Перейти на мобільну версію сайту


06.09.2019

ПРИМІСЬКІ І ПАНСЬКІ

контрольПоділений на три частини населений пункт не перестає бути єдиним цілим. Його вдале розташування поблизу міста частково додає йому привабливості. Але транспортне сполучення вносить свій вклад у список незручностей. Аби потрапити з одного кінця села в інше пішки, доведеться пройти кількома кладками. Але цей похід того вартий, адже перед вами відкриються неймовірні краєвиди, а річка Смотрич, яка тут протікає через усеньке село і впадає в Дністер, тільки дадасть снаги до мандрівки. У це село варто їхати хоча би тому, щоб побачити унікальний недобудований, але й досі збережений міст, що мав би колись сполучати наш край з Австро-Угорщиною. 

Також у цьому населеному пункті є чимало історичних пам’яток, збереглися рештки і замку. А ще тут на 110 гектарах збудована друга за потужністю в Україні сонячна електростанція. Усе це про село Панівці однойменної сільської ради, яке ми проінспектували в рамках авторського проекту «Сільський контроль».

Вціліла стінаСело Панівці, що знаходиться одразу за містом і межує з його промисловою частиною, зокрема з м’ясокомбінатом та РЕМом, поділене на три частини – так званий «5 куток», «Верхні Панівці» та «Нижні Панівці». Адмінцентр громади знаходиться у Верхніх Панівцях, а от Нижні і П’ятий куток можна вважати свого роду присілками. Варто зауважити, що крім цих трьох назв є ще й інші, якими називають певні сільські частини, зокрема це Осаківка, Драчівка, Зарічина та інші. Чому так склалося і звідки з’явилися ці назви? Тут все дуже просто. Свого часу так звані Верхні Панівці входили до складу Довжоцької сільської ради, а Нижні Панівці були частиною Острівчанської сільської ради. Та річка Смотрич і новий адміністративно-територіальний устрій внесли свої корективи. Відтак у січні 1918 р. була утворена Верхньопанівецька сільська рада, яка входила до складу Баговицької волості Кам’янецького повіту. У 1923 році сільська рада увійшла до складу Довжоцького району. У 1960 році Верхньопанівецьку сільську раду ліквідували і відновили її діяльність лише в 1992 році. Саме тому території й досі зберегли старі назви, хоча вже 27 років існують як одне ціле.

Історичні будівліТОМУ ЩО ПАНСЬКІ
В історичних джерелах Панівці вперше згадуються в 1460 році в реєстрі подільських сіл. Уже тоді вони вважалися великим населеним пунктом, який складався з Верхніх і Нижніх Панівців. Походження назви мовознавці пояснюють нібито проживанням тут панів. Воно й не дивно, адже тут і досі збереглися панські приміщення, навіть рештки Панівецького замку.

Із 1565 року до 17 ст. Панівці вважалися містечком. Їхнім власником був воєвода Брацлавський Ян Потоцький, завдяки якому поселенню надали Магдебурзьке право. У третій чверті 16 ст. тут було завершено будівництво замку, в якому оселилися кальвіністи. Власне Ян Потоцький був кальвіністом, реформатором, заклав при замку кірху «Збор», відкрив школу-колегіум з академією та друкарню. Щороку на утримання академії Потоцький з дружиною виділяли 4000 злотих. Академія мала теософський, філософський та гуманістичний класи.

Перша на Поділлі друкарня з’явилася у Панівцях в 1600 році. Через 11 років її закрили в зв’язку зі смертю Потоцького. Керівником друкарні був Вавжинець Малахович. У бібліографії відомо сім панівецьких видань, але жодне з них не збереглося. Після смерті господаря кам’янецький кат привселюдно спалив цю «єретичну» літературу.

Залишки заводуСьогодні на місці колишньої кірхи, друкарні, панського маєтку та конюшен знаходяться головні адміністративні будівлі села – сільська рада, клуб, дитячий садок та школа. Усе це можна знайти у Верхніх Панівцях, які знаходяться посередині між П’ятим кутком і Нижніми Панівцями.

У першій половині 17 ст. Панівецький замок опинився у вирі військових подій, витримавши дві турецькі облоги. У 1643 році Софія-Вікторія Потоцька продала Панівці разом з фортецею, а кошти передала в Домініканський жіночий монастир, управителькою якого стала через декілька років. У 1651 році козаки під приводом полковника Джерджалія після невдалого штурму Кам’янця взяли Панівецьку фортецю. 

У 1768-1769 рр. у замку перебували конфедерати, яким, нагадаємо, якийсь час належали сусідні Цибулівка і Зубрівка. У другій половині 19 ст. на замковому дворі місцевий пан Старжинський збудував палац, а рештки замку пристосував для господарських потреб.

З Панівцями частково пов’язана доля Устима Кармалюка, адже тут відбулася його перша втеча з-під варти. У 1846 році село відвідав Тарас Шевченко. У 18 ст. біля північної окраїни Верхніх Панівців було засноване ще одне поселення, яке за прізвищем першого поселенця назвали Драчківкою. На початку 20 ст. панівецькі землі належали Старжинському. У Верхніх Панівцях разом із Драчківкою, яку приєднали в 1939 році, нараховувалося 1232 жителі, а в Нижніх Панівцях – 403 мешканці. Тут діяла церковно-парафіяльна школа і школа грамоти. 

церкваУ 1915 році через Панівці планували прокласти залізницю, яка з’єднала б Росію з Австро-Угорщиною. Через Смотрич навіть почали зводити залізничний міст. Але грянула Перша світова війна й про колишні плани глобалізації Європи зараз нагадують лише височенні опори.

У радянський період було створено комітет незаможніх селян, пізніше дві сільгоспартілі об’єднали в один колгосп імені Леніна.

5 КУТОК
Це перша частина Панівців, яка ме­жує через річку з одного боку із Зубрівкою, а з іншого – з Верхніми Панівцями. Усі поселення між собою з’єднані пішохідними містками. Найбільша проблема жителів П’ятого кутка – це відсутність нормального транспортного сполучення. Громадський транспорт сюди заїжджає лише двічі на тиждень – у суботу і неділю. Вартість квитка становить 9 грн. Решту днів селяни добираються до міста або власним транспортом, або пішки до Устянської траси, а там вже будь-яким попутнім автобусом. Аби вирішити цю проблему, сільський голова Анатолій Костюк разом із депутатами прийняли рішення про встановлення перед селом зупинки громадського транспорту (така ж є і власне у селі), а також розчистили дорогу, яка сполучає П’ятий куток із Верхніми Панівцями через Осаківку і значно скорочує шлях. Та перевізник, який обслуговує цей маршрут, відмовляється їхати цією трасою, мовляв вона незручна і її немає в маршруті. Проїхалися ми тією дорогою і на власні очі переконалися, що нею швидше і легше дістатися до центру села. Варто лише її внести в транспортний маршрут під час оголошення наступного конкурсу на здійснення пасажирських перевезень. І болюче питання для частини панівчан буде знято. Рішення за райдержадміністрацією.

П’ятому кутку пощастило на активних жителів. У центрі села вони встановили дитячий майданчик, придбаний за кошти сільської ради. А ще з цієї частини Панівців можна дістатися до недобудованого мосту і спіймати його несподівані ракурси. До слова, в панівчан є плани і на цей міст-привид, принаймні зробити все для того, аби він був впізнаваним. Сюди, кажуть, вже їздять молодята на фотосесії.

ФельдшерВЕРХНІ ТА НИЖНІ ПАНІВЦІ
Проїхавши вказівник «П’ятий куток», залишивши позаду 110 га сонячних батарей, пірнаємо в наступний поворот ліворуч із зупинкою «Панівці». Це будуть так звані Верхні Панівці і відповідно адміністративний центр розділеного на троє села. У цій частині населеного пункту є все – сільська рада, школа, дитсадок, медпункт, клуб і бібліотека.

Першими дорогою нас зустрічають медпункт і церква. Успенська церква відноситься до архітектурних пам’яток і датується 1748 роком. На відміну від духовного храму, медична установа не має такої довготривалої історії. Вона сучасна, тут є декілька медичних кабінетів, навіть кабінет для соціального працівника Михайла Коцюбанського.

Фельдшерує у Панівцях Оксана Патлата (на фото праворуч).  Працює тут з 1995 року, обслуговує 1018 жителів. З одного кутка села до іншого добирається пішки, через мости і кладки. У екстрених випадках у Панівці приїжджає швидка допомога з Великої Слобідки, це ж село обслуговують і дільничні лікарі Великослобідської амбулаторії.

Дир.школиПановецька ЗОШ І-ІІ ступенів та місцевий дитсадок знаходяться в історичних приміщеннях. Правда, школа – в колишніх панських конюшнях, а дитсадок – у будинку-колегіумі. У школі цьогоріч навчається 70 учнів, а в дитсадку виховується 14 малюків, але в майбутньому перспектив по наповнюваності ЗОШ, якою керує Володимир Митко (на фото ліворуч), стає все менше.

– Сьогодні проблема не тільки у відсутності учнів, а й вчителів, – каже Володимир Володимирович. – Багато хто виїжджає за кордон, де життя краще й перспективніше.

керує днз.jpgНавчальний заклад не має шкільного автобуса, тож дітлахи, хоч на доврі і ХХІ століття, змушені добиратися до школи в будь-яку погоду пішки, знову ж таки, через річку і кладку.

Як діти у школі, так і малюки в дитсадку, яким завідує Тетяна Окраїнець (на фото праворуч), перебувають у гарних умовах. Сільська рада робить все можливе, аби навчання і виховання майбутнього покоління було комфортним. 

ЗавклубТакі ж гарні умови створено й для закладу культури. Клуб також має свою історію, він знаходиться в приміщенні колишньої кірхи. Будинок культури добудували і відкрили в 1967 році, він вміщує 400 посадкових місць. Сьогодні ним керує Лілія Болюк (на фото ліворуч), яка змінила на посаді Анатолія Костюка. Тож сільському голові не з чуток відомі проблеми культури. Аби їх стало менше, проведено ремонти в клубних залах, закуплено обладнання для сцени та проведення заходів. Відтак заклад культури може похизуватися своїми здобутками та солістами. Тут діє колектив «Панівчанка» (солісти Галина Побережна, Марія Блінкова, Ольга Клюцук, Софія Дульська, Галина Палій) та тріо «Подоляночки» (Тетяна Науменко, Зінаїда Полінська та Лілія Болюк). Художній керівник клубу Віктор Архіпов.

БібліотекарЄ у Панівцях і бібліотека, вона знаходиться у приміщенні сільської ради на 2-поверсі, завідує нею Наталія Петрик (на фото праворуч).

голова– Сільська рада самодостатня, – каже сільський голова Анатолій Костюк (на фото ліворуч). – Села наші газифіковані в 2007 році, користуємося міською водою, за цю послугу люди сплачують кошти «Міськтепловоденергії». На жаль, не маємо змоги впливати на ремонт мостів і приміських доріг, на транспортні перевезення, які для нас є найболючішою проблемою. Село практично все освітлене, але нині ціна за електроенергію така висока, що вуличне освітлення перетворюється в дороге задоволення. Але і з цими викликами намагаємося справлятися в міру сил.

Такі ж звивисті як і Верхні Панівці, сусідні Нижні. Їх можна сміливо назвати спальним сільським районом. Краєвиди в цій частині села просто неймовірні. Річка Смотрич робить свої плавні вихиляси й біжить у напрямку сусідніх Шутнівців.

Загалом село надзвичайно красиве, розміщене в западині, оточене скелями, розперізане водним плесом та покраяне аж п’ятьма мостами. Воно приміське – і в цьому його перевага, але воно й транспортно незручне – і в цьому його найбільший недолік. Наполовину промислове, наполовину сільське, але позаяк перспективне. Через тимчасові незручності які, сподіваємося, будуть вирішені Панівці отримують від «Сільського контролю» тверду четвірку, можна навіть і п’ятірку з мінусом, але...


Теги: сільський контроль, с.Панівці

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.