна було би й школу відновити. Але наразі мають те, що мають. Проте живуть, сподіваються на краще і не втрачають оптимізму. Саме за цей оптимізм ми ставимо Великозаліссю від «Сільського контролю» тверду як скеля четвірку.

Сільська школа Дітлахів жменька у клубі


Теги: сільський контроль, с.Великозалісся

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.