Перейти на мобільну версію сайту


04.05.2018

РЕПОРТЕР КРОКУЄ СЕЛИЩЕМ ЦУКРОВОГО ЗАВОДУ

SAM_5466Цього тижня репортер крокує селищем Цукрового заводу. Це південний мікрорайон Кам’янця-Подільського, який сформувався навколо цукрового заводу. Він обмежений вулицями Марашала Харченка, Куйбишева, провулком Будівельників та кручею каньйону річки Смотрич.

Колись у цьому районі було досить гамірно, адже він вирував індустріальним життям. Тут днями в черзі стояли автівки, які привозили цукровий буряк на цукровий завод та ті, хто брав жом для тварин. У радянські часи на цукрозавод влаштовували шкільні екскурсії для того, щоб діти знали і бачили як виробляється цукор. Але після розвалу Союзу було знищене досить потужне виробництво цукру. Територія позаростала, там вже вовки виють, а сам завод порізали на металобрухт, як і майже всі цукрозаводи країни. Мотивація такої дії – енергоємне й витратне виробництво. Проте ніхто не подбав, щоб це все осучаснити і налагодити виробництво цукру в нашому регіоні. Якийсь час ми ще залишалися сировинною базою, але вже коли зрозуміли, що кудись за сотні кілометрів возити не вигідно, взагалі перестали у такій кількості вирощувати буряк. А ще були часи під час перебудови, коли буряк здавали на завод, а у відповідь – тиша. Люди добряче наробилися, а з ними розрахуватися не захотіли, бо ж м’язи були міцнішими і совісті не стало. То ж народ вирушив батрачити, хоча навпаки, заробляти гроші за кордоном, бо те, як з ними поводилися, швидше за все можна назвати словом «батрачили».

SAM_5486МАРШАЛА ХАРЧЕНКА
31 серпня 1993 р. постановою виконкому міської ради вулиця Крупської була розділена на дві частини. Відрізку від вулиці Кулика до м’ясокомбінату присвоєно ім’я В.К.Харченка (жив 1911-1972 рр.) – маршала інженерних військ, начальника інженерних військ Міноборони СРСР (1964-1975). Він дуже багато зробив для створення в нашому місті вищого військового-інженерного командного училища. 24 березня 1975 р. училищу надано ім’я маршала Харченка.

Вулиця Маршала Харченка має 3050 метрів і починається на межі з районом, відразу від м’ясокомбінату. У радянські часи це теж було потужне підприємство, як і наступне на цій вулиці – маслозавод. У роки незалежності вони то працювали, то лягали на дно, то знову відроджувалися. А ще час від часу міняли власників. М’ясокомбінат знайшов собі господаря, його модернізували під переробку курей, а от молокозавод – ні.

Узагалі правий бік вулиці – це промислова зона, яка колись була прибрана й охайна. Нині тут суцільні хащі та смітники на широкій земельній смузі. Дивно, як ще досі цю територію ніхто не забудував, тим паче, що перед м’ясокомбінатом досить приваблива місцина. Тут тобі і транспорт, і природа. На майдані біля м’ясокомбінату знаходиться відстійник для маршрутних таксі. Далі – теж широчезна смуга, ще ніким не зайнята. Може б її віддали під гаражі для учасників АТО чи просто для кам’янчан, щоб не натицювати їх серед міста. Там і від житла далеко, ніхто обурюватися не буде, що заважають викиди газів, і транспортне сполучення є.

SAM_5595За боковою огорожею м’ясокомбі­нату, напевне, колись був ще один заїзд на комбінат. Нині ж хащі непролазні, хоча дорога встелена щебенем, але крізь нього пробилися дерева. І якщо пробратися вглиб, то побачите суцільний жах – ще одне сміттєзвалище. З іншого боку цього звалища височенна огорожа невідомого підприємства. Далі землю люди розкопали під городи, а ще далі – територія молокозаводу. Там мертво, а колись стояли автівки в черзі, щоб здати молоко. А масло яке смачне було! Та й молочні продукти були досить якісні та найголовніше натуральні. Це все крали та продавали мешканцям цукрозаводу. Така ж ситуація була і з м’ясом та ковбасою. А ще й цукор цупили. Отже, мешканцям цукрозаводу добре жилося, можна було дешево накупити різної смакоти. 

Далі знаходиться порожня земля, вона захаращена. На рівні військового полігону тут була будівля. Колись військові її звели, але вона довго стояла пусткою, і з часом її самовільно зайняли якісь люди. Там були постійні негаразди, проблеми, пожежі, будівля руйнувалася на очах, і тоді тамтешні жителі почали вимагати від влади пристойного житла. Там була розроблена земля під городи. Далі – хащі жахливо запилені і так аж до залізничного переїзду.

SAM_5525Якщо піти в глибину хащів, то можна натрапити ще на дві залізничні колії, одна з яких веде на Ларгу. Тут достатньо вільної землі, але над нею проходить високовольтна лінія електропередач. Далі знову величезна земельна ділянка, але вже прибрана. Її колись називали пустирем, вона знаходиться навпроти колишнього «Електронного заводу». Тепер на ній збудовано магазин і склад, а також збудували котеджне містечко. Старожили говорять, що там було чумне поле. З іншого боку на вул.Маршала Харченка розташоване приміщення «Електронного заводу» та «Фонограф». Згодом там була експозиційна промислова виставка, а тепер все мертве. Ідеально вилизана прилегла територія тепер захаращена. Немає господаря! Далі, після об’їзної дороги через вулицю Куйбишева, завжди були і є хащі, за ними – старий садок, у якому був інкубатор. Там вирощували курчат, і люди звідусіль могли їх купити. Далі була знаменита база Білоуса. Там усі підприємства отримували будівельні матеріали, згодом і кам’янчани їх могли купувати, а тепер вона розпалася на окремі частини. За базою свого часу виросло ТОВ «Полімет», яке забезпечувало пластиковим посудом не лише цивільних, а й військових. Територія підприємства добре охоронялася і була доглянутою. А от здоровенна територія перед «Поліметом» захаращена, недоглянута, там вивантажували будматеріали, а тепер там гори якогось непотребу. З цього місця залізниця має три гілки, одна з яких веде на колишній цукровий завод. 

SAM_5532Вздовж дороги проходить стежина, гарно протоптана і не захаращена, видно, що тут постійно ходять люди. Залізнична колія теж не захаращена і не заросла бур’янами, вона проходить між двома пагорбами. З вулиці Харченка її і не побачиш. Залізниця йде паралельно до вулиці Князя Володимира. І якщо подолати пагорб, то можна потрапити на вулицю Харченка. Тут починається приватна забудова, перед якою на зеленій зоні мешканці розкопали городи. Між зеленою зоною і будинками проходить грунтова дорога, а сама дорога вулиці Харченка місцями в бруківці, місцями асфальтована, місцями в ямах.

Проминувши вулицю Князя Володимира, продовжується приватна забудова аж до колишнього сокоморсового заводу. Тут окрім соків ще й солодощі випускали (халву). Згодом підприємство пустили під ніж, а тепер хтось його продає. Про це сповіщає табличка «Продам тел.№...» Далі по курсу – газконтора, або філія ПАТ «Хмельницькгаз». Тут все вилизане, доглянуте, охайне і красиве. Видно, що є господар. Дещо далі – провулок, який веде до РЕМу. Дорога на ньому поганенька, але будинки перед входом на підприємство доглянуті. Ще далі – приватне підприємство без пізнавальних знаків і за колючим дротом. Перед ним на зеленій зоні ярок біля дороги, багато тополь. Дорога на всій вулиці більш-менш нормальна, хоча і є в багатьох місцях проблеми. Раніше по ній курсувала маршрутка, тепер її вже немає. 

SAM_5549КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА
(колишня ФРУНЗЕ)
27 липня 1961 р. постановою міськради вулиці було присвоєно ім’я Михайла Васильовича Фрунзе (жив 1885-1925 рр.) – радянського, партійного, державного і військового діяча, який 29 серпня 1921 р. відвідав Камянець-Подільський. 16 жовтня 1991 р. було запропоновано перейменувати вулицю Фрунзе на Андрія Ілліча Димінського, але пропозиція не була реалізована. У рамках декомунізації від 2016 року її перейменували на Князя Володимира.

Практично це центральна вулиця мікрорайону цукрового заводу, вона починається від вулиці Маршала Харченка і тягнеться до вулиці Праці, десь посередині має чималу гілку. На початку вулиці з правого боку зведені двоповерхові житлові будинки, майже аж до вулиці Ценського. Тут зберігся тротуар. З лівого боку на початку вулиці знаходяться багатоповерхові житлові будинки, далі – одноповерхові приватні, але вздовж них тротуарів немає. Від вулиці Максимчука зліва починається тротуар, його облаштували, бо тут колись був Будинок культури, побуткомбінат, одним словом – соціально-культурний центр. Навпроти в парку збудували церкву Святого Володимира, від назви храму й вулиця отримала назву. У дворі Будинку культури причаївся стадіон і дитячі майданчики, щоправда стадіон недоглянутий, але його залишки поки що збереглися. Можливо, ця територія швидко буде забудована, а поки що там відпочивають місцеві. За Будинком культури, який розібрали приватні підприємці по частинах, дитячий садок – він охайний, з ігровими майданчиками, пофарбованими і доглянутими. 

SAM_5528Далі знову приватна забудова, тут вже більш заможні будинки і лише з лівого боку. Але дорога від Максимчука поганенька, а от з правого боку до домоволодінь широченна земельна смуга, яку люди розкопали під городи. За будинками до вулиці Праці знаходиться величезна земельна ділянка, але її, напевне, вже встигли прибрати до рук. Дорога, яка повертає вліво і йде вниз – це теж Князя Володимира. Забудова тут здебільшого престижна, дорога підсипана щебенем, а з боків зроблено водовідведення, щоб її не змивало. Вулиця Князя Володимира має 1000 метрів.

ПРАЦІ
Первісно вулиця Праці називалася вулицею Труда. Провулок Праці з’явився 23 вересня 2008 року за рішенням виконкому, а провулок Проектний-2 було перейменовано на вул.Праці. Вона невелика, має 350 метрів, на ній розташовані дев’ятиповерхові гуртожитки, які дали дах над головою працівникам цукрового заводу і не лише. Тепер вони приватизовані, але зовнішній вигляд у гуртожитків поганенький. Проте мешканці самі поміняли в своїх квартирах вікна і поробили ремонти, а от стати справжніми господарями ще не вистачило духу. Навпроти гуртожитків знаходяться дитячі майданчики, є величезна земельна ділянка. Вулиця виходить на зупинку маршрутного таксі №6. Це єдиний маршрут громадського транспортного сполучення в цьому районі міста.

SAM_5591 SAM_5588


Теги: крокуємо містом, с-ще цукрозаводу

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Послуги

Производство подставок под мобильные телефоны на витрину.
Любые размеры под заказ и со склада.
http://promplastic.com/content/33-podstavki-dlya-telefonov-na-vitrinu




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.