Перейти на мобільну версію сайту


16.08.2019

ТРИ В ОДНОМУ – БРОВАРІ

контрольЯкщо вам кажуть, що в селі нічого особливо цікавого немає, обов’язково перевіряйте цю інформацію. Адже може статися так, що, копнувши глибше в історичне минуле, перегорнувши знайдені архівні матеріали чи просто поспілкувавшись із сільськими старожилами, ви знайдете стільки цікавого й унікального, що самі своєю знахідкою будете здивовані.

Подібна історія сталася з нами під час чергової експедиції авторського проекту «Сільський контроль». Ми їхали в село, про яке чули лише одне: воно нічим примітним з-поміж інших не вирізняється. Таке ж покинуте, занедбане і нещасне, як і сусідні. Частково це відповідає дійсності, та історія й легенди, якими оповитий населений пункт, проливають на нього зовсім інше, ми би навіть сказали, несподіване світло. Яке воно, читайте в нашому сьогоднішньому репортажі.

Дістатися до села Броварі практично безпроблемно. Щодня повз нього тричі курсує автобус у напрямку села Дерев'яне. Вартість квитка до міста з Дерев'ян складає 23 грн, а з Броварів на кілька гривень менше. Тож ціна за проїзд цілком притомна, щоб декілька разів на місяць вибиратися до районного центру в разі потреби.  

ДорогаТа якщо з громадським транспортом більш-менш все налагоджено, то щодо самого маршруту є певні питання. Річ у тім, що власне населений пункт не тільки поділений на дві частини, а й розтягнутий у просторі. Аби пройти з одного кінця села Броварі в інший, потрібно подолати декілька кілометрів, і це все на своїх двох, бо автобус у таку глухомань не заїжджає. 

Окрема тема – це місцеві дороги. Цього року їх після зими вчасно залатали й вони стали більш-менш придатними для їзди, а от минулі роки перетворювалися на чи не головну проблему й суцільну катастрофу. Водії в тих ровах і ямищах губили колеса і ходову. І це ми говоримо тільки про асфальтовані ділянки. Зрозуміло, що у власне Броварах автобану ніколи не було і ще не скоро буде. У кращому випадку там щебеневе покриття, в доброму – вкатана грунтова дорога, якою в період дощів краще не рухатися. Решта ж сільських доріг настільки тісні, що давно заросли споришем й перетворилися на вулиці. Картина цікава, чи не так?  

ЗупинкаОСЕЛИЛИСЯ НА БРОВАРНІ  
Але і це ще не всі відкриття, які ми дізналися про село Броварі. Ви знали, що нині воно складається з колись трьох населених пунктів? Ні? Тоді розповідаємо!

Броварі почали формуватися як присілок Дерев'ян на початку ХХ століття під час впровадження столипінської аграрної реформи. За припущеннями дослідників, населений пункт виник на місці поміщицької броварні, тож і назву отримав відповідну. Про те, що колись у цих краях жив пан, говорять і місцеві жителі, щоправда, яке було його прізвище, так ніхто і не знає. Та, якщо припустити, що історія села Броварі нерозривно пов'язана із сусіднім селом Дерев'яни, то версій прізвища поміщика може бути декілька.  

На жаль, у графі «Дата заснування (перша згадка в історичних джерелах)» про Броварі вказано – «невідома». Тож точного дня народження населений пункт не має.  

Зовсім трохи про Броварі написано в довіднику про Кам'янець-Подільський район, в якому значиться, що Броварі – це одне з чотирьох сіл Дерев’янської сільської ради (три інші села – це Дерев’яне, Гелетина та Привітне). Карта показує, що ця сільська рада розташувалася на схід від Кам’янця-Подільського, лежить на півночі району – на межі з Дунаєвецьким районом. Щодо центрального села сільської ради, то Броварі лежать на схід від нього, Гелетина – на захід, а Привітне – на північ. 

На БроваріДо слова, одна із сільських легенд розповідає, що по кутах цього так званого чотирикутника свого часу були закопані євангелія. Мовляв, у цих краях були дуже сильні бурі, аби врятуватися, закопали священні книги в чотирьох різних точках. Відтак одна святиня закопана в селі Дерев'яне, друга – в Привітному, третя в Гелетині і четверта – у Вихватнівцях. З того часу жодні буревії цьому краю не загрожували. Чи так це насправді, достеменно невідомо, адже ці припущення досі не підтверджені. 

ПОГЛИНУЛИ ЩЕ ДВА  
Після того, як Броварі з'явилися на районній карті, вони почали розширятися, поглинувши два сусідні хутори. Під час змін адміністративно-територіального устрою Кам'янець-Подільського району, проведеного в 1923-1994 рр., відбулося об'єднання героя нашої публікації ще з двома населеними пунктами. Спочатку 10 березня 1960 року Хмельницький облвиконком ухвалив рішення об’єднати села Гниляки й Пожарницю в єдине село – Пожарницю. Через сім років, 12 січня 1967 року, той же облвиконком позбавив самостійного значення і Пожарницю: вона влилася в Броварі.

Панський маєтокЗ довідки про Дерев’янську сільську раду дізнаємося, що її утворено в січні 1918 року в складі Китайгородської волості Ушицького повіту Подільської губернії (до реформ 1923-1925 років зберігався адміністративний поділ із часів Російської імперії). До сільради тоді входили Дерев’яне, Броварі, Гелетина, Гниляки, Гуцули, Погоріла та Пожарниця. Численні пертурбації не заділи Броварі на мікрорівні: вони незмінно входили до Дерев’янської сільської ради. А ось райони змінювалися: від 7 березня 1923 року – Китайгородський, від 3 лютого 1931 року – Староушицький, від 31 липня 1934 року – Кам’янець-Подільський. Останній із районів 25 грудня 1934 року ліквідували, а його територію підпорядкували Кам’янець-Подільській міській раді. 

Сільський клуб28 червня 1939 року район відновили як Довжоцький, а 10 липня 1944 року перейменували на Кам’янець-Подільський. 

У статистичному довіднику «Населені місця Поділля», що виданий 1925 року у Вінниці, Броварі фігурують як Бровари й означені як присілок (невелике село, розташоване поблизу більшого). У Дерев’янській сільській раді такий же статус мають Гелетина (Гелети), Гниляки, Гоцули (згодом Гуцули, які поглинула Гелетина), натомість Погоріла та Пожарниця – це села. Був ще в складі сільради Пожарницький хутір (одне господарство, 4 мешканці). 

Поселення, що утворили сучасні Броварі, мали такі показники: Броварі – 12 господарств і 63 мешканці, Гниляки – 27 господарств і 125 мешканців, Пожарниця – 42 господарства і 210 мешканців. Як бачимо, Броварі з цієї трійки поселень були найменшими, але саме їхня назва в 1960-х роках закріпилася за найменням об’єд­наного села. Очевидно, цьому посприяла немилозвучність імен двох інших сіл. 

порожні будинкиТакож відомо, що наприкінці ХХ століття в Броварах було 119 дворів, у яких проживало 237 мешканців. Це майже вдвічі менше, ніж у Дерев’яному (192 двори й 450 мешканців), але більше, ніж у Привітному (81 двір і 170 мешканців) і тим паче в Гелетині (14 дворів і 24 мешканці). 

Сьогодні в 139 броварських дворах проживає 175 жителів. 

ВІД КОЛИШНЬОГО ТІЛЬКИ ЗГАДКА  
Броварі давно позбулися всіх інфраструктурних об'єктів, перетворившись на сьогоднішній момент у спальний район села Дерев'яне та Вихватнівців. Чому саме двох? Тому що власне населений пункт умовно поділяється на верхні та нижні Броварі. Нижні, ті, що ближче до села Дерев'яне, утворилися на місці колишньої трясовини, заростей та чагарників. Вони, що цікаво, знаходяться майже під лісом, неподалік від Совиного яру. Узагалі тамтешні краєвиди настільки вражаючі, що складається враження, ніби ти опинився в крихітних Карпатах, а колишня Дерев'янська сільська рада якраз розмістилася у видолинку між двома ярами – Суржинецьким та Совиним.

медпунктДо речі, від чого пішла назва колись з'їжденого Броварами села Гниляки – зрозуміло. А щодо Пожарниці, то значення слова не має жодного віднощення до пожеж, а походить від назви дрібних грибів, що ростуть у місцях, де був спалений сухий хмиз. 

Через те, що Броварі свого часу поглинули сусідні населені пункти, вони мали й певний розвиток. Не повірите, але тут колись функціонувало дві початкові школи: одна винятково броварська, до другої ж ходили діти з Пожарниці та Гниляків. Сьогодні ці два будиночки більше нагадують хати, аніж освітні заклади. 

Зроду-віку в Броварах не було дитячого садочка. Навіть за колгоспних часів, коли Дерев'янська сільська рада, до складу якої входило село, активно розвивалася, до Броварів освітянська цивілізація не дійшла повною мірою. 

Староста селаА от медпункт існував. До речі, довгий час у ньому господарювала Галина Гутніцька (на фото ліворуч), яка нині старостує на увесь тамтешній куток.  

Як згадує Галина Олександрівна, певний час медична установа ще була затребуваною, та з кожним роком кількість населення зменшувалося, зрештою, ніхто й працювати особливо не хотів. А не так давно місцевого фельдшера взагалі забрали в армію. Тож тепер Броварі у визначені дні відвідує медик із сусідніх Вихватнівців. Ще трохи, і селяни зможуть їздити за медичною допомогою у новостворену амбулаторію загальної практики – сімейної медицини, що будується у Вихватнівцях. 

Стоїть пусткою і сільський клуб, що знаходиться поруч з медпунктом. У ньому також немає постійного господаря. Опіку над закладом культури взяв на себе завклуб із сусіднього села Дерев'яне Василь Федоров.

КостелРИМО-КАТОЛИЦЬКІ
Як не парадоксально, але Броварі – єдиний населений пункт у Дерев'янській сільській раді, більшість населення якого римо-католики. З минулих часів і до сьогодні тут зберігся та діє костел Божої Матері. Найбільш близька територіально римо-католицька церковна споруда знаходиться в селі Китайгород. Тож, ймовірніше за все, вихідці з Китайгорода принесли у Броварі свою віру, або ж навпаки.

Є в населеному пункті й поза його межами ще декілька цікавинок, які без перебільшення приваблюють туриста. Неподалік від села знаходиться Білий камінь з чудовим кришталево-чистим джерелом, яке, за місцевими переказами, має цілющу силу. 

Не менш унікальною є угловина Вовчий яр. Посеред лісового масиву тут теж знаходиться джерело. Приходять до нього мешканці по смачну воду, яка за легендою дарує красу та молодість, повертає силу та творить дива.

Райський куточокБроварі – маленький райський куточок природи. Влітку тут краса неймовірна, і таке ж неперевершене затишшя взимку. Аби пройти з одного кінця села в інший, треба витратити не одну годину часу. А діставшись до його краю, опиняєшся в лісі, якому, здається, кінця й краю немає.

Броварі, як і сусідні Привітне та Гелетина – рай для відлюдників. Тут можна жити на самоті зі своїми думками, займатися господарством, розводити худобу (що місцеві жителі успішно роблять).

Це село, де можна відпочити від міської метушні. Але ненадовго. Бо якщо вам до душі шалений ритм, у Броварах вам стане страшенно нудно і ви там не зможете пробути навіть один день.

Броварі хоч і забуті, але живучі. За цю рису характеру, а також за певну унікальність населений пункт отримує від «Сільського контролю» заслужену трійку.


Теги: сільський контроль, с.Бровари

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.