Перейти на мобільну версію сайту


27.09.2019

ЛЮДИ СТРАЙКУЮТЬ, ДЕРЖАВА НЕ ЧУЄ

аграріїМинулої п’ятниці, 20 вересня, по Україні пройшла наймасштабніша акція аграріїв за останні кілька років. У 15 областях держави сільгоспвиробники провели мирні акції, аби привернути увагу громадськості, Президента України та Уряду до проблем впровадження ринку землі та висловити своє бачення земельної реформи.

До акції долучилися і аграрії Кам’я­неччини та сусідніх Дунаєвецьких і Новоушицьких районів. Уздовж міжнародної траси Житомир-Чирнівці розтягнувся живий ланцюг з агровиробників, небайдужих людей, активістів, які впродовж кількох годин стояли з плакатами «Ні продажу землі іноземцям», «Не продавайте Батьківщину», «Презеденте! Не допустіть продажу землі іноземцям». Уздовж автомагістралі розмістили і сільгосптехніку. 

Всього в акції взяли участь близько 1000 одиниць техніки та понад 15000 селян, фермерів та аграріїв.

Мирну акцію, зініційовану Всеукраїнською аграрної радою, підтримали відомі аграрії нашого району, середні та дрібні фермери. На їхню думку, відкриття ринку землі має бути врегульоване, з чіткою поетапністю та знаходитися під державним контролем. Щодо головного меседжу проти продажу землі іноземцям, то побоювання, які висловлюють агровиробники, цілком виправдані. У запропонованому на розгляд Верховної Ради законопроекті хоч і вказано, що власниками землі в Україні можуть бути лише громадяни України та українські компанії, але ніхто не відкидає того факту, що засновниками українських компаній можуть бути іноземці.

аграрії-3Не секрет, що іноземні компанії мають величезний фінансовий ресурс для купівлі землі та дешеві кредити. Відтак українські аграрії не зможуть з ними конкурувати.

Необдумане відкриття ринку землі призведе, на думку агровиробників, до ризиків в аграрній галузі. Й може статися так, що за кілька років українці стануть рабами на власній землі.

Питання зняття мораторію на продаж землі є наріжним каменем в українській політиці. Запровадження повноцінного ринку землі довгий час було вимогою до України від міжнародних кредиторів для видачі чергових кредитів. 

На думку міжнародних експертів, відкриття ринку землі в тій формі, яку пропонує влада, може призвести до неоколонізації України. Ключові засади законопроекту, поданого до парламенту, містять низку небезпек, які відчують не лише наше, а й майбутні покоління українців. 

аграрії-2Разом з тим, і відтягувати впровадження ринку землі немає сенсу. Зрештою, з цим погоджуються і мітингарі. Щоправда, наголошують, що має бути чіткий механізм дій і обов’язкова присутність держави у стосунках продавець-покупець.

ЩО ПРОПОНУЄ  НОВИЙ ЗАКОНОПРОЕКТ?
«Проект Закону розроблений з метою формування законодавчого поля для запровадження ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення, забезпечення конституційних прав громадян України на вільне розпорядження своєю власністю, створення прозорих умов для набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянами та юридичними особами України», – зазначається в пояснювальній записці до нього.

аграрії-4Положеннями проекту Закону визначаються особливості правового регулювання обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення на основі ринкових механізмів переходу прав на земельні ділянки:

– з 01.10.2020 скасовується заборона на відчуження земель сільськогосподарського призначення усіх форм власності;

– визначається суб’єктний склад осіб, які можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення: громадяни України, територіальні громади, держава, юридичні особи України та іноземні громадяни і особи без громадянства у разі набуття в порядку спадкування та обов’язком відчужити ділянку протягом року;

– встановлюється мінімальна стартова ціна продажу земельних ділянок державної та комунальної власності на земельних торгах на рівні не нижче нормативної грошової оцінки;

аграрії-5– встановлюється обмеження на сукупну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка може перебувати у власності громадянина та юридичної особи, та пов’язаних з нею осіб. Обмеження не допускають набуття у власність більше 15% сільськогосподарських земель області та 0,5% сільськогосподарських земель України;

– забезпечується переважне право орендаря на купівлю земельної ділянки;

– передбачається обов’язок державного реєстратора вносити інформацію про ціну (вартість) речових прав, в тому числі прав користування, до Реєстру речових прав;

– забезпечується право громадян на викуп земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, які їм належать на праві постійного користування та праві довічного успадкованого володіння. Можливо викупити із розстрочкою платежу до 5 років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок.

аграрії-1У СУХОМУ ЗАЛИШКУ
У світі вже є приклади, коли країни, лібералізувавши ринок, змушені були шукати можливості, щоб викупити землі назад. Там зіштовхнулися з низкою економічних, соціальних, демографічних і міграційних проблем. Досвід Європи показує, що впровадження ринку землі має бути поетапним з чітко продуманими правилами. До прикладу, в деяких державах дозволяли купувати землі компаніям, кінцевими беніфіціарними власниками яких були іноземці. Як наслідок, у руках іноземців зосередилися великі площі угідь. Така ж доля чекає і Україну, якщо буде дозвіл торгувати землею не тільки фізичним особам, а й підприємствам, то немає гарантій, що будь-який іноземний громадянин не відкриє компанію, через яку скупить землю. Не перший рік на наші чорноземи ласим оком поглядають сусіди росіяни, а також американці, китайці, араби. Продавати землю в умовах війни – це взагалі нонсенс, але...

Розвінчуються міфи і щодо цінової політики, адже ринкова ціна за гектар буде відштовхуватися від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. А вона у нас не така вже й висока, щоб так легко «розпрощатися» зі стратегічним ресурсом. Щодо обмежень на сукупну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яку можна буде придбати, то вона встановлена на рівні 15% сільськогосподарських земель області та 0,5% таких земель України. Що таке, наприклад, 0,5% в цифрах? Це як мінімум 200 тисяч гектарів! Тобто теоретично вся сільськогосподарська земля може бути сконцентрована в руках кількох сотень людей чи компаній і пов’язаних із ними структур. А як це позначиться на продовольчій безпеці країни? На жаль, про це мало хто замислюється.

Щоб дійти до впровадження цивілізованого ринку землі, потрібно витримати хоча би декілька умов. Перш за все, завершити процес децентралізації з відповідною передачею в користування земель громадам. Далі – провести повну інвентаризацію всіх угідь із внесенням відповідних даних у реєстр, що досі не зроблено. Врегулювати питання фермерських земель та доступу аграріїв до кредитних ресурсів за такою ставкою як у Європейському Союзі та відповідною системою дотацій. І зрештою має бути авторитетний контролер на ринку землі, тобто держава, яка зацікавлена в збереженні власного суверенітету й незалежності, а не розколу і федералізації.

аграрії-6«ЗА» І «ПРОТИ»
Звичайно ж, думки людей в земельному питанні різняться. І це добре, бо є дискусія. Але разом з тим, необізнаність може призвезти до фатальних помилок. Основні закиди, які чують на свою адресу аграрії від власників земельних ділянок, стосуються низької оплати за оренду паїв, неможливості вільно розпоряджатися власною землею та звинувачення в тому, що, мовляв, фермери «позажиралися», бо їздять на дорогих машинах і заробляють купу грошей. При цьому ніхто не говорить про ризики цього бізнесу, бо вони насправді хвилюють лише тих, хто ним (бізнесом) займається. Ніхто не каже про наповнення бюджету від сплати ПДФО та земельного податку. Головне для людей – бути вільними у власному виборі, щоб у майбутньому з легкістю поневолитися.

Стурбованість аграріїв теж можна зрозуміти, адже вони захищають у першу чергу власний бізнес. Та якщо відкинути всі «за» і «проти» та тверезо оцінити ситуацію, то ризиків стає набагато більше в того, хто так палко хоче продати землю й отримати разову вигоду, аніж у того, хто би хотів придбати декілька гектарів, але переймається тим, що на цю справу може не вистачити грошей.

Думку агровиробників та небайдужих громадян, яку, до слова, підтримали депутати районної ради під час чергового пленарного засідання, висловив голова Асоціації «Сільськогосподарські товаровиробники Поділля», член Всеукраїнської аграрної ради Ігор Гай.

ЗВЕРНЕННЯ ДО НАРОДУ УКРАЇНИ
– Складається враження що українці втрачають інстинкт самозбереження, рухаючись галопом до зняття мораторію з продажу землі сільськогосподарського призначення, – каже Ігор Гай. – Як відомо, кожне складне питання має просте та очевидне неправильне вирішення. Здавалося б, чого простіше – є власники земельних ділянок, то хай розпоряджаються ними на власний розсуд та без обмежень. Кому хочуть хай продають, а хто захоче нехай купує. Аби ГРОШІ!!! Мене особливо непокоїть бажання продавати землю іноземцям.

Давайте чесно відповімо собі на запитання:

1) Як бути з положеннями ст.13 Конституції України – земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу, відповідно до закону.

Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.
Невже іноземці, придбавши українську землю, стануть українським народом чи будуть перейматись в першу чергу інтересами нашого народу? Звичайно норми Конституції можна змінити, але де та межа, за якою український народ зрозуміє свій спільний інтерес та перестане поступатися своїми правами на спільні життєво важливі ресурси – землю, воду, корисні копалини?!

2) Як забезпечити продовольчу безпеку країни в ситуації, коли власники землі будуть належати до юрисдикції інших держав? Наприклад, у нинішніх реаліях фінансовий ресурс РФ та Китаю дозволить їм (можливо, через фірми, відкриті в третіх державах) скупити великі земельні масиви та використати в першу чергу в своїх інтересах та інтересах своїх народів, які далеко не завжди співпадають з інтересами українського народу та держави або й взагалі ворожі. Сучасний світ динамічний і вектори швидко змінюються. Я вже не кажу про кліматичні зміни.

Варто зважити, що звичка харчуватися, принаймі тричі на день, притаманна більшості українців і забезпечення нації продуктами харчування має бути пріоритетом держави. Про чию продовольчу безпеку будуть дбати в першу чергу власники землі іноземці? Невже, нашу?

3) Чи зможе український виробник успішно конкурувати з іноземцями, які мають доступ до більш «дешевих» грошей? Попри всі блага конкуренції в першу чергу треба рухати своє і конкуренцію розвивати між своїми. Успішні економіки роблять саме так.

4) З якого дива поліпшиться добробут українського народу після того, як власниками земель сільськогосподарського призначення стануть іноземці? Звідки в них має взятись такий сентимент до українського народу?

5) Значна частина власників земельних ділянок, які потенційно буть продавцями цих ділянок, самостійно ці ділянки не обробляють, а передають їх в оренду. Чому егоїстичний інтерес цих власників має ставити під загрозу інтерес суспільства в продовольчій безпеці. Вони що, ці земельні ділянки створили своєю працею? Чи може вони їх отримали за особливі заслуги перед Богом чи Природою? Їм ця земля дісталася в процесі роздержавлення або в спадщину. Так склалося – поталанило. Ніхто їх не позбавляє цієї власності, але використовувати її необхідно з врахуванням суспільного інтересу. Ми всі тимчасово на цій землі. Рано чи пізно кожен із нас знову повернеться в землю та стане її частиною. Земля була до нас і буде після, і ніхто не має використовувати своє право на шкоду іншим. 

6) І в 1933 році, і в 1946 році українська земля фактично народу України не належала і питання по розпорядженню урожаєм з цих земель вирішувалось у Кремлі, а не Києві. Українці вже забули чим це закінчилось?

7) Чи можна звести лише до товарно-грошових відносин торгівлю землею? Урбанізація звичайно веде до десакралізації землі, зведення її до товару, але чи це добре і чи це назавжди? Адже саме на землях, які зараз називають «землями сільськогосподарського призначення», сформувалась українська нація і саме ці землі були запорукою її виживання.

Земля – це базовий ресурс нашого існування, а тому торгівля землями сільськогосподарського призначення занадто важливе питання для швидких та необдуманих рішень. Не потрібно думати, що раніше в керівництві держави були лише дурні та корупціонери, які не хотіли це вирішувати. Різні були. Але поспіх у цих питаннях може призвести до незворотніх наслідків.

Зауважу, що немало запитань і до продажу земель резидентам України. Але в цьому випадку більшість питань пов’язані з монополізацією та ризиком великих латифундій і про це наступного разу.

Може все таки перед тим, як люди, що звикли купувати продукти в супермаркетах (а переважна кількість нинішніх депутатів саме такі), приймуть рішення про продаж землі сільськогосподарського призначення, треба прислухатись до думки тих людей, що займаються вирощуванням продовольчих культур у товарних кількостях і завдяки яким особливих проблем з продовольчим забезпеченням громадян України, все таки наразі немає.


Теги: мітинг аграріїв

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.