Перейти на мобільну версію сайту


08.07.2016

НЕ ТРЕБА ПРИВОРОТУ, ЩОБ ЖИТИ В ПРИВОРОТТІ

Центральна садиба ПривороттяСело, яке всіма силами трималося за колгосп, розвивалося й процвітало завдяки господарству та зуміло зберегти в цілісності майнові комплекси, аби сьогодні мати інвестора, який підтримує тут кращі традиції, залишаючи той колгоспний дух, знайомий усім із дитинства - саме так можна охарактеризувати Привороття, центральну садибу однойменної сільської ради, що знаходиться за 38 км від Кам’янця-Подільського в Орининському напрямку. Саме туди ми сьогодні й помандруємо.

З історичних джерел відомо, що назву Привороття пов’язують із воротами, які були встановлені для контролю за в’їздом в Орининський ліс, через який пролягав старовинний шлях із Чорнокозинець на північний схід. Щоправда, за деякими відомостями, одне з найдавніших поселень на території села називають Димки. Оскільки населення знаходиться у видолинку вздовж рівчачка Верболіз, то зі шляху, який вів до сусіднього Оринина, його не було видно. Лише димки, що здіймалися над убогими хатинками. Сьогодні від убогості не залишилося й сліду. 

До Привороття дорога легка і швидка, можливо, тому, що пролягає через міжнародну трасу. За Оринином повертаємо ліворуч, куди націлився вказівник. Ще 3 км відносно пристойного шляху - і ми у селі. Першим, що побачите при в’їзді - безліч різноманітної сільськогосподарської техніки. Це все реманент місцевої філії агрохолдинга «Нібулон». Він у цьому краї основний, а подекуди і єдиний інвестор.

Сергій Богачик, директор філії ТОВ СП «Нібулон»Керує філією ТОВ СП «Нібулон», с.Привороття Сергій Богачик, нині депутат райради. 

- Загалом «Нібулон» орендує 7500 га землі в 16 селах району, - каже Сергій Вікторович. - У Приворотті маємо 992 га, тут же знаходиться центральний офіс філії та матеріально-технічна база. Коли ми прийшли сюди в 2006 році, тут було все збережене. Сьогодні маємо ферму, де тримаємо майже 400 голів худоби, тракторний стан, автопарк, ремонтну майстерню, базу для зберігання паливно-мастильних матеріалів. На підприємстві працює близько 170 приворотчан, а в сезон ця кількість сягає більше трьох сотень. Із сусідніх сіл на роботу людей довозить спеціальний автобус. Маємо підсобне господарство, їдальню, що збереглася від колгоспної. Колись кормовий двір заростав бур’янами, тож на його місці в 2011 році посадили 2 га саду. Тепер маємо вишні, черешні, груші, абрикоси, яблука.

Люди з села на заробітки не виїжджають, навіть, якщо хто й надумає спробувати нелегкого закордонного хліба, зрештою все одно повертається додому, бо тут, як не крути - краще!

Люди в Приворотті звикли до колгоспного життя. 38 років господарством керував знаний господар та авторитетний чоловік, нині покійний Сергій Щербань. Тоді в селі збудували цегельний завод (нині - розвалений), фермські приміщення, автопарк, майстерні, контору, сільську раду, середню школу, магазин, дитячий садок, будинки для спеціалістів. На кілька років до приворотського колгоспу були приєднані господарства з сусідніх Підпилип’я та Подолян. На початку 90-их замість того, щоб розграбувати, приворотчани створили на базі колгоспу селянську спілку «Прогрес». У 2001 р. перейменували її в СТОВ «Приворотське», яке очолював Володимир Хмелянчишен. Надійно збережена база і сьогодні перебуває в надійних руках, дає роботу селу, і воно живе.

НЕ БЕЗ ПРОБЛЕМ

Сільський голова Лариса ВусатаУ приміщенні центрального офісу філії «Нібулон» знайшлося місце для сільської ради та поштового відділення. На пошті, де заввіділом Антоніна Кравцова, чистота й порядок, можна отримати листа, переказ, заплатити за комуналку чи передплатити газету. До речі, сама центральна садиба має дуже гарний вигляд, і не скажеш, що ми знаходимося в селі - фонтан (!), квіти, підстрижені кущі, стильні ліхтарі - все зроблено зі смаком і по-господарськи.

Уже другу каденцію поспіль у Приворотській сільській раді головує Лариса Вусата, онучка знаменитого Сергія Щербаня. 

У 256 дворах Привороття проживає майже 700 осіб. Та село й досі негазифіковане. Із обіцянками у вигляді газової труби сюди приїжджають перед кожними виборами. Тут це безпрограшний козир. Більше половини селян вступили в кооператив, закопали в землю по 5 тисяч і до нині сидять із «гусаками» в дворах та надією, що колись вони будуть під’єднані до блакитного палива. Обіцяють, що цьогоріч точно буде, але це «точно» тут лунає не перший рік.

Не додає естетичного вигляду кладовище у самісінькому центрі села, одразу біля сільської ради. Добре, що його обгородили парканом. До речі, школа і дитсадок побудовані на місці старого цвинтара.

Ще однією проблемою у селі є вода. І якщо Привороття ще має централізоване водопостачання від трьох водонапірних башт, то сусідні села тамують спрагу привозною водою. 

- Воду розвозимо за допомогою пожежної машини, - каже сільський голова Лариса Миколаївна. - Маємо власну пожежну охорону, яка збереглася ще від колгоспу й нині перебуває на утриманні «Нібулону». 

За майже сорокарічним, але якимось дивом і досі надійним ГАЗом, що вміщує 1400 л води, слідкують четверо пожежників-охоронців. Кажуть, що МПО на цьому кінці району вкрай потрібна. Якось у сусідніх Шустівцях горів сарай, то якби не приворотські пожежники, згоріла б і хата, і сусідні обійстя.

УСІ - В МУЗЕЇ

У музеї живе історія селаУ Приворотті все компактно: навпроти сільської ради - ФАП, де керує фельдшер Наталія Бугера, поруч - ДНЗ «Берізка» та Приворотська ЗОШ І-ІІІ ступенів. Ми приїхали, коли скрізь проводилися ремонти, та це не завадило нам оцінити наповнюваність закладів. 

На подвір’ї в дитсадку так багато гойдалок, що очі розбігаються, на якій би покататися. Їх якраз чепурять до нового сезону, підмальовують фарбою. 

- Садочок відвідує 28 дітлахів, які перебувають в одній різновіковій групі, - каже завідувач Наталія Благуляк. - Половина з них із Привороття, решта - із сусідніх Кізя, Адамівки та Добровілля. Довозимо малечу разом із учнями на «Шкільному автобусі». Батьківська плата за відвідування садочка складає 5,25 грн/день. Маємо неповний штат із шести осіб. Наступного року дитсадок святкуватиме 30-річчя з Дня відкриття.

Наталія Петрівна працює тут із першого дня, а завідувачем - ось уже 22 роки. У ДНЗ є все для дітлахів - простора спальня, ігрові кімнати; власними силами тут зробили музей дерева. Для садочка цілком вистачає місця на першому поверсі, а другий, щоб не стояв пусткою, використали під музей села, яким опікується вчитель історії Микола Борзишен.
Родовід ДНЗ «Берізка»І не треба ходити селом, аби побачити, хто в ньому живе. Достатньо завітати в музей. Тут є історія Привороття, різні експонати, які приносили односельці - від склянок і старовинних прасок до ікон; тут багато фото випускників, які щороку закінчували місцеву школу, та цілих династій - вчителів, медиків, військових, аграріїв; тут майстерно переплелося минуле з сучасним. Окрему залу виділено для творчих робіт. Привороття надзвичайно багате на митців!

Ось килим, зітканий циганською голокою майстринею Зіною Шашковою, шахи ручної роботи, виготовлені Довгим-молодшим, картини та ікони, написані Каліном Маланчуком, Володимиром та Михайлом Щукіним, Анатолієм Шкребою. Надзвичайною майстерністю славиться родина Мельників, яка має у своєму творчому доробку чимало вишиваних робіт, виконаних у різних техніках. Здається, до мистецтва тут привчають змалку. Чим не приклад - традиція під назвою «кривий танець», яку проводять школярі перед захистом робіт із писанкарства?

Приворотську ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку очолює Людмила Соломон, відвідує 92 учня - як місцеві, так і з сусідніх сіл. Як порівнювати з іншими, то наповнюваність тут відносно велика: найбільший - це 3 клас, де навчається 11 учнів, найменший - 9 клас (7 учнів).

- Школа філологічного напрямку, - каже Людмила Сергіївна. - Цьогоріч новій школі, яка збудована впритул до колишньої старої, виповнюєтсья 50 років, а старій було би сто. Сучасну відкрили, коли я йшла в 8 клас, а мій завуч - у перший. Із школою ми досі нерозлучні.

МАЛЕНЬКИЙ ПОЧАЇВСвятовознесенська церква

Окрасою Привороття є Святовознесенська церква, що виблискує куполами із самісінького серця села на декілька кілометрів навкруки. Її тут називають маленькою Почаївською Лаврою. Окрім Божого храму, на території є декілька капличок, в одній із яких захоронено прах священика Григорія Угриневича, що правив у селі 23 роки та помер у 1902 р.

- Нова кам’яна церква на місці колишньої дерев’яної побудована в 1894 році, - розповідає Микола Іванович. - У 60-их її закрили й знову відновили в 1989 році. Храм двічі реставрували, останній раз - у 2013 році. Усе своє життя ним опікувався архиєпископ Миколай (Шкрумко), уродженець із сусіднього Кізя, колишній голова Удмуртської митрополії. Продовжує його роботу отець Роман.

І справді, церква прекрасна не лише зовні, а й у середині, все тут продумано до найменшої дрібнички. На службу в Привороття з’їжджаються не лише з сусідніх сіл, а й, навіть, із міста.

Золото куполів заворожує, як і охайність усього обійстя.

ІЗ ЛЮБОВ’Ю ДО ВСЬОГО

Привороття - співоче село, його пісні знають завдяки подружжю Винниченків та народному колективу «Любов плюс». Любов Василівна та Володимир Іванович зуміли згуртувати навколо себе людей, і тепер жодне свято в районі чи області не відбувається без талановитих приворотських артистів.

Народний колектив «Любов плюс» Приворотського СБК Привоторський сільський будинок культури на 250 місць збудований в 1956 році. У 71-му Любов Винниченко прийшла сюди на роботу художнім керівником, а з 1976 р. - вона директор клубу. Із 1985 року працюють спільно із чоловіком. Зроблене в клубі й біля клуба, збережене й у пристойному стані - все це завдяки подружжю Винниченків.

- Я постійно щось маю робити, - зізнається Любов Василівна, - мене скрізь повно. Такий характер і в мого сина Миколи, який працює в районному Будинку культури. А як же не робити, ми ж зарплату отримуємо, то культура на селі повинна бути!

Творчий колектив «Любов плюс» з’явився в 1998 році, а в 2001-му вже отримав звання народного. 

У приміщенні сільського Будинку культури знайшлося місце і для бібліотеки, якою завідує Наталя Бугера. У селі читають і дорослі, і діти. На столі в бібліотекаря найцікавіші книжки, їх розбирають по домівках першими.

Найкращий відпочинок приворотчан - послухати гарну пісню, а ще ліпше - взяти участь у якомусь дійстві. Наприклад, тут декілька років поспіль у свято села влаштовували парад вулиць: до сільського Будинку культури сходилися люди, й кожна вулиця по-своєму себе представляла.
привороттяУлітку можна відпочити біля місцевого ставка, що причаївся неподалік старого колгоспного саду.

P.S. Привороття - село ідеального соціалізму, до якого ми так і не прийшли. Тут є все: школа, садочок, ФАп, декілька магазинів, проте все це тримається завдяки господарству, біля якого є кому працювати. Якщо є робота в селі та пристойна зарплата, то навіщо шукати кращої долі? У Приворотті не шукають, адже вони її колись мали і з тієї пори не випускають із рук.

Розсудливому, виваженому й хазяйновитому Привороттю ми ставимо «відмінно». Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».


Теги: Сільський контроль, Привороття

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Послуги

Производство подставок под мобильные телефоны на витрину.
Любые размеры под заказ и со склада.
http://promplastic.com/content/33-podstavki-dlya-telefonov-na-vitrinu




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.