Перейти на мобільну версію сайту


09.08.2019

ВЕТЕРИНАРИ – ЛІКАРІ-УНІВЕРСАЛИ

ВетеринарЇхні пацієнти не вміють розмовляти, відтак не скажуть, що болить і як їх лікувати. Їм не підходять методи народної чи нетрадиційної медицини, їхні захворювання не менш важливі, аніж людські. І якщо ви думаєте, що брати наші менші не заслуговують на любов, увагу і піклування, то глибоко помиляєтеся.

На щастя, вони мають власних лікарів, до яких за допомогою своїх господарів чи волонтерів можуть звернутися у скрутну хвилину. Звичайно ж, мова піде про ветеринарів, тим паче про них необхідно говорити напередодні їхнього професійного свята – День працівників ветеринарної медицини, який вони відзначатимуть 11 серпня.

У державній клініці ветеринарної медицини, якою завідує Віктор Козак, ось уже три роки трудиться Денис Галіцький – лікар-ветеринар із широкою душею і добрим серцем. Після закінчення ветеринарного факультету ПДАТУ Денис Ігорович влаштувався на роботу у ветеринарну клініку, де працює й досі. Зізнається, що за цей час досвіду набув чимало і все завдяки постійні практиці. На думку ветеринара, приділяти увагу здоров’ю тварин потрібно не меншу, аніж людям, адже деякі хвороби для обох бувають спільними.

– Наприклад, усім відомо, що спільною для людини і тварини є така досить небезпечна хвороба як сказ, – розповідає Денис Ігорович. – Її ігнорувати не варто, адже це може мати плачевні наслідки. Був у практиці такий випадок, коли чоловік не зробив щеплення від сказу для свого домашнього улюбленця, мовляв, той з дому нікуди не виходить, тож, відповідно, не має від кого заразитися. У результаті кіт все ж таки десь здобув цю заразу, яка передалася господарю, а той був змушений робити досить болюче для людей щеплення.

Досить часто людина може підчепити від кішки чи собаки ще одне шкірне захворювання – лишай. Він, звичайно, не передається настільки швидко, як сказ, і, розпізнавши ознаки цієї хвороби, господарям варто доправити тварину в лікарню, а самому ретельно дотримуватися правил особистої гігієни. Дещо рідше передається таке захворювання як герпес. Так-так, він є зокрема у котів, симптоматично проходить так саме, як і в людей.

– Денисе Ігоровичу, у Вас можна сказати, що дуже різношерсті пацієнти – від пернатих і плазунів до великої рогатої худоби та свиней. Як вдається до всіх знайти підхід та ще й вилікувати?

– Ветеринар – це універсальний лікар. Він і хірург, і дерматолог, і травматолог і навіть психолог. А ще має бути відмінним діагностом, адже тварина не скаже що і де в неї болить, це все варто визначити самому, опираючись на пояснення їхніх власників та загальну симптоматику. Зрештою нас навчали, яку тварину якими методами лікувати.

– Із якими пацієнтами Вам найлегше працювати?

– З домашніми улюбленцями – котами і собаками. Також подобається надавати допомогу свійським тваринам, зокрема свиням. А от щодо великої рогатої худоби, то з нею трохи важче. Зрештою ми все менше на практиці зіштовхуємося з допомогою останній групі тварин, адже нині триває процес скорочення поголів’я ВРХ та свиней. До слова, до нашої дільниці, окрім Кам’янця-Подільського, входять ще й села Цибулівка, Зубрівка, Смотрич, Зіньківці, Кам’янка і Довжок, які ми обслуговуємо.

– На сьогоднішній день невирішеною залишається проблема безпритульних тварин. Усі ми про неї говоримо, думаємо, як краще зробити, але від цього кількість викинутих на вулицю кішок і собак не зменшується. Як цьому зарадити?

– Дуже добре, що в місті з’являються волонтерські організації та групи, які опікуються безпритульними. Спільними зусиллями ми зрушили проблему з мертвої точки, розпочавши стерилізацію кішок та собак. У такий спосіб частково зменшуємо популяцію безхатьків. Але проблеми загалом це не вирішує. Безумовно потрібен притулок для тварин.

– Але ж це дороге задоволення!

– Звичайно! Проте інакше ніяк. Усе залежить від людей, їхньої гуманності та відповідального ставлення до тварин. Ви ж знаєте, скільки є таких випадків, коли господарям набридає їхній домашній улюбленець і вони викидають його на вулицю, чи переїжджають на нове місце проживання, а тваринку залишають на старому без відповідного догляду.

Ми не маємо належного контролю за кількістю домашніх тварин, яка є в місті чи селі. Відповідно проблема безхатьків завжди буде актуальною.

Ветеринар-1– Повертаючись до Вашої безпосередньої роботи, скажіть, хто слухняніший на операційному столі – коти чи собаки?

– Як на мене, то коти, але і вони бувають різні. Як і операція може проходити по різному. Деякі тваринки більш делікатні й потребують ретельного догляду, інші – ні.

– Це залежить від породи?

– Частково так, а швидше від умов, у яких виростала тваринка. Якщо за нею доглядали, балували, то й вести вона себе буде відповідно. Безпородні легше переносять оперативні втручання й період реабілітації, бо мають природній імунітет.

– Денисе Ігоровичу, що найважче у Вашій роботі?

– Не можна сказати якось однозначно, по різному буває. Усе залежить від ситуації. Бувають агресивні тварини, а їх потрібно прооперувати чи зробити щеплення. Буває спрацьовує людський фактор, коли господарі занадто впадають у паніку. Намагаємося всім догодити.

– А що найбільше приносить задоволення?

– Коли лікуєш тваринку, і вона швидко одужує. Це, напевне, найкраще, коли бачиш, що ти зробив користь для безпорадної істоти.

– Тварин вдома маєте, чи вони вам «набридають» на роботі?

– Як можуть набридати тварини? Це нереально. Звичайно маю, дві собаки і два коти, а у мами ще четверо свиней. І всі вони мають персонального лікаря.

– Усі ми звикли до того, що породисті тварини обов’язково мають паспорт та відповідні щеплення, а от до безпородних чомусь немає такого ставлення. Чи може господар безпородної кішки чи собаки зробити їй паспорт.

– Звичайно, якщо він бере на себе відповідальність слідкувати за нею, робити всі необхідні щеплення.

– Чи може паспорт тварини стати певним пунктом відповідальності, за яким господар не викине на вулицю свого домашнього улюбленця?

– Знову ж таки, відстежити цей процес нереально. Тваринка може померти, втекти з дому. Навіть якщо є паспорт, немає гарантій, що тварина не може опинитися на вулиці. Діє людський фактор, свідомість людини, відповідальність перед іншими.

– Сьогодні по місту досить багато чипованих собак. Це означає, що вони стерилізовані. Та чи значить це, що такі собаки безпечні й не можуть вкусити людину?

– Більшою мірою така тварина безпечна, звичайно, якщо ви перші не накинетеся на неї і не спровокуєте агресію. З нестерилізованими собаками значно складніше, особливо у період тічки самки, коли пси можуть збиратися у зграю. Ось тоді їхні дії та реакцію передбачити практично неможливо. Краще від них триматися подалі.

– Будь-яка лікарня має визначений режим роботи, але чи бувають випадки, коли доводиться і вночі виїжджати до своїх пацієнтів?

– Звичайно буває. І їдемо, бо розуміємо, що від нашої допомоги залежить життя істоти, яка про свою хворобу не може сказати ні слова.

– Наше основне завдання у роботі – це профілактика, щеплення та ввічливе відношення до людей, – приєднується до розмови Ольга Сеник, лікар-ветеринар із багаторічним стажем. Ольга Іванівна розпочала працювати у ветеринарній клініці в 1974 році. Через її дбайливі руки пройшло чимало різних пацієнтів. За час роботи лікувала і свійських тварин, і домашніх улюбленців, і екзотичні мавп та навіть слона.

Ветеринар переконана, що до будь-якої тваринки можна знайти підхід, адже вони, як і люди, відчувають увагу і турботу. Такої ж думки дотримується і студентка-практикантка Уляна Павлюковська. Дівчина закінчила тільки перший курс коледжу ПДАТУ, й замість того, щоб піти на канікули та добряче відпочити, цілими днями пропадає у ветклініці, стажується й набирається досвіду.

Про якісну роботу ветеринарів державної ветеринарної лікарні в один голос говорять і зоозахисники – дівчата-волонтери з групи «Мурка».

– Ми почали свою діяльність не так давно, – ділиться враженнями одна із засновниць «Мурки» Тетяна Цісар. – Провели перший масовий захід «Біжу заради чотирилапих». Тоді ми зібрали 2640 грн благодійної допомоги. За ці кошти вже простерилізували 13 кішок. Усіх їх прооперували в державній клініці. Тут надзвичайно чуйні лікарі. Так, як вони ставляться до тварин – неможливо передати. Це справжні ветеринари з великої літери. І дуже хочеться їм подякувати за невтомну працю, відповідальність і добре серце та побажати усіляких гараздів, адже вони на це заслуговують!


Теги: до Дня ветеринара, волонтерська група "Мурка"

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.