Перейти на мобільну версію сайту


28.06.2019

ВІД ФАБРИКИ М’ЯСА ДО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ

контрольНаселений пункт, до якого ми потрапили під час чергової експедиції авторського проекту «Сільський конт­роль», не уявляє свого життя без річки, точніше без двох річок, адже на лівому березі однієї він розташований, яка, у свою чергу, впадає в іншу – третю за довжиною в межах України. Якщо ви ще не здогадалися, то сьогодні розмова піде про село Устя, адмінцентр колишньої Устянської сільської ради, а нині – одне із сіл Слобідсько-Кульчієвецької об’єднаної територіальної громади. До слова, в Україні нараховується 13 населених пунктів, в основі яких лежить слово «усть», «устя», що означає гирло річки. Усі вони розташовані біля впадіння водних потоків у річку чи море.

А ще поговоримо про Цвіклівці Другі, зовсім крихітні, але знамениті на увась світ своїм неймовірним краєвидом.

Отож, поїхали!

Влітку траса Кам’янець-Подільський – Устя перетворюється на автобан місцевого розливу. Рух у цьому напрямку настільки пожвавлюється, що окрім звичних рейсових автобусів можна побачити і туристичні, й дорогі іномарки, престижні позашляховики, що тягнуть за собою катери і невеликі яхти. Увесь цей народ прямує на відпочинок, ближче до річки й далі від цивілізації. Правда, остання не відступає й потихеньку завойовує свої сталі позиції.

Отож, якщо ви вирішили поїхати до Устя громадським транспортом, готуйтеся дістати з кишені 13 грн в один кінець. Сума не така вже й значна, тож їздити до міста і назад селяни мають змогу частіше, аніж у віддалених селах району.

загиблимІСТОРИЧНО ДАВНІ
Перша писемна згадка про село Устя відноситься до 1403 року, саме тоді король Владислав Ягайло подарував його заслуженому рицарю Петру Качореку, натомість зобов’язав його постійно перебувати на Поділлі й надавати для охорони прикордоння трьох озброєних людей, а також платити всі внески, встановлені раніше. У 1441 році король Владислав ІІІ записав Сігізмунду Кірдею у нагороду за його участь в угорському поході брати 100 грн на селах Устя і Цвіклівці. Наступна згадка датується вже 1460 роком, коли кам’янецькому єпископу було дозволено брати з поселення десятину.

У середині 16 ст. село належало Цвікловським, згодом – Срочицьким. У 1575 році в Усті поселився Микола Мілецький, подільський воєвода. Він постійно воював з татарами. Через майже чверть століття він продає село Костянтину Могилі, сину волоського господаря Ієремії. Після бездітного Могили село переходить у власність до Струсів. 

У 17 ст. біля поселення відбулося кілька польсько-турецьких сутичок. Як одним, так і іншим супротивникам допомагав устянський брід, через який можна було пройти до села. Після російсько-турецької війни в 19 ст., на Кам’янеччині 10 років дислокувався 12-ий драгунський Стародубівський полк, декілька його ескадронів розташовувалися в Усті. Наприкінці 20 ст. в поселенні досить часто змінювалися власники, і лише після встановлення радянської влади в Усті почався новий історичний відлік, колгоспний – період тимчасового розквіту населеного пункту.

Вихованці ДНЗЄДИНИЙ ПРОМІНЧИК
Сьогодні Устя, окрім туризму, не має чим похизуватися. Судіть самі: школи у селі, де проживає трохи більше півтисячі людей, немає, точніше Устянська ЗОШ І ступенів припинила своє існування минулого року. Річ у тім, що перший дзвоник тоді мав пролунати всього для одного учня, тож потреби фінансувати такий освітянський заклад не було. Устянські дітлахи добираються на навчання в сусідню Баговицю, долаючи щодня шкільним автобусом через Тарасівку й Шутнівці 12 кілометрів.

Єдиний освітянський промінчик, та й узагалі єдиний «живий» заклад сільської інфраструктури – це ЗДО «Промінчик». І символізм у назві тут невипадковий. Сьогодні дитсадок з короткочасним перебуванням відвідує 18 діток, діє одна різновікова група. Директор закладу Віра Митко каже, що для дітей тут створені всі умови, аби вони мали змогу навчатися, перебувати в колективі й гарно проводити час. Батьківська плата за відвідини дитсадка складає 1 грн на день, решту витрат, як і по всіх дошкільних закладах освіти громади, покриває Слобідсько-Кульчієвецька сільська рада. З часу об’єднання життя в селі змінилося на краще, принаймні в дитячому садочку це відчувають – він охайний, з новими меблями, затишний та відповідно обладнаний.

ЦеркваПоруч із дитячим садочком «Промінчик» знаходиться медпункт, щоправда, він тимчасово припинив своє існування. Причина досить банальна – місцевий медик перебуває у декретній відпустці, а на його місце охочих не знайшлося. Тож за медичною допомогою місцеві жителі їдуть до Центральної районної лікарні. Незабаром ситуація може змінитися, адже добігають до завершення роботи з капітального будівництва амбулаторії загальної практики – сімейної медицини, яка буде розміщуватися у с.Шутнівці. Планують, що цей медзаклад стане кущовим та буде обслуговувати жителів усіх поближніх сіл, у тому числі й Устя.

Перша церква в селі згадується в документах 15 століття, згодом її зруйнували. Нинішня ж, що знаходиться одразу при в’їзді в село, будується з часу незалежності країни. Й досі будівництво триває.

МагазинРОЗКВІТ «УКРАЇНИ»
Найбільшого розквіту Устя зазнало тоді, коли перетворилося в центр однойменної сільської ради. Нагадаємо, Устянська сільська рада утворилася 10 березня 1960 р. шляхом об’єднання Великослобідської та Верхньопанівецької сільських рад. Після цього з’явився колгосп «Україна». У 1970 році тут було завершено будівництво автоматизованого комплексу для відгодівлі 8 тис. свиней на рік. А через два роки тут провели семінар всесоюзного масштабу. Тоді до Устя з’їхалися делегації не лише з усіх братніх республік, а й іноземних держав. Такого розмаху, з яким зустрічали гостей, не було до того раніше. Зрештою, і устяни мали що показати. На той час чистий прибуток від тваринництва на 100 га сільгоспугідь по району в середньому складав 386 карбованців, а в колгоспі «Україна» – 6650 карб. Можете уявити, які то були показники, якщо спеціалізоване устянське господарство називали «районною фабрикою м’яса».

ПоромЗвичайно, дивно, що сільська рада не знаходилася у самому селі, як то було в інших населених пунктах, а дислокувалася біля траси, на перехресті між Тарасівкою і Шутнівцями. Там же знаходився і сільський клуб, який нині не подає необхідних ознак життя.

ТУРИЗМОМ ПРИВАБЛИВІ
Устя, яке практично зі всіх боків омиває річка, нині більш відоме як одне з місць, де можна відпочити. І не тільки на дачі, хоч кооперативів тут вистачає. Найбільшої популярності населеному пункту принесли поромна переправа і теплоходи. Річка Дністер, в яку впадає Смотрич, свого часу була історичною межею між поділлям і Бесарабією, між Буковиною та Галичиною, а сьогодні – між Хмельницькою та Чернівецькою областями.

Поромом на Буковину переправляються і люди, і автомобілі. Якийсь час переправа не працювала, тож звиклі до скорочення шляху подорожні, були змушені долати зайві кілометри, аби потрапити до сусідів.

КапітанЗ часом і ця проблема вирішилася за допомогою невеличкого «устянського річкового флоту», ідею якого виносив знаний на Кам’янеччині Антон Бялківський (на фото ліворуч) разом зі своїм товаришем Василем Крижанівським. За роки їхнього бізнесу на теплоходах «Хотин», «Буковина», «Поділля» покаталося тисячі людей. А почалося все з... роздовбаної розвалюхи. 

У Новодністровську чоловіки побачили списаний на металобрухт теплохід. Щоб його поставити на воду, знадобилося три роки капітального ремонту. За цей час перебрали всі гвинтики і 2001 року з гордістю вивели на Дністер перший річковий трамвайчик – теплохід «Хотин».

Це був перший теплохід, який розсікав дністровські хвилі, приймав великі й малі делегації та показував всім принади Дністровського каньйону. Згодом у Києві хлопці придбали ще два швидкісні теплоходи – «Буковина» і «Поділля».

ВідпочинокСьогодні всі вони облаштовані для прогулянок та річкових вояжів. На одному з них можна побувати в Бакоті або в Хотині, заїхати у Врублівці, Сокіл чи Велику Слобідку. Найдовший маршрут, який пропонують річкові маестро – незабутня подорож, довжиною в 110 км, до Новодністровська (на ГЕС та діючий монастир). Теплохід розрахований на 150 осіб, тож під силу вмістити будь-яку компанію. Відпочивальники можуть не хвилюватися з приводу безпеки подорожі: тут дотримуються всіх норм, на судні є необхідна кількість рятувальних кругів. Відвідувачів може супроводжувати екскурсовод. За бажанням теплохід зупиняється, і доки гості відпочивають на березі, їм можуть зварити рибну юшку чи приготувати шашлики.

Не відстає від підкорювачів річки ще один відпочинковий комплекс, розміщений вздовж берега річки – «Тарас Бульба». Правда, невідомо, хто й коли дозволив будуватися на самісінькому березі, нехтуючи нормами забудови. Але це вже історія. Сьогодні комплекс приймає туристів і різноманітні делегації, тут можна поїсти, відпочити, позасмагати й переночувати. Хоча із сервісом тут проблем вистачає, особливо що стосується кухні. Ціни за страви великі, порції маленькі, єдине, що тішить – краєвид довкола.

На теплоходіНе відстає за ціновою політикою і магазин при в’їзді. Він єдиний на все село, досить великий, а затребуваний тому, що кількість охочих побувати на Дністрі ніколи не зменшується. Тож у магазині можна дізнатися всі новини й за потреби передати свої.

ДРУГІ, МАЛЬОВНИЧІ
Село Цвіклівці Другі, хоч і топонімічно споріднені з Цвіклівцями Першими, але географічно й територіально відносяться до Устя. Поселення також розташоване на лівому березі річки Смотрич. 4 березня 1978 року Хмельницький облвиконком ухвалив доленосне рішення для цього населеного пункту, якщо його можна так назвати, присвоївши йому числівникову диференціацію. Відтак, окрім Цвіклівців Перших на мапі Кам’янеччини з’явилися і Цвіклівці Другі. У 2008 році вони з’являються в офіційних джерелах, щоправда, приналежність змінюється на користь сусідньої Устянської сільської ради. Коли річка була невеличкою, і її можна було перейти вбрід, то дві частини села Цвіклівці були нероздільними. Але природа внесла свої корективи у людські плани, і нині, аби дістатися з одного берега на інший, потрібен, як мінімум, човен.

Сьогодні у Цвіклівцях Других можливо й набереться до десятка людей, які там постійно проживають, решта ж – дачники, котрі згадують про село, як тільки стартує сезон. Відтак у теплу пору воно оживає, а взимку запорошується снігом, що й не доберешся. Єдиний момент, заради якого звертати з траси в напрямку Цвіклівців Других – це краєвид, який відкривається з пагорба. Перед очима – півострів Цвіклівців Перших, які омиває Смотрич, недобудована дамба, що наче привид зависла посеред річки, а вдалині ген-ген видніється Устя, паромна переправа і широченний Дністер, якому тут здається немає кінця і краю...

P.S. Жити в селі може тільки той, хто його любить. Забери в Устя й Цвіклівців Других річку й вони стануть нецікавими, сірими, одноманітними. Тож, незважаючи на блага цивілізації, від занепаду села рятують Смотрич і Дністер. Вони і годують одночасно. Тож більше, аніж «задовільно» цим населеним пунктам не можемо поставити.

За городами Берег


Теги: сільський контроль, с.Устя

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.