Перейти на мобільну версію сайту


22.03.2019

СПОГАДИ ОЧЕВИДЦЯ

память26 березня 75 років тому Кам'я­нець-Подільський було звільнено від німецько-фашистських загарбників. І ця дата традиційно стала пам’ятним днем для кам’янчан. Дедалі менше і менше стає живих свідків того часу, а точніше їх залишилося десятки. Раніше цю дату широко відзначала міська громада, але жорстокий час відсунув подвиг наших дідів і батьків на задвірки історії.

Та ще залишилися свідки тієї війни і ось спогади одного із них – Юрія Фігурського, нині голови міської організації «Діти війни».

– Для тих, хто три роки, з 10 липня 1941 року був під окупацією, 26 березня 1944 року був щасливим днем визволення, – згадує пан Юрій. – Роки окупації були нелегкими для нас. Масові розстріли безвинних людей, катування військовополоненних, відправка рідних сестер і братів в фашистську Німеччину, арешти невинних людей і розправа над ними. Це все добре пам’ятаємо ми, діти того часу.

Під час окупації німці в місті організовували масовий розстріл єврейського населення, військовополонених, дітей, народжених у змішаних шлюбах з євреями, учасників підпілля. Кожен житель у будь-яку хвилину міг потрапити під підозру і бути розстріляним. Фашисти не щадили нікого. Терор проти безвинних людей не припинявся до останніх днів окупації міста.

Назавжди закарбувалися страхіття, коли за шматок хліба, кинутого за колючий дріт нашим військовополоненим, лунала автоматна черга в того, хто насмілився його підняти. Коли напівживого зв’язаного юнака везуть на автомобілі 10-12 німців з двома вівчарками. Пам’ятаю з жахом масові розстріли дітей, жінок і людей похилого віку (євреїв), яких колонами гнали на розстріл на мікрорайон «Жовтневий».

память-1Цього всього не забути і не викинути з пам’яті тих, на очах кого все це відбувалося. А всього в нашому місті було вбито і по-звірячому закатовано більше 85 тисяч безвинних людей. Нелюдство і жорстокість фашистів до кам’янчан продовжувалися до останніх хвилин їх відступу з міста.

Жахіття сталося і з сім’єю директора школи з Біланівки, коли ворог тікав з міста. Під час окупації в школі розміщувалася німецька рота зв’язку. А коли наші війська почали визволення Кам’янця-Подільського, фашисти, відступаючи, вирішили спалити школу. Вони намагалися спалити сім’ю директора школи Саваріна, забивши двері підпалили будинок. Та лише сміливість і відчайдушність сусідів, які слідкували за діями ворога, змогли витягнути родину з вогню. Директор, його дружина, донька і онучки були врятовані.

Кам’янчани з любов’ю і радістю зустрічали своїх визволителів. Але повну свободу ми відчули лише через тиждень.

Тоді за визволення нашого міста велися жорстокі бої. Коли ворог втратив шлях для відступу через переправу річки Дністер у с.Жваненць, то намагався знову заволодіти Кам’янецем-Подільським. На захист визволеного міста разом з війсьовими стали кам’янецькі ополченці та визволені військовополонені. Ворог змушений був роздвоїти свої сили і відступати південно-західним крилом на с.Жванець і південно-східним у район смт Стара Ушиця. До підходу основних сил армії військові відчували дефіцит озброєння та палива. Ополченці озброювалися за рахунок трофейної зброї і трималася до підходу основних сил. Бої за місто були жорстокими.

Наші воїни 25 березня захопили плацдарм на скелях річки Смотрич у районі Біланівки, звідки добре прострілювалися райони Зіньківців, Підзамча, і фашисти змушені були відступити. З с.Пудлівці теж їх підпирали наші, і німці почали тікати. Жорстокі кровопролитні бої були в районі с.Довжок. Ворог рвався на с.Жванець і там полягло багато наших ополченців, відбиваючи наступ танків супротивника.

память-2За визволення нашого міста загинуло понад 6 тисяч воїнів Радянської армії, в тому числі й ополченці, наші батьки, брати, рідні та знайомі. Своїм життям і свободою ми завдячуємо цим героям, загиблим воїнам, ополченцям, які сплять вічним непробудним сном у братських могилах, на кладовищах нашого міста.

На жаль, час стирає з пам’яті їхні імена. Відходять живі свідки тих подій. Нині в місті вже і немає жодного учасника визволення міста. Та радує те, що вдалося зберегти чимало історичних сторінок нашого минулого.

Тож зробимо все можливе, щоб імена загиблих земляків за визволення рідного міста стали відомими і залишалися в пам'яті наших нащадків, в історії нашого рідного міста. Було б добре, якби в нашому місті з’явився обеліск кам’янчанам, які віддали своє життя при визволенні рідного Кам'янця-Подільського.

Вічна Память і Слава всім, хто віддав своє життя за свободу і незалежність своєї Батьківщини і рідного міста.


Теги: спогади очевидця

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.