Перейти на мобільну версію сайту


19.07.2019

ПРИВОРОТСЬКІ ДВІЙНЯТА

контрольСела-супутники. Таких є достатньо скрізь. Вони розміщуються неподалік від більших сіл, користуються майже всією тамтешньою інфраструктурою, або ж з часом перетворюються в подібні, втрачаючи власну автентичність. Щось схоже можна сказати й про два населених пункти Приворотської сільської ради – села Кізя й Адамівка, що знаходяться на невеликій відстані один від одного, мають багато спільного, наче ті двійнята, але все ж таки, різняться між собою. Саме їх ми відвідали нещодавно в рамках авторського проекту «Сільський контроль», про що спішимо поділитися з вами, наші читачі.

До героїв нашого проекту дістатися не складно. Незважаючи на суттєву віддаленість від міста майже у 30 км, обидва населені пункти мають зручне транспортне сполучення, розміщуються попри трасу вздовж якої курсують автобуси на Шустівці, Чорнокозинці та Ніверку. Відтак, це перший й напевне, єдиний величезний плюс Кізя й Адамівки. Вартість квитка до міста складає 35 грн в один бік, тож особливо не наїздишся. А от до сусіднього Привороття, центральної садиби однойменної сільської ради, зовсім близько, відтак саме там вирує основне життя. 

У перспективі Кізя й Адамівка, якщо реформа децентралізації буде завершена, увійдуть до складу Орининської об'єднаної територіальної громади. До слова, навіть нині між цими селами багато є спільного, взяти хоча би медицину, про яку ми розповімо дещо згодом. А поки що дізнаємо, коли на мапі Кам'янеччини з'явилися населені пункти і що означали їхні назви.

яке селоЧИ ТО КОЗИ, ЧИ ТО РІЧКА
Через Кізя та Адамівку протікає річка Кізя, притока річки Збруч. В історичних джерелах населений пункт вперше зустрічається в 1765 році з назвою Kuzi. У 1805 році село мало назву Кузя, 1862 році – Кизи, 1893 році – Козя, а з 1926 року – Кізя. Є припущення, що поселення отримало свою назву від назви річки. Також є версія, що на цій території було багато кіз, адже невипадковими є назви поближніх сіл – Чорнокозинці, Кізя-Кудринецьке.

Є гіпотеза, що назва села виникла від слова «кізівер». За словником Грінченка «кізівер – це круте узгір'я, яке можна орати зверху вниз». Ще один мовознавець Валентин Стецюк припускає, що нібито назва річки і села має курдське походження і означає «нещастя».

Найдавніші відомості свідчать, що Кізя з'явилося на орининських землях, а пізніше складало одне ціле з приворотськими землеволодіннями. До 1894 року тут господарювала поміщиця Є.Жукотинська. У 1905 році село Кізя відносилося до товариства селян, тут мешкало 803 жителі, діяла церковно-парафіяльна школа. Основним джерелом доходу селян залишався аграрний сектор, хоч вони мали у власності всього 270 десятин землі.

Центр АдамівкиТОЧНО НЕ ВІД АДАМА
В історичних джерелах, зокрема в словнику власних геграфічних назв Хмельницької області, село Адамівка вперше зустрічається в 1765 році під назвою Adampol (doZbrzyzia), яке утворилося від власної особової назви Адам і загальної назви поле. Історик Гарнага вважав, що населений пункт носить ім'я одного з перших поселенців. Село виникло на чорнокозинецьких землях. Ймовірно, що господарські стосунки були поєднані з Чорнокозинцями, адже землі рахувалися разом. У 1905 році Адамівка належала чиншовикам (орендарям, які платили натуральний або грошовий податок поміщику). У поселенні налічувалося 409 жителів, діяла школа грамоти.

ВЛАСНА СІЛЬРАДА
У радянський період до 1954 року в селі Кізя діяла Кізянська сільська рада, першим головою якої був Іван Добровольський. До суцільної колективізації в селі діяло товариство спільного обробітку землі, на його базі була сформована сільгоспартіль «Червоний колосок», яку пізніше неодноразово перейменовували.

Радянський період Адамівки практично нічим не відрізнявся від сусідів. У роки колективізації тут діяла сільгоспартіль імені 14-річчя Жовтня.

була школаЗА ОСВІТОЮ – В ПРИВОРОТТЯ
Свого часу в обидвох населених пунктах діяли навчальні заклади. В Адамівці на початку 20 ст. діяла школа грамоти, а в радянський період – початкова школа, адже село невелике й дітей у ньому ніколи не було багато. У Кізі ситуація з освітою була значно кращою: тут була не тільки церковоно-парафіяльна школа, а згодом 7-річка і навіть – 8-річка.

У 30-их роках 20 ст. діяла неповна середня школа, в якій навчався 171 учень, працювали сезонні ясла на 58 ліжок. 9-річку зачинили на клямку перед розвалом Радянського Союзу. Сьогодні обидва приміщення навчальних закладів заховані подалі від людей у хащах і чагарниках. У Кізі, приміром, місцеві жителі складують у школі сіно. А в Адамівці школу видає тільки стежка, що повзе до неї тоненькою змійкою, якраз за сільським клубом. Де знаходилися школи знайти нескладно, тільки від навчальних закладів нині не залишилося й духу.

Адамівські й кізянські діти, а їх, можливо, й набереться чотири десятки їдуть шкільним автобусом гризти граніт науки в Приворотську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Тут же навчаються дітлахи із сусідніх Добровілля, а з цього року їздитимуть школярі з Підпилип'я та Подолян. Аби перевезення було комфортним з районного бюджету на останній сесії райради депутати виділили кошти на придбання новенького шкільного автобуса.

ФельдшерЯк учні, так і дошкільнята добираються до дитсадка або ж автобусом, або ж власним транспортом батьків.

МЕДИК І ЗАВКЛУБ НА ДВА СЕЛА
Надійною й безвідмовною поки що залишається медицина на селі. Напевне, це тому, що обидва населених пункти обслуговує один фельдшер Віктор Кіндзерський (на фото - ліворуч). Віктор Євгенович працює тут з 1974 року, на його обслуговуванні перебуває трохи більше 300 жителів Кізя та Адамівки. При цьому в Кізі проживає 258 осіб, а в Адамівці, можливо, п'ять десятків мешканців і не набереться.

Віктор Євгенович тут наче сімейний лікар, хоч і такого статусу не має, але про кожного жителя з двох населених пунктів знає все – хто коли народився, чим хворів і де лікувався. У фельдшерському пункті, який знаходися у Кізі, можна придбати навіть ліки – медик уклав угоду про співпрацю з районною 140-ою аптекою. В екстрених і невідкладних випадках приїжджає швидка з сусіднього Оринина. До речі, тут знаходиться і амбулаторія загальної практики – сімейної медицини, в якій працює 3 лікарі й 1 педіатр. До них можуть звернутися селяни за медичною допомогою у разі укладення договорів на первинне медичне обслуговування. 

Приміщення медпункту, звичайно ж, потребує ремонту. Але якби не Віктор Євгенович, воно б давно розвалилося. А так чоловік власними силами підтримує порядок, щось підмуовує, десь ремонтує – і все за власні кошти. До слова, Віктора Кіндзерського ми застали, коли той обкошував біля медпункту. 

Завклуб– Трави цього року ростуть дуже швидко, – зізнається він. – Не хочеться жити в хащах, тому й доглядаю за своїм господарством, щоб і люди мали куди прийти. 

Так саме на власному ентузіазмі й з маленькою зарплатнею трудиться завклуб Віктор Тимчук (на фото - праворуч). Віктор Миколайович працює в культурі 42 роки з невеликою перервою. Обидва заклади культури не бачили ремонту, напевне, з дня їхнього заснування. Тож чоловік власними силами рихтує заклади як може. У Кізянському сільському клубі ще час від часу збираються люди – якийсь вечір організувати чи зустріч провести, навіть поминки справити. А от адамівський клуб відчиняється вряди-годи й переважно на вибори.
Свого часу при клубі діяла вокальна група, а тепер і співати немає кому – молодь у клуб не затягнеш, а дорослі часу не мають на розваги. Виходить, що клуб ніби і є на селі, а повноцінної клубної роботи немає.

пролетарський вождьУ Кізі біля клубу поміж деревами причаївся пам'ятник Леніну. Він якось чудом вцілів на хвилі декомунізації. У сусідньому Приворотті, коли вночі скинули пам'ятник радянському вождю, переполоху було на все село. А тут більшовика не чіпають, він тихенько стоїть у липах. Якось приїхали чиновники з району й питають завклуба, мовляв, чого пам'ятник досі стоїть. А він у відповідь: «Я його не встановлював і знімати не буду. Якщо хочете, будь ласка, демонтуйте самі». Видно не захотіли, що й досі не чіпають...

НА ВЛАДУ НЕ СПОДІВАЮТЬСЯ
У Кізі й Адамівці давно не вірять у владні обіцянки. До прикладу, про газифікацію тут говорять не один рік поспіль, але ще й досі плани не втілилися в життя. Надія на блакитний вогник згасла кілька років тому, й чи дійде він у цю частину району незрозуміло. Тож взимку будинки опалюють дровами.

Кілька років тому під час засухи в селах були проблеми з водою: криниці висохли й воду селянам привозили пожежною машиною з «Нібулону», що знаходиться в Приворотті. Так одне літо і рятувалися. Після цього люди масово почали бурити свердловини й нині проблема із водопостачанням практично вирішена. Не має тут проблем і з вуличним освітленням. Воно є на центральних сільських вулицях, а на інших і не треба, бо з кожним роком кількість населення в обидвох селах неухильно скорочується.

КлубЄдине, чим можуть похизуватися селяни – це роботою. Робочими місцями населення забезпечує філія «Кам'янець-Подільська» ТОВ СП «Нібулон», якою керує Сергій Богачик. Узагалі, робота в колгоспі у цих селах завжди була в пріоритеті. Й досі люди пам'ятають керівника колгоспу «Прогрес» Сергія Авксентійовича Щербаня, за часів діяльності якого в селах Приворотської сільської ради, до якої входять Кізя та Адамівка, були побудовані практично всі об'єкти інфраструктури – школи, дитсадки, клуби, медпунки, бібліотеки.

Сергій Авксентійович, на жаль, нині покійний, довгий час очолював багатогалузеве господарство, яке славилося високими урожаями зернових і технічних культур, тваринництвом. Тільки уявіть, у колгоспі тоді працювало понад 80 тракторів, 25 комбайнів, більше 50 автомашин та іншої техніки, а ще будувалися дороги, діяла ферма, у якій вирощували племінну худобу, цегельний цех, майстерня, токи. Люди мали змогу будувати нові будинки, отримувати стабільну зарплату, жити достойно. Ця традиція збереглася і з приходом на ці землі «Нібулона», працівники якого мають гідну зарплату й не їздять за кордон у пошуках кращого життя.

Єдина проблема, про яку в один голос говорять у Кізі та Адамівці – це жахливі дороги, а подекуди й бездоріжжя. Сподіватися, що незабаром ця ситуація зміниться – марна справа, адже сюди цивілізація рухається не надто швидкими темпами. Згадайте хоча би бюст Леніна, до якого тут нікому немає діла...

P.S. Як Кізя, так і Адамівка практично однакові за життям. Вони типові й нічим на перший погляд непримітні. Вони спокійні, по-сільському монотонні й працьовиті. Життя в них задовільняє всіх, як і оцінка «задовільно», яку обидва населені пункти отримують від «Сільського контролю».

Облізла доля Дітей жменька


Теги: сільський контроль, с.Адамівка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.