Перейти на мобільну версію сайту


30.08.2019

ПО МІСТОВІЙ МЕЖІ

контрольЩо може бути краще, аніж жити в цивілізації? Тепло, комфортно, затишно, а головне – зручно у всіх сферах, про яку би не говорив. Здається, саме таким має бути життя і в селах, які межують з містом. Але ця риторика не завжди спрацьовує. Чому так трапляється, цього тижня досліджував «Сільський контроль» і разом з цим перевірив, яке воно, приміське життя у промисловій зоні. Подробиці – в нашому сьогоднішньому репортажі.

Місто Кам'янець-Подільський межує та тісно взаємодіє з кількома селами. Деякі населені пункти настільки тісно переплелися, що визначити без карти де починається село і закінчується місто необізнаній людині просто нереально. Та й обізнаній часом важко буває зорієнтуватися. До прикладу, йдеш вулицею і її права частина це ще сільська територія, а ліва – вже міська чи навпаки. Ось так і виходить, що однією ногою в місті, а іншою – в селі.

Так як краєзнавці балансують на межі, досліджуючи подібні населені пункти, так і їхні жителі увесь час живуть на подібній межі, балансуючи між сільським і міським життям. У два таких села, що притулилися до Кам'янця-Подільського, але йому не належать, завітав цього тижня «Сільський контроль». Це Цибулівка і Зубрівка, що входять до складу Панівецької сільської ради та є одними із старожилів Кам'янець-Подільського району.

Цибулівська ГЕСЦИБУЛІВСЬКА БЛИЗЬКІСТЬ
До Цибулівки інакше як через селище Цукрового заводу не доберешся. Вона настільки тісно вплелася в окраїну міста, що лише приватна забудова й повна відсутність багатоповерхівок вказують на приналежність поселення до сільської місцевості. А якщо цього факту не знати, то одразу й не второпаєш, що потрапив уже в іншу адміністративно-територіальну одиницю.

Автобуса чи маршрутки, які би курсували на Цибулівку немає, тож доводиться користуватися міською маршруткою, яка курсує до селища, а від зупинки до села йти пішки. Добре, що шлях не такий довгий. Проте транспортне сполучення з Цибулівкою, її продовженням через річку – Заводянкою та й наступним селом Зубрівкою не просто погане, а жахливе, а точніше – відсутнє взагалі. Перевізники називають цей маршрут невигідним і навіть не мають бажання в ці населені пункти їхати. Тож місцеві жителі вже давно змирилися і пристосувалися. Коли ми в дітей із Заводянки запитали, як вони добираються до школи, ті спокійно відповіли: «Пішки». Мовляв, що тут такого, це якихось 15 хвилин дертися по скелі, подумаєш...

кладкаЯк не парадоксально, але Цибулівка – досить старе село. У Словнику власних географічних назв Хмельницької області зазначено, що в літописних джерелах воно зустрічається в 1469 році під назвою Czybulowcze. Назва села, на думку мовознавців, походить від слова «цибуля». Мовляв, місцеві жителі вирощували цибулю для фарбування сап'янових чобіт, які виготовлялися в Кам'янці і постачалися на європейський ринок.

З історичних джерел також відомо, що в 1537 році польським королем була призначена комісія для розмежування фільварка дворян Подчаських «Чебуліовці» з полями Кам'янця-Подільського. У 1559 році власник Цибулівки Станіслав Подчаський подарував поселення Кам'янецькому домініканському монастирю, в якому був похований його син Каспар. У 1831 році після закриття домініканського монастиря Цибулівка відійшла у відання казни. 

На початку ХХ століття у селі нараховувалося 529 жителів, з 1890 року діяла церковно-парафіяльна школа. Біля села до першої третини ХХ ст. існували хутори Цибулівський і Ксьондзове поле. Цікаво, що до нині ситуація з кількістю населення залишається незмінною. Сьогодні в 197 цибулівських дворах проживає 544 жителі. Такій густозаселеності безумовно сприяє кордон із Кам'янцем-Подільським. Адже ніби і живеш у селі, а через дорогу перейшов – і ти в місті.

мостиНезважаючи на таку кількість населення, Цибулівка не має власної інфраструктури. Із всіх соціальних об'єктів тут залишився тільки медпункт. А були часи, коли в селі діяла школа, клуб, бібліотека та ФАП. Після появи в місті в 1961 році одного з промислових гігантів – цукрового заводу, активно почала розвиватися інфраструктура в однойменному селищі. Відтак у Цибулівці потреба в таких закладах атрофувалася.

Сьогодні в селі нараховується 41 дитина, але всі вони ходять до школи в місто. У селищі Цукрового заводу є 12-та школа, яку щороку активно поповнюють цибулівські дітлахи. Дошкільнят батьки також возять у міські дитсадки.

Єдиний діючий об'єкт цибулівської інфраструктури, як ми уже згадували – це медпункт, де фельдшерує Галина Вербець. Галина Михайлівна обслуговує і жителів Цибулівки, і сусідньої Зубрівки.

Ще один не менш відомий сільський об'єкт – це Цибулівська ГЕС. На річці Смотрич за чотири кілометри одна від одної в радянський час побудували дві гідроспоруди. Одна з них – у селі Цибулівка. Після завершення будови в 1960 р. Цибулівську ГЕС почали використовувати для технічного водопостачання Кам'янець-Подільського цукрового заводу. Коли завод зупинив свою роботу, а згодом його взагалі порізали на металобрухт, в 2008 році греблю в Цибулівці викупило ПП «Маяк» для проведення монтажу турбогенераторів та виробництва електроенергії. Сьогодні ГЕС працює, виробляє електроенергію по «зеленому тарифу», правда, місцевим жителям від цього немає жодного зиску.

видно промзонуЗАВОДЯНКА
Цибулівка розтягнулася не лише вздовж приміської лінії, створивши своєрідний кордон між містом і районом, а й перекинулася на інший берег річки Смотрич. Цю частину Цибулівки в народі називають Заводянкою, й назва пояснюється логічно, мовляв, люди живуть за водою. З основної частини Цибулівки сюди дістатися можна тільки пішки. Для цього через річку Смотрич прокладено дві кладки, одна з яких проходить у районі цукрового заводу, а інша – якраз навпроти м'ясокомбінату. Зрозуміло, що поява такого гідросполучення не випадкова. Коли працювали обидва промислових гіганти, людям із Заводівки було швидше і простіше діставатися до роботи.

Якщо ж ви надумаєте потрапити в цей район Цибулівки автівкою, то беріть провідника, щоб не заблукати і бува не втрапити в Зубрівський кар'єр. У ньому, до слова, добувають камінь, а ще щебінь та мучку. Траса вздовж і аж до села забілена від пилу, який там здається, що стоїть постійною ширмою. 

Зубрівський кар'єрЗаводянка на супутнкових картах позначена як Цибулівка і до неї заїжджаєте, минувши газконтору та РЕМ. Далі круті спуски і підйоми й на невеличкому роздоріжжі їдете праворуч, бо дорога ліворуч приведе вас до Зубрівки, про яку трохи згодом. Заводянка – це одна довжелезна вулиця через усе поселення з цвинтарем при в'їзді. Вона вузька і звивиста, здається, що дві автівки на ній не розминуться, але поки ми там каталися, навіть не було з ким розминутися. Тож зрозуміло, що в цю частину села жоден автобус не ходить. Так саме його ніколи не буде і в Зубрівці, яка нині швидше нагадує хутір, аніж повноцінне село.

ЧИ БУЛИ ЗУБРИ?
Зубрівка притулилася на лівому березі річки Смотрич, і так саме, як і сусідня Цибулівка входить до складу Панівецької сільської ради. Із адмінцентром громади поселення з'єднує, знову ж таки, кладка через річку. Але з Зубрівки через неї потрапляє не в самісінький центр Панівців, а в так званий «П'ятий куток», що є частиною згаданого вище села. Власне Панівці так саме роздріблені, як і герої нашої публікації. Та про них ми вам розповімо в наступному випуску «Сільського контролю».

тунель коханняЗубрівка найстаріше з-поміж згаданих населених пунктів поселення. Свого часу воно мало назву Зубрівці. Назва поселення пов'язана із словом «зубр», тож, можливо, в нашому регіоні колись водилися зубри.

У письмових джерелах Зубрівка вперше згадується 1401 року. Саме цього року поселення було подароване князем Свидригайлом кам'янецьким домініканам – членам одного з найбільших на той час войовничих католицьких чернечих орденів. Пам'ятаємо, що і Цибулівку подарували домінканському монастирю. Вона, як і Зубрівка після закриття в 1831 році домініканського монастиря перейшла у власність казни.

З історичних джерел дізнаємося, що Зубрівка не раз підпадала під татарське спустошення, а її мешканців жорстоко експлуатували домініканські проповідники. На початку ХХ століття в селі нараховувалося 219 жителів. Сьогодні ж у 17 сільських дворах проживає 41 зубрівчанин.

будуєтьсяУ радянські часи поселення завжди вважалося бригадним селом. Тут навіть свого часу існувала початкова школа, від якої нині не залишилося і сліду. 

Коли ж почалася активна розробка Зубрівської ділянки Кам'янець-Подільського родовища вапняків, виникло питання про відселення з небезпечної зони місцевих жителів. Через постійні вибухи будинки зубрівчан тріскали й руйнувалися. Тож коли думали, куди ж переселити селян, вирішили надати їм ділянки в сусідньому селі Кам'янка, яке на той період якраз активно розбудовувалося. Й до нині тут навіть вулиця є Зубрівська, на якій живуть переселенці.

Правда, не всі погодилися на переселення, були такі, що не хотіли покидати свою батьківщину, а були і хитруни, які нібито переселялися, брали земельні наділи під будівництво на Кам'янці, а потім їх дорого продавали, а самі поверталися назад у рідні домівки.

Скельна газифікаціяСьогодні ж технології пішли на кілька кроків вперед. Вибухи, які і проводяться в кар'єрі, не такі потужні й руйнівні як раніше, тож жменька селян й досі живе як раніше. До міста йдуть або дорогою через кар'єр до траси, або пішки до Заводянки і через кладку на Цибулівку. Так чи інакше, але люди не мають нормального транспортного сполучення ані з містом, ані з сільською радою. Одна вуличка і кілька глухих провулків, а ще кладка через Смотрич – ось і уся Зубрівка сьогодні. Дітлахи, а їх у поселенні п'ятеро, до школи йдуть як у старі часи – на власних двох, незважаючи на погодні умови.

Диву дивуєшся, коли проїжджаєш у цих краях і ловиш себе на думці, що це приміські села. На карті все так гарно виглядає, а насправді картина плачевна. До слова, щодо картографії, то Зубрівка на супутникових картах неправильно позначена, її закинули чомусь аж у частину Панівців, а насправді з висоти пташиного лету вона швидше схожа на якусь закорлюку першокласника, аніж на повноцінне село.

Смотрич мілієТак і живуть цибулівчани, заводяники і зубрівчани. І ніби місто під боком, а дістатися до нього проблематично. Тільки й того, що мають кладки, якими бігають, немов гірські кози зверху до низу по смотрицьких крутосхилах. Але, направду кажуть. людина до всього може пристовуватися. Пристосовані й селяни. І якщо центральна Цибулівка живе ще більш-менш добре, то життя в Заводянці і Зубрівці більше ніж на «двійку» не тягне.


Теги: сільський контроль, с.Цибулівка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.