Перейти на мобільну версію сайту


17.08.2012

ШКОЛА ЖИВЕ ДОТИ, ДОКИ У НІЙ ЛУНАЄ ДИТЯЧИЙ СМІХ

У семи школах району він зник. Сподіватимемося, що не назавжди...

Серпень вже перевалив за середину, а отже саме пора готуватися до школи. А наскільки готова школа до зустрічі з дітьми? Комусь із школярів вона підготувала приємні сюрпризи, а комусь - не дуже.

ОПЕРАЦІЯ «ОПТИМІЗАЦІЯ»
Як будь-яка операція, вона небезболісна, проте неминуча. Сполучення «вимираючі села» вже давно стало для нас частовживаним. Села, в яких немає роботи для молоді, в яких майже 70% населення пенсійного віку, в яких так рідко лунає дитячий сміх, - звичне явище для сучасної України. На такому понурому фоні оптимізація, або, іншими словами, закриття чи тимчасове призупинення роботи сільських шкіл, - неминуче. Так, у нашому районі минулого року назавжди зачинили двері Мілівецька та Ріпенецька загальноосвітні школи, а вже цього навчального року Перший дзвінок так і не пролунає у Кудринецькій, Вітковецькій, Шутнівецькій, Тарасівській та Фурманівській ЗОШ. Діти з Мілівців відвідують Слобідко-Рихтівську школу, з Ріпенець - Орининську. Цього року до них приєднаються школярики з Кудринців, які відвідуватимуть теж Кудринецьку школу, щоправда, Тернопільської області; з Вітківців, які навчатимуться в селі Вигода Тернопільської області, з Шутнівців і Тарасівки, які поїдуть у Баговицьку ЗОШ, та з Фурманівки, які добиратимуться до Кульчиєвецької ЗОШ.   
Я поспілкувалася з двома батьками четвертокласників, які вже цього навчального року щодня ходитимуть не просто у сусідню школу, а в сусідню, Тернопільську  область. Мешканець Кудринець Олександр Паушак не дуже радіє з того, що його малолітній дочці тепер доведеться добиратися до школи через річку Збруч по занедбаній кладці.
- По цій кладці страшно ходити навіть у суху погоду, не кажучи вже про дощ або ожеледицю, - бідкається стурбований батько. - Якби в село приходив шкільний автобус і забирав дітей у Завалецьку школу, то мені було б набагато спокійніше.
А от односельчанка Олександра Олена, вважає, що для їхніх дітей набагато краще відвідувати Кудринецьку школу у сільська школаТернопільській області, аніж Завалецьку.
- Уже так склалося багато років, що наші діти ходять в тернопільскі Кудринці, - каже Олена. - Якби із Завалецької школи і приходив шкільний автобус, то я б не відправляла на ньому сина. Директор Кудринецької школи Тернопільської області пообіцяв, що цього року за нашими дітьми приходитиме автобус. Було б добре, бо не знаю, як відпускати дитину на ту кладку. Якби збудували міст... Ми неодноразово зверталися з цим проханням до сільського голови, але вона каже, що то зайве.
Поцікавилася в пані Олени, як вона ставиться до цьогорічного закриття їхньої місцевої школи.
- Звичайно, що нічого доброго в тому немає, але ж утримувати школу заради трьох-чотирьох дітей теж нерозумно. У школі працювала одна вчителька. Коли вона їхала в район на наради, то на заміну нікого не присилали: діти або поверталися додому, або вешталися вулицями до вечора, замість того, щоб вчитися, - відповіла жінка.      
Звичайно, що відправляти свою дитину за кільканадцять кілометрів від рідної домівки у чуже село, хай навіть на шкільному автобусі, більшості батькам не до вподоби. Але чи можна отримати якісну освіту в школі, де навчається четверо-п’ятеро дітей різного віку, де комп’ютер бачили лише по телевізору, де про факультативи й гуртки за інтересами згадують лише у минулому, «радянському», часі, де вчителька української мови за сумісництвом хімік, фізик, біолог, ще й на додачу музикант? Випускники таких шкіл майже не мають перспективи, а отже - майбутнього.
Саме тому держава пішла на такий відчайдушний крок, як оптимізація. З одного боку, завдяки цьому процесу на закритті неперспективних навчальних закладів економляться чималі кошти, а з іншого - зростають витрати на утримання так званих «кущових» шкіл (куди з’їзджаються діти з навколишніх сіл), які держава зобов’язана забезпечити всім необхідним.
По-перше, бездоганними мають бути дороги, якими щодня везтимуть дітей. По-друге, має бути достатня кількість шкільних автобусів, технічний стан яких також бездоганний. По-третє, харчуванню в таких школах потрібно надати особливої уваги, адже приїжджі діти майже весь день проводять далеко від домівки. По-четверте, у цих навчальних закладах усі вчителі повинні викладати лише ті предмети, з яких мають відповідну професійну освіту. І, по-п’яте, матеріально-технічна база має бути на хоча б тому ж рівні, що й у міських школах.

ГОТОВНІСТЬ №1
Спробуємо з’ясувати, наскільки «кущові» школи відповідають своєму статусу. Загалом, у районі цьогоріч Перший дзвоник пролунає в 61-ій ЗОШ та двох інтернатах. За парти сядуть 4 тисячі 709 учнів, яких навчатимуть одна тисяча 80 педагогів. На Кам’янеччині знаходяться три найстаріші школи - Великослобідська, Голосківська і Пановецька, - які зводилися ще наприкінці 80-х років позаминулого століття. Свого часу це були панські маєтки. А от найновішою ЗОШ є Подільська, її збудовано 2006 року.   
- Нинішнє співвідношення кількості шкіл та учнів далеке від ідеального, - розповідає заступник голови Кам’янець-Подільської РДА Павло Довгопол. - На жаль, у більшості сільських шкіл дуже мала кількість учнів. Скажімо, 1973 року в IMG_7924.JPGшколах району навчалося понад 12 тисяч дітей, тобто втричі більше, аніж сьогодні. Багато сільських дітей забирають в міські школи. Чомусь дехто з батьків вважає, що його дитина тільки в місті може отримати належну освіту. Я ніколи не погоджуся з цим. Якщо дитина хоче вчитися, то вона робитиме це будь-де.
- Павле Григоровичу, ще донедавна сільський вчитель був унікумом, адже йому доводилось викладати по декілька різних предметів, більшість з яких не відповідала його спеціальності. Чи й сьогодні таке практикується?
- Ні. Уже минуло декілька років, як ми позбулися такої тенденції. Якщо в одній школі для педагога мало годин, щоб мати ставку, то він отримує необхідну кількість в інших школах. Вважаю, що кожен повинен займатися своєю справою.     
- Що буде з тими вчителями, які донедавна викладали у школах, що нині потрапили під ніж оптимізації?
- Вони всі вже працевлаштовані. Можливо, комусь з них і не дуже до вподоби такі зміни. Скажімо, людина живе і працює в одному селі, а сьогодні їй пропонують роботу в іншому. Проте, що тут вдієш?     
- Оптимізація нерозривно пов’язана з державною програмою «Шкільний автобус». Наскільки ця програма реалізована у нашому районі?
- На сьогодні парк шкільних автобусів нараховує 15 машин, а до початку нового навчального року планується придбати ще два автобуси. Діти будуть повністю забезпечені транспортом.
- Чи готові харчоблоки навчальних закладів до роботи?
- На даний час завершуються роботи з облаштування харчоблоку у Сахкамінській, Жовтневій і Кам’янській школах. У процесі підготовки харчоблок Гораївської ЗОШ.
- Ще минулого року в районі розпочали масштабну роботу з встановлення в приміщеннях шкіл санвузлів. Чи вдалося протягом літа її завершити?
- Наразі закінчують облаштування внутрішніх туалетів у 15 навчальних закладах. А загалом з нового навчального року санвузли працюватимуть у 50-ти школах.
- Чи можна сказати, що на сьогодні школи повністю готові до зустрічі дітей?
- Практично. До початку нового навчального року ще є час, а тому в деяких школах триває ремонт. Зокрема, в Гуменецькому НВК замінюють зовнішню та внутрішньо-дворову каналізаційні системи, в Слобідко-Рихтівській ЗОШ ремонтують сільська школаміжповерхове перекриття, а в Кадиєвецькій - внутрішню систему опалення.   
- Якою є матеріально-технічна база «кущових» навчальних закладів?
- Минулого року, напевно, вперше за 10 років багато шкіл отримали нові парти. Цього року забезпечимо ними ті школи, які не отримали їх раніше. Крім того, завеземо нові холодильники, навчальні дошки, закупимо декілька комп’ютерів. Загалом, школи майже на 90% забезпечені оргтехнікою.

ДЗВЕНИТЬ ДЗВОНИК - ЖИВЕ СЕЛО
... Голосківська ЗОШ I-III ступенів - одна з «кущових», адже в ній, окрім місцевих, навчаються діти з Улянівки, Кептинців, Пудлівців і навіть декілька з міста - загалом 183 учні. Окрасою школи є не лише її місцезнаходження (місцевий парк), а й власне вона сама. Її нинішнє приміщення - це вчорашній панський маєток. Товстезні, майже метрові стіни, височенна стеля, оздоблена візерунками, великі, куполоподібні вікна. Минулого року на ній перекрили дах, замінили внутрішню електромережу, в червні закінчили облаштування санвузла.  
школа1.jpgЗвичайно, що для дітей це найперше - школа, а отже у ній має бути все необхідне для їхнього навчання та виховання. І воно є. Школа забезпечена новими партами, дошками. Учні молодших класів навчаються в окремому приміщенні. Окрім зручних класів, у них є кімната для ігор. У старшій школі - комп’ютерний клас, великий спортзал, харчоблок. Протягом навчального року діти займаються у різноманітних гуртках, секціях.
- Їх увечері додому неможливо відправити, - сміється директор школи Світлана Купчак. - Тут і ночували б.     
...Напевно, такою і має бути справжня школа. Хочемо ми того, чи ні, але саме за ними, «кущовими», майбутнє. Тоді, як у семи зачинених школах гулятиме вітер, присвистуючи зі шпарин, у цій та подібних до неї ще лунатиме дитячий сміх.
...Не доведи, Боже, щоб він і тут затих.

Теги: освіта, школи району, оптимізація, село

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.