Перейти на мобільну версію сайту


23.03.2012

Невмируща зірка пам’яті

Щовечора, проходячи повз сквер Танкістів, бачимо невеликі скупчення молоді на зразок неформалів, готів та інших типів субкультур. Часто вони показово розпивають спиртні напої, вигукуючи різні дурниці. А чи так уславлюють пам’ять про тих, хто віддав життя за нас? Нам же ця пам’ять бачиться тихою, скромною і, водночас, гідною, такою, як є доля солдата, трудівника, одного з визволителів Кам’янця-Подільського від фашистських загарбників.
У ту ніч Павло Тихонов прокинувся від пострілів і важкої канонади. Похапцем натягнувши чоботи, ватник, вибіг на засніжену вулицю. Та весна була затяжною: снігові кучугури, вітер навпіл із дощем заважали йти. «Нарешті наші заходять у місто, тепер ми поквитаємося за знущання і смерті…», - подумав він.
Війна не дала Павлу закінчити училище, і недипломований слюсар змушений був працювати на станкобудівельному заводі. Там хлопці робили все можливе, щоб ворог отримував браковані деталі, і ця сміливість коштувала багатьом життя. А тепер він, корінний подоляк, пожене супостата з рідної землі. 51-му артилерійському полку, виснаженому в боях, дуже були потрібні вправні руки і хоробрі серця, тому старшина, під керівництвом котрого Павло, стікаючи потом, бив саперною лопатою мерзлий грунт для траншеї, запропонував 19-річному юнакові залишитися на батареї.
Попереду ще були кровопролитні бої за Тернопіль, за десятки й сотні інших населених пунктів. Під Кенігсбергом єфрейтора Тихонова тяжко поранило. Ця контузія досі дає знати про себе: головний біль, глухота, неспокійний сон. Війна, не шкодуючи пороху, нищила всіх і вся, і мільйони патріотів не побоялися зазирнути їй у вічі, рятуючи Батьківщину.
Павло Мефодійович нагороджений багатьма медалями та орденами. Зокрема, орденами «За мужність» та «Червоної Зірки», медаллю «За відвагу» та іншими. Але найдорожчою відзнакою, за словами ветерана, є найперша подяка командування полку в той пам’ятний день – 26 березня 1944 року.
... Біля стели з іменами загиблих у сквері Танкістів дошкільня з великою палицею ганяється за голубами, намагаючись вдарити пташку. Мати малюка байдуже споглядає за цією картиною, навіть не думаючи пояснити хлопчику, що цей птах – символ миру.  А саме з цього повинно, на нашу думку, розпочинатися виховання майбутнього захисника Вітчизни.
Тож вшануймо імена таких, як Павло Мефодійович Тихонов, які повернулися до мирного життя з поля бою, і стали зразком трудового героїзму і багатьох-багатьох, хто не побачив Перемоги.

Анна Колєнкова (міський ліцей), Вадим Перевознюк (гімназія),
літстудія «Джерельце» Центру дитячої творчості.

Теги: ветерани, ЦДТ

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.