Перейти на мобільну версію сайту


06.02.2015

ТАНК «ПРОРВАВСЯ» НА ВІЙНУ

Як справжній запорозький козак він утік від жінки до війська, аби боронити цілісність держави. Микола Флерко вже вдруге поїхав на схід, у зону АТО. Його дружина Наталя і трійко дітей залишилися в мирному Кам’янці, вони з нетерпінням чекатимуть на повернення їхнього захисника.

Ми зустрілися з Миколою за два дні до від’їзду. Худорлявий, з чубом-оселедцем він і справді був схожий на українського козака. Появу нової зачіски доброволець коментує з усмішкою: «Командир Барс наказав всім мати оселедці, так, каже, він нас буде від сепаратистів відрізняти. На схід потрапив 16 листопада минулого року. Дістатися туди допомогли волонтери.Фото0008.jpg

- А як на поїздку відреагувала дружина?

- Та хіба я знала? - долучається до розмови Наталя. - Два рази просився в мене поїхати в АТО, каже: «Дай 200 гривень на дорогу, я поїду». Що лиш не робила - і плакала, і просила. І що, допомогло? Задурив мене!
Якось у п’ятницю каже, що йому треба поїхати навідати маму. То їдь, хіба я проти?
Але ввечері приходить від нього смс «Пробач!». Думаю, що вже могло трапитись? Дзвоню, трубки не бере. Так день, другий... Аж у четвер взяв трубку і сказав, що в АТО. Питаю, де саме? Каже, в Пісках.
Яких Пісках? Де це? Це тоді я нічого не тямила, тепер уже як розвідник кожну точку на карті знаю (сміється).

- Так у Вас же троє дітей! - дивуюся з такої чоловічої безпечності.

- О, там є хлопці що й по четверо мають! - буденно відповідає він.

Миколу Флерко волонтери завезли у Дніпропетровськ, там він потрапив у ДУК-5 (добровольчий український корпус). Саме з ДУКу його перерозподілили у с.Піски, за кілька кілометрів від Донецького аеропорта.

Фото0032.jpgНа моє запитання, чому ж все таки поїхав добровольцем, відповідає якось ніяково: «Отак сидів перед телевізором, як надивлюся, що там хлопці гинуть, а я тут сижу як якийсь... Думаю, чимось же і я їм зможу допомогти!».

Так як Микола на «ти» із технікою, у 2-ій штурмовій роті, куди потрапив, йому довірили догляд за машинами та посаду механіка-водія. Навіть псевдо він має відповідне - Танк.

- Командир нашої роти Барс, а командир батальйону - славнозвісний Чорний, не раз потрапляв у об’єктиви Ваших колег, - усміхається доброволець. - Хлопці в нашій роті зібралися звідусіль - є з Чернівців, Старокостянтинова, Кривого Рогу, Дніпропетровська, навіть, з Донецька. У середньому на позиції знаходиться до 20 бійців - все як у армії, заступаємо в наряд, перевіряємо позиції, підтримуємо один одного а ще - шуткуємо.
Як зізнається мій співрозмовник, на передовій без почуття гумору ніяк, інакше психіка може не витримати такої напруги. А ще тут під цілковитою забороною алкоголь.

- Ні краплі спиртного, якщо випив, потрапиш у спеціальну яму, - каже він.
Міри безпеки на передовій - то святе діло. У людини, яка вживає алкоголь, притупляється відчуття страху, і хоч з голим руками на супротивника вона не піде, але від шаленої кулі може не вберегтися...

За майже два місяці перебування на сході Микола заробив і другий День народження.

- У мене 18 січня другий День народження, - усміхається, - за кілька метрів від мене лупануло «Градом». Так дало, що аж подушки безпеки спрацювали! Життя врятували поворот і слизька дорога, я швиденько врубав задню - і в гараж.

Їздити під «Градами», возити вантаж 300 і 200 стало для Миколи Флерко звичною справою. За цей час навіть навчився розрізняти на слух, які летять снаряди. Але, як то кажуть, хочеш вижити на війні, навчишся всього...

- Під час однієї з вилазок дуківці захопили в полон сепаратиста, - розповідає співрозмовник. - Фото0024.jpgБарс підбив його з гранатомета, й той отримав поранення в праву руку. Полонений родом із Харкова, у його телефоні повно фотографій з тренувань, ніби як тренувальна база знаходиться біля моря. Як подзвонили до його мами, то вона й гадки не мала, що син воює на боці сепаратистів. Каже: «Що ви таке придумуєте, він уже півроку воює за Україну!».
Ми його питали, коли ти останній раз зарплату отримували. Казав, що це у вересні чи жовтні. От така війна...

По-різному сприймають добровольців місцеве населення - хтось готовий допомогти, хтось, навпаки, здає їхні позиції.

- Місцевого населення у Пісках практично не залишилося, - каже Микола. - Ті, що є, невідомо, чому не залишають поселення, яке вже майже вщент зруйноване. Деякі із залишенців навіть корови примудряються тримати. До нас у них також, якес своє ставлення. Буває, що приходять, просять перевірити якусь підозрілу людину, а часом і про нас розкажують сепаратистам. Що там говорити - українці проти українців воюють. Зв’зок там поганий, скрізь стоять глушилки, навіть іноді по рації важко буває говорити. То часто кричимо - вони нас, а ми їх...

Із пальним допомагають військові. З харчуванням та одягом - волонтери. Що ж до побутових умов, то добровольці облаштувалися як могли. З ДУК-5 їм передали буржуйки, з пустих будинків позносили дивани, щоб не спати на підлозі.

А от питання зброї й досі залишається відкритим.

- Різниця між нами і військовими Збройних сил у тому, що в них є зброя, а в нас немає, - каже Микола. - У нас автомат на чотирьох чоловік. Хто не має автоматів, той стріляє протитанковими мухами.
А ще зброю можем відібрати в «сєпара».

- Чи дозволяється Вам вивозити зброю із зони АТО?

- Ні, та Ви що! Вона має залишатися тут, про це нас постійно попереджають. От навіть, якщо їдемо на базу ДУК-5, у Пісках залишаємо всю зброю відповідальному, ще й під розпис. Хочеш вивезти автомат чи якийсь патрон, вези, але якщо тебе зловлять зі зброєю, то маєш нести за це відповідальність.

- Наскільки тісним є зв’язок з волонтерами?

- Без них ми би здалися в перші ж дні війни. До нас приїжджають багато волонтерів - і з Старокостянтинова, і з Хмельницького, і з Чернівців... В основному, везуть необхідні речі чи Фото0035.jpgпродукти на базу в ДУК-5, а вже звідти беремо й ми, якщо нам щось треба.

Після двох з половиною місяців перебування на сході, Танк отримав 10-денну відпустку. Час збіг за секунду - встиг майже все, і з рідними побути, і необхідні запчастини до машини знайти, адже там, на передовій, вони вкрай необхідні.

- Їхав додому разом із командиром Барсом, мене він залишив в Кам’янці, а сам подався на Чернівці. Додому дісталися серед ночі, він навіть на чай до мене не заїжджав, каже, поспішаю, дуже хочу дружину з дітьми побачити...

На сході ти тримаєшся зі всіх сил, у тебе повно роботи й немає часу на розмірене життя. От у автівці полетів стартер, то я скрізь його обшукав. Запчастина не з дешевих, дякувати Богу, що міський голова допоміг, дав гроші, щоб його купити. Ще везу для хлопців від нього гостинці - цигарки, ковбасу, консерви. Ще раз повторюся, без волонтерів ми би програли давно.
Я тільки-но руки повідмивав від мазути, але, відчуваю, як повернуся в Піски, то там роботи буде по горло. Я тільки додому приїхав, то в мене кілька днів телефон був червоний - хлопці питали, де що взяти, куди відправити...

- Із ротацією у вас там усе строго?

- У нас 45 днів відбув, і тоді можеш їхати на ротацію. Відмічаєшся на позиції, що вибув, тоді їдеш у ДУК, реєструєшся, отримуєш довідку. Все дуже строго. Але знаю, що є й таке, що приїжджають, кілька днів побудуть, фотографій нароблять, а потім манатки зібрав - і все. Тільки потім ходять і розповідають, мол я воював, кулі ковтав, в Пісках був!..

- Чи є якісь перспективи на стабілізацію ситуації?

- Є. Не пускати гумконвої, або просто їх розбивати. Як тільки гумконвой прийшов, з того боку позицій луплять по нас як у барабан. Гумконвой закінчився, сидять тихенько, тоді вже ми починаємо лупити.

Зараз не йде стрілкова війна, в основному використовують важку артилерію. Таке собі перекидання, хто в кого більше перекине снарядів.

Ближнього контакту немає, практично всі розвідувальні операції проводяться безпілотником.
До нас би нормальну людину, щоб у безпілотниках тямила, було б взагалі добре.

Теги: долі людські, АТО

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Послуги

Производство подставок под мобильные телефоны на витрину.
Любые размеры под заказ и со склада.
http://promplastic.com/content/33-podstavki-dlya-telefonov-na-vitrinu




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.