Перейти на мобільну версію сайту


14.09.2018

ЛИПАНСЬКА МАФІЯ

контрольУ віддалених селах району діють свої закони і неписані правила. У глобальному масштабі вони майже нічим не відрізняються від загальноприйнятих норм. І навіть на перший погляд не зрозумієш, що не так. Та познайомившись ближче, чітко усвідомлюєш цю непомітну інакшість.

А ви знаєте, яке життя на «краю географії»? Чим там зай­маються люди, як живуть, у що вірять, кому довіряють, на кого рівняються? Правда ж, цікаво? Зацікавилися й авторки «Сільського контролю» і вирушили в мандрівку до найвіддаленішої точки Кам’янеччини – у невеличке село Липи Чабанівської сільської ради.

Щоб потрапити до Лип, та й зрештою до всіх населених пунктів Чабанівської сільської ради, треба набратися мужності, запастися терпінням, сталевими нервами і, як мінімум, заклеїти рот скотчем. Бо їхати в цьому напрямку і не згадувати всі лайливі слова на світі, просто неможливо. І якщо до Суржинецького та Совиного ярів з їхнім незмінним серпантином всі, хто їде в Староушицькому напрямку, вже якось звикли, то подолати крутосхили Грушківського яру не кожному під силу, принаймні автомобілю. Чесно кажучи, тут можна проводити курси екстремального водіння. Траса місцями встелена бруківкою, з ровами, котрі залишилися від шаленого потоку дощової води, завивається так дрібно, ніби овече руно. Не встиг помолитися і спуститися з Грушки до мосту, який, до речі, розділяє дві сільські ради, як уже потрібно підніматися на гору, долаючи не менш потовчену дорогу, місцями вже встелену асфальтом. Та цей факт не рятує від відчуття, що ось-ось скотишся в прірву чи на черговому вузькому повороті влетиш у зустрічний транспорт.

Дорога веде до кордонуАвтобус до Лип курсує неповних чотири рейси. Вартість за квиток чи не найбільша в районі – 46 грн. Від міста до цього населеного пункту майже півсотні кілометрів.

Як кінцева точка району, Липи межу­ють із сусідніми – Дунаєвецьким, до села Сокілець якого можна дістатися через ліс, та Новоушицьким районами. В останній можна потрапити через річку, точніше через кам'яний міст, який видно лише тоді, коли падає рівень води у річках. Решту часу він знаходиться під водою. Але міст міцний, навіть проїзд великовагового транспорту витримає. Від Лип грейдер розрівняв так звану об'їзну дорогу до Жванчика. Тож до сусідніх Дунаївців їдуть лише нею. Зрештою, навіть частіше, ніж до Кам'янця.

МОЛОДЕ І ХВАЦЬКЕ
Як населений пункт село офіційно з'явилося в документах не так давно – у 1954 році. До того на цьому місці, за переказами старожилів, був панський маєток чи фільварок, який зі всіх боків оточували липи й дуби (швидше за все, звідси й назва). За лісом знаходилося урочище Виселиця, куди пани виселяли на заготівлю лісу селян, котрі провинилися. Власне селяни жили в Яру-Косиковецькому, який рішенням облвиконкому в 1960 році було приєднано до Лип. Ось так панський хутір дав старт невеличкому селу, в якому нині нараховується 65 дворів та зареєстровано 120 осіб.

Сільська вулицяЩоб зрозуміти психологію липанських людей (зауважте, ли-панських, не липських і навіть не липецьких, а саме панських), треба знати, чим вони займалися у своєму небагатому на історію населеному пункті. Отож, 80-ті роки минулого століття. У сільському господарстві модним напрямком стає шовкопрядство.

У 1984 році в Липах створюють шовкорадгосп «Дністер». Його директором призначають Ігоря Сендзюка. У селі висаджують майже 75 гектарів шовковиці. Отримані кокони з шовковою ниткою збувають на Київський шовковий комбінат та Запорізьку шовкомотальну фабрику. Село не просто живе, а процвітає. Для молодих сімей радгосп будує будинки. Одна з вулиць і досі по-сільському називається БАМ, як асоціація із загальнодержавним молодіжним будівництвом.

Крім шовкопрядів, липанці вирощують тютюн і сорго. З останнього виготовляють віники. А також, як усі, тримають велике господарство, обробляють гектари городів.

За радгоспні гроші у селі будується клуб, медпункт, нова школа, асфальтована дорога з сусідньої Гути-Чугорської до Лип, яка, до речі, й до нині непогано збереглася. За кілька років до розвалу країни в селі навіть налагодили виробництво поліетилену. Люди на підприємстві працювали в три зміни.

У ЛипахА потім вдарила криза, й від колишньої радгоспної слави залишилася лише згадка. Але ж люди звикли жити добре, господарювати потужно. Та й ще цей край географії, звідки не дуже далеко втечеш. Тож перекваліфікувалися. Як і раніше займаються сільським господарством, хоч без шовкопрядів і тютюну. Зрештою і шовковиці давно викорчували, залишивши про минуле тільки спогади й розповіді старшого покоління.

МОЛОЧНА МАФІЯ
Сусіди про липанських людей кажуть: «Хто тримає менше п'яти корів, той не господар». А ті, у свою чергу, віджартовуються: «З мене кури будуть сміятися, якщо я не буду тримати корову».

І справді, немає такого обійстя, де живуть люди і не тримають худобу. Одна корова точно є в господарстві, хоча найменша кількість – це три-чотири. Найбільша – аж 19! Справжнісінька невеличка міні-ферма. 

Щодня в село заїжджає три молоковози. Ціна за молоко, як і скрізь по району, 4 грн за літр. Тож, чим більше корів, тим більше прибутків. Молочні продукти робити не вигідно, далеко везти на ринок, відтак переробкою молока тут не займаються.

Лаймоніс ГурскісАле не коровами єдиними живуть – ще тримають свині, кури, качки, індики, обробляють майже гектар городу, бо ж треба всю живність прогодувати. Встають о 5-ій ранку, лягають майже за північ. До такого шаленого ритму звикли, й іншого життя не уявляють. Крім цього, мають паї, які обробляє ТОВ «Балтик Агро» – підприємство, засновником якого є нинішній Чабанівський сільський голова Лаймоніс Гурскіс (на фото ліворуч). Орендар, знаючи ситуацію, щороку виділяє місце під пасовище. Також по можливості допомагає соціальній інфраструктурі. Вона хоч і бідна, але дієва.

ЖИТТЯ У СЕЛІ
14 дітлахів, які проживають у Липах, шкільний автобус везе на навчання й виховання в центральну садибу – Чабанівський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ». Колись у селі була своя початкова школа, яка знаходилася в приміщенні нинішнього клубу. У часи радгоспного розквіту навіть розпочалося будівництво нового, 2-поверхового навчального закладу при в'їзді в населений пункт. До нині приміщення збереглося, хоч і недобудоване. Та дітей катма, перспектив ще менше, тож про доцільність зведення закладу освіти годі й говорити.

Подібна ситуація і з медпунктом. Старий розвалився, а новий будувати не поспішають. Відтак липанськими людьми опікується фельдшерка з Гути-Чугорської Галина Михайловська. Майже 30 років Галина Василівна віддала сільській медицині. Знає у селі всіх і кожного. На роботу в Липи добирається на власних двох або велосипедом. Така ось мобільна сільська медицина.

ЗавклубЖивий у Липах досі тільки сільський клуб, побудований в 1976 році й розрахований на 70 місць. Зовсім трохи часу ним керує Людмила Орєхова (на фото праворуч), яка змінила на посаді Лілію Андрухович. На великі свята тут влаштовують концерти силами місцевих талантів. 

– Маємо вокальний жіночий колектив «Липаночка», чоловічий колектив без назви і дитячий «Дзвіночок», – каже Людмила Петрівна. – Можливості кудись піти в нашому селі немає, тож стараємося зробити спільне дозвілля. На концерти йдуть всі, навіть сусіди приїжджають.

сільський клубДо слова, в Липах діє єдиний на всю сільську раду чоловічий вокальний колектив, у якому виступають Олександр Дробний, Сергій Самсонюк, Василь Боровський, Василь Орєхов, Олександр Адаменко, Петро Розборський, Василь Міцик, Володимир Сохатюк. Культуру на селі підтримує сільський голова Лаймоніс Гурскіс: у 2016 році в клубі було частково замінено вікна. Крім концертів, проводять різні урочисті події – дні народження, весілля, поминальні обіди. Одним словом, мають де зібратися. Тенісний стіл у клубний заклад подарував районний депутат Сергій Самсонюк.

Одразу біля клубу знаходиться сільський магазин. Підприємець Віктор Бабін привозить всю необхідну продукцію, люди його роботою надзвичайно задоволені. А за клубом – пам'ятник загиблим воїнам, до якого не заростає людська стежина.

Хоч церкви у селі немає, але липанці мають своє місце для зібрання – його назва Петрова криничка. Джерело знаходиться в лісі, й у свято Петра і Павла сюди сходяться звідусіль. Священик править службу, а люди набирають цілющої водички. Колись, за переказами старожилів, до Петрової кринички з'їжджалися на ярмарок, адже сучасних магазинів, як тепер, не було.

Кінець районної географіїНЕМОВ ОДНА РОДИНА
У Липах залишилося в основному старше покоління, молодь виїхала на роботу або до міста, або за кордон. Що й казати, не кожен може витримати шалений ритм господарських справ.

Майже половина будинків стоять пусткою. Газу в селі немає, як і водопроводу. Єдине, що вулиці освітлені. Липи – перший населений пункт сільської ради, в якому з'явилося освітлення. Не так давно місцевий орендар викопав свердловину, щоб липанці були забезпечені водою. 

Жителі села надзвичайно дружні, тут багато родинних зв'язків, відтак не менше схожих прізвищ. Наприклад, Дробних тут чимало. Серед них єдиний ветеран Другої світової війни, його онук Іван Дробний, доброволець, учасник бойових дій в АТО.

Майстер по дереву Олексій Дробний на згадку встановив знак із написом «Липи» на початку населеного пункту. Питаємо його, навіщо?

Олексій Дробний– Самому приємно, – каже чоловік. – Щоб знали, що тут ще живуть люди. Ще не повмирали.

20 років Олексій Дробний працює з деревом, всього навчився сам. Такий собі липанський самородок. І паркан збудує, і будиночок, і криницю. 


P.S. «Чи цвітуть у Липах липи?» – запитуємо ми людей. «А де ж їх взяти?» – чуємо у відповідь. Від усього, що колись було, залишився тільки спомин. Ще хто живий, пише історію за інерцією, а молодь тікає з рідного села подалі. Не кожному вистачить сили духу жити на краю географії. Напевне, не вистачило би й нам. Дивно, як таке перспективне й процвітаюче село сьогодні втратило свої можливості, відродити які з кожним роком стає все важче. Хоча... Можливо, колись з'явиться людина, яка змінить липанську долю. А поки що за життя у Липах не можемо поставити більше ніж «двійку» від «Сільського контролю». Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».

липанська картина Школа-довгобуд майже мертва тиша 


Теги: Сільський контроль, с.Липи

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Послуги

Производство подставок под мобильные телефоны на витрину.
Любые размеры под заказ и со склада.
http://promplastic.com/content/33-podstavki-dlya-telefonov-na-vitrinu




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.