Перейти на мобільну версію сайту


16.06.2017

ЇХАЛА ВИДАВАТИ ГАЗЕТУ, А ВИЙШЛА... КНИЖКА

лора-2Ларису Підгірну в Кам’янці знають як журналістку, засновницю і редакторку культурного журналу «Promo Lux», активну громадську діячку, авторку проекту «Літературний туризм». Увесь цей мікс цьогоріч вилився в новий результат - письменницький. Під час Книжкового арсеналу, що відбувся в Києві нещодавно, вона презентувала свій дебютний роман «Червона Офелія».

Коротка анотація до роману інтригує: «Літо 1919-го року. Україна залита кров’ю патріотів. Кам’янець-Подільський на короткий час стає столицею УНР. На тлі цих драматичних подій починається історія пристрасного кохання 22-річного агента Розвідочної управи Марка Шведа та витонченої красуні - актриси місцевого театру Олесі Біличенко.

За день до приїзду до міста головнокомандувача Симона Петлюри, агенти московської комуни викрадають кліше для друку 250-гривневої купюри, яке Маркові необхідно повернути за всяку ціну. Єдина зачіпка у руках Шведа - перехоплені Розвідочною управою загадкові шифровки, складені 5-стопним шекспірівським ямбом. Однак головний свідок завершує життя самогубством, кохана Марка разом із театром збирається на гастролі до Волочиська, а колишній побратим, з яким навчалися в Одеській школі прапорщиків, може виявитися першим ворогом...

Заплутана історія з викраденням кліше перетворюється на справжню криваву драму, яка може зламати нашого героя або ж загартувати до майбутніх випробувань долі».

лораТе, що Кам’янець-Подільський став головним подієвим майданчиком роману, здається, не випадково. Адже це місто, в яке все життя повертається Лора Підгірна, де би вона не була. Народилася авторка у селі Шустівці, навчалася в міській школі №4, закінчувала 18-ий ліцей. Любов до історії та призове місце на всеукраїнській олімпіаді допомогли без іспитів вступити на історичний факультет К-ППІ. Можливо, це і стало тією точкою відліку, з якої почалася книга, а можливо...

- Мені надзвичайно пощастило з викладачами, - розповідає Лора Підгірна. - Винокур, Баженов, Кукурудзяк, Щур та інші. Це дійсно історики, професіонали, майстри своєї справи. Вчитися було надзвичайно цікаво, істфак завершила з червоним дипломом. Уся окрилена, амбіційна випускниця пішла у міськвно, а мені кажуть, що вакансій немає, але можуть знайти, якщо, сама розумієш (сміється). Грошей я не мала, тож пішла працювати... прибиральницею в магазин «Комфорт». Побула там три місяці й бачу, що це не вихід. До того часу в мене народилася донечка й жити за щось було потрібно. Мала в кишені 100 грн і поїхала в Хмельницький. За вечір знайшла житло і роботу, яка жодним чином не була пов’язана з журналістикою.  

- Але пізніше така все ж з’явилася?

- Так. Можна сказати, що мій журналістський дебют відбувся в «Подолянині», у Хмельницькому перепрацювала майже у всіх виданнях - десь дописувачем, десь - кореспондентом. Була редактором газети «Погляд». Найдовше співпрацювала з «Подільською порадницею» та «Кримінальним обозрением». В останньому друкувалася під псевдонімом Каріна Ларіна, писала детективні історії.

лора-1Завдяки роботі в журналі «Краля» мала змогу познайомитися з багатьма публічними людьми України. Якось придумала, що маю взяти інтерв’ю в Петра Порошенка, який тоді був секретарем РНБО. Із ним побачитися не вдалося, зате вийшло чудове спілкування з його дружиною Мариною. Ще були публікації з Маргаритою Січкар, Вікторією Гресь та багатьома іншими відомими особистостями. Усі шість років, що жила в Хмельницькому, займалася громадською роботою, проводила різні мистецькі заходи. Після цього було життя в столиці й робота в газеті «Життя, як воно є». Це щоденний таблоїд, де новини ставали старішими швидше, ніж з’являлися на світ. Та одного дня, під час чергової кризи в країні, майже увесь колектив, а це десь 200 осіб, звільнили. Три місяці безуспішного пошуку роботи, і я повертаюся в Кам’янець. 10 років у місті не була, нічого й нікого не знала.

- Це не завадило Тобі потрапити у вир політичного і громадського життя?

- У «Подолянині» роботи не знайшлося, тож іду в «Ділове місто», працюю за копійки, аби хоч за щось зачепитися. Знайомлюся з місцевими політиками, у однієї з кандидаток на посаду міського голови працюю прес-секретарем. З цього все й починається. Усе, що відбувається в політиці, - це щось страшне, і від цього треба бути подалі. Але якщо у тебе щось є, якесь переконання, своя позиція, то треба її відстоювати. Ніколи не боялася відстоювати власну позицію.

- За це й, мабуть, отримала шквал критики від місцевого бомонду?

- Усього вистачало, але ні про що не шкодую - бо це величезний досвід. Тішить те, що зараз у Кам’янці викристалізувалися ті люди, які хочуть щось змінити.

- Твій переїзд у Волочиськ був справжньою несподіванкою. Як так сталося, що Ти туди потрапила?

- Їхала видавати газету, а за два роки вийшла книжка. Кам’янець - місто відкрите, публічне, сюди приїжджають люди, а Волочиськ - це «брєжнєвський застой». Там не цікавляться людьми, про яких не пише влада. Газета «Вечірні новини» там була як щось із категорії космічного, так саме, як і «Літературний туризм». 

«БРИТАНЦІ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ ІСТОРІЮ НА БРЕНД, В УКРАЇНІ ТАКОГО НЕМАЄ»

Але і у Волочиську є люди, які світяться, хочуть знати свою історію, популяризують її. Завдяки Андрію Майхеру дізналася про прекрасний край - колишнє містечко Тарноруда, яке було прикордонною заставою. Це регіон, де кувалася незалежна Україна. Ми почали говорити про Тарноруду, показувати її красу, натомість почули від місцевої влади: «Чого ви водите людей, у нас ще нічого не готове». А коли ж буде готове? (сміється).

лора-3- Кам’янець, Волочиськ, Тарноруда - всі ці міста є у Твоєму новому романі «Червона Офелія». Власне, чому така назва?

- Це інтрига, яку зрозумієш, коли дочитаєш книгу. Британці перетворюють історію на бренд, в Україні такого немає. Даремно. Сьогодні ми чудово розбираємося в історії Стародавнього Єгипту і Риму, але мало знаємо про тих, хто творив історію України на початку ХХ століття. Нам катастрофічно не вистачає цілісного бачення тих подій, розуміння їхнього зв’язку із сьогоденням.

- Головні герої роману - хто вони, з кого списані?

- Мій головний герой - ідеальний чоловік. У першій книзі він юний і дещо наївний. Образ Марка Шведа - це реверанс у бік мого улюбленого актора Дольфа Лунгренда. Марко дивом залишається живим у 1916-му, під час Брусилівського наступу, він проходить пекло під Крутами, має гарну військову освіту, майстерно володіє зброєю. До речі, із цим мені допоміг розібратися Сергій Сенюк, який прекрасно орієнтується на деталях тієї епохи. Хтось із героїв вигаданий, але більшість - справді були і творили історію України, той же Симон Петлюра чи, до прикладу, Юрко Коцюбинський, який навчався в Одеській школі прапорщиків і творив кривавий терор проти українців у Києві... Хотілося мотивувати читачів, які би після прочитання роману захотіли дізнатися більше про нашу історію.

- Ти сказала «у першій книзі», значить буде продовження історії Марка Шведа?

- Так. Мій герой житиме аж до початку незалежності України, щоправда, вже буде дуже стареньким. Привідкрию трохи завісу - в другій частині події розгортатимуться в 1929 році, так саме у Кам’янці, Волочиську та Тарноруді.

- Як узагалі з’явилась ідея написати книгу?

- За час проекту «Літературний туризм» доля звела мене з багатьма цікавими людьми, зокрема і з Мілою Іванцовою, яку я знала як письменницю. З’ясувалося, що вона ще й видавець, яка спочатку запропонувала мені спробувати написати два оповідання про автомобілі (до друку готувалася книга за такою тематикою). Коли ж мені запропонували писати детектив, сюжет роману вже був у голові, склався за довгий час. Завершила його писати за два місяці. Рукопис до видавництва «КМ БУКС» вислала 23 лютого 2017 року. Роман вийшов у зручному форматі покет-букс. Це серія «Український детектив», у якій вже видано два романи - моя «Червона Офелія» та відомої письменниці Наталки Доляк «Шикарне життя у Вупперталі». Перша презентація пройшла в «Букві», а 16 червня матиму нагоду презентувати роман перед кам’янчанами у готелі «Рейкарц». Крім того, видавництво організовує авторський тур, тож матиму нагоду презентувати «Червону Офелію», а з нею і Кам’янець-Подільський по всій Україні.

До речі, ще один роман про тамплієрів на Поділлі відправила цьогоріч на «Коронацію слова» і стала номінаткою!

P.S. Вечір п’ятниці, 16 червня, обіцяє бути цікавим. Таким, як і історичний детектив Лори Підгірної. Майже 400 сторінок тексту читаються легко. Можливо, цієї легкості додають місця, які описує авторка - знайомі й впізнавані, якими хоч завтра можна прогулятися. Відверто, декілька разів ловила себе на тому, що закриваю книжку на хвилину й не можу второпати, невже це все колись відбувалося в Кам’янці - всі ці герої, такі живі й реалістичні. Хіба так було? Треба перевірити! А якщо так, то Лора Підгірна і справді досягла мети - мотивувати читача вивчати історію. За це їй величезна подяка. Роман раджу для прочитання - є шанс впізнати себе серед його героїв...

Теги: проект «Літературний туризм», Лариса Підгірна

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Послуги

Производство подставок под мобильные телефоны на витрину.
Любые размеры под заказ и со склада.
http://promplastic.com/content/33-podstavki-dlya-telefonov-na-vitrinu




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.