Перейти на мобільну версію сайту


31.05.2019

НОВИЙ ПРАВОПИС ПОВЕРТАЄ НАС ДО ВИТОКІВ

правописНова редакція «Українського правопису», що її затвердив Кабінет Міністрів України 22 травня 2019 року, є наслідком чотирирічної праці Національної комісії з питань правопису. «КЛЮЧ» поспілкувався з кандидатом філологічних наук, старшим викладачем кафедри української мови Кам’янець-Подільського національного університету ім.І.Огієнка Інгою Федьковою, аби дізнатися, які зміни відбулися і чи доцільні вони.

– Інго Анатоліївно, розкажіть про основні новації нової редакції «Українського правопису».

– Новацій вистачає. Серед основних можна назвати, до прикладу, вживання на початку слова голосної «и». Відтак «И» пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслова икати (можна вимовляти «и» замість «і») та похідного від нього іменника икання. При цьому деякі слова мають варіанти з голосним и: ірій і ирій, ірод і ирод (у значення «дуже жорстока людина»). В інтернеті слово индик уже стало мемом. Насправді ж, ця лексема залишила своє традиційне написання – індик. 

Новий український правопис пропонує розширити вживання літери «ґ», наприклад, в іноземних власних назвах, деяких іменах, а також у власних назвах – топонімах України (Ґорґани – гірський масив), Ґоронда, Уґля – села на Закарпатті тощо.

Нормативними стали такі слова, як проєкт, проекція, траєкторія (так само як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші слова з латинським коренем -ject-).

Новий правопис пропонує слова з першими іноземним частками писати разом (зараз частина з них пишеться разом, а частина через дефіс), відтак слова «попмузика», «вебсторінка», «пресконференція» і «експрезидент» писатимуться без дефісу. Разом пишуться слова з першим компонентом, що визначає кількісний вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш– та слова з компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-.

У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення «au» звичайно передається через ав: автентичний, автобіографія, автомобіль, автор, авторитет, автохтон, лавра, Аврора. У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення «au» шляхом транслітерації як «ау», допускаються орфографічні варіанти: аудієнція і авдієнція, аудиторія і авдиторія, лауреат і лавреат, пауза і павза, фауна і фавна.

Невідмінюваний числівник пів зі значенням «половина» з наступним іменником – загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів aркуша, пів відрa, пів годuни, пів літра, пів яблука, пів ящика, пів ями; пів Єврoпи, пів Кuєва, пів України. Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півaркуш, пiвдень, півзaхист, півкoло, півкуля тощо.

У новій редакції правопису зникає подвоєння приголосних -кк- у прізвищах: Дікенс, Текерей, Бекі, Букінгем, Бісмарк, Шерлок. А ще закінчення російських прізвищ на -ой передаються через -ий: Донской – Донський, Трубецкой – Трубецький. Виняток становить Лев Толстой. Впроваджено зміни в окремих словах, зокрема священник тепер пишеться з двома «н», як письменник. І, до речі, ніякої Вкраїни, тепер форма лише одна – Україна.

– Усі ці новації, напевне, добре, але чи не доведеться перевчатися, особливо старшому поколінню і чи не спрощує «Український правопис» правила написання?

– Я би не говорила про перевчання, радше – продовження навчання, яке, як відомо, має тривати все життя. А якщо серйозно, нова редакція правопису регламентує зміни, які відбуваються в мові, адже сучасна українська мова – відкрита й динамічна. Змінюється словник, з’являються нові терміни в різних сферах суспільної комунікації, виникає потреба адаптації загальних і власних назв до раніше сформульованих орфографічних правил. Для чого переглядати ці правила? Для того, щоб відреагувати на зміни в сучасній мовно-писемній практиці, визначити правила написання нових запозичених слів, нових власних назв, усунути застарілі формулювання та спростити й, де це можливо, уніфікувати орфографічні норми.

– Дехто вже встиг назвати новий правопис профанацією, мовляв він гібридний, совковий, взятий за зразком Харкіського, який діяв до 1928 р. Чи погоджуєтеся Ви з таким твердженням? 

– Абсолютно не згодна. Якраз від совкового й хотіли позбутися. А щодо зразка Харківського, то варто нагадати окремі сторінки нашої історії, оскільки, як відомо, вона може повторюватись у формі трагедії. У 1925 році уряд УСРР створив при Народному комісаріаті освіти Державну комісію для впорядкування українського правопису, а в 1927 році за наслідками роботи Всеукраїнської правописної конференції, що відбулася в Харкові, комісія підготувала проєкт всеукраїнського правопису, в опрацюванні якого взяли участь мовознавці з Наддніпрянщини й західноукраїнських земель. Від імені держави 6 вересня 1928 року цей Український правопис, який отримав неофіційну назву «харківський», затвердив нарком освіти УСРР Микола Скрипник. Та вже за кілька років після згортання політики «українізації» й самогубства Миколи Скрипника за вказівкою влади до «харківського» правопису внесли суттєві зміни, скасувавши низку його норм як націоналістичних і таких, що «покликані штучно відірвати українську мову від великої братньої російської». У 1933 р. Народний комісаріат освіти УСРР схвалив інший правопис, який з незначними змінами й доповненнями (упродовж 1930‑х рр., 1946 р., 1960 р.) діяв до 1989 р. З алфавіту було свавільно вилучено букву ґ, що вплинуло на функціонування графічної й фонетичної систем мови. Репресований «харківський» правопис з деякими змінами й доповненнями залишався чинним на західноукраїнських землях поза Українською РСР і в переважній частині української діаспори. У сучасній редакції Українського правопису збережено підхід до мови як до знакової системи й суспільного явища. Правописна норма, з одного боку, ґрунтується на тісних зв’язках елементів сучасної мовної системи, що відображається на письмі, а з другого боку, – на дотриманні мовної традиції і на залежності від неї. Здебільшого традиція відображає вчорашні або позавчорашні параметри системи. Так само, як і система, традиція є закономірним регулятором мовної норми.

правопис-1– Зрозуміло, що правопис має реагувати на мовні запити суспільства, але чи не занадто він гендернізований. Наскільки доречним є вживання фемінітивів?

– А чому недоречне? Ми ж розрізнюємо дві статі, ми кажемо учень і учениця, вчитель та вчителька, письменник та письменниця тощо. Тут коріння такого несприйняття та розголосу в суспільстві щодо використання фемінітивів полягає в тому ж «зросійщені», яке велося майже сто років. Російській мові як системі набагато меншою мірою властиві фемінітиви. Не секрет, що ми жили у патріархатному суспільстві, де тоталітарність та ієрархічність були щоденною реальністю. Але ми інші. І цю «інакшість», цю ідентифікацію, зокрема, засвідчуть фемінітиви. Це не є щось нове, насправді, вони мають давню традицію, широко вживаються в усному мовленні, а в архівних текстах до 30-х років минулого століття можна часто натрапити на них навіть в офіційних звітах. Тим паче, у близькоспоріднених мовах польській, чеській та інших вони активно вживаються. Тож, не цураймося й уживаймо верстальниця, набірниця, порадниця, кравчиня, плавчиня, продавчиня, майстриня, філологиня тощо.

– Інго Анатоліївно, новий правопис широко дозволяє таке поняття, як варіативність мовних норм. До прикладу, можна буде писати «любові» і «любови» та інші. Як практично визначатиметься правильність написання? Чи не призведе така анархія в словах до мовного безладу й безграмотності населення в кінцевому результаті?

– Насправді, варіативності не так багато у новому правописі. Цього не треба боятися, адже кожний історичний період розвитку мови має свою варіантну динаміку. Пропонуючи в новій редакції правопису низку орфографічних варіантів, укладачі виходили з того, що варіативність є органічною частиною правописного кодексу і тією чи іншою мірою вона притаманна кожній мові на різних етапах її історичного розвитку. Відповідь на те, який з варіантів залишиться в минулому, зможе дати лише майбутнє.

– І наостанок, які нововведення Вам як філологині імпонують найбільше?

– Я би узагальнила це одним словом: українськість. Новий правопис повертає нас до витоків. На жаль, історична пам’ять людська дуже коротка, і ми швидко забуваємо, яким чином нас «вчили» говорити на своїй землі «своєю» мовою.


Теги: нові норми правопису

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.