Перейти на мобільну версію сайту


25.01.2013

ПРАЛЬНИЙ ПОРОШОК. ЧИСТОТА ЧИ ЗАБРУДНЕННЯ?

Чи запитували ви себе: безпечним є порошок, яким ви перете білизну, одяг? Чи не шкідливим є засіб, яким ви миєте посуд? Ніколи! А даремно...
Світова гігієнічна наука відносить ці засоби до найбільш небезпечних для здоров'я людини. Це пояснюється їхнім масовим розповсюдженням, а також постійним (упродовж усього життя) контактом з людиною. Десятки кілограмів та літрів прального порошку, миючого засобу кам’янчани використовують щодня. А скільки за тиждень, місяць, рік?..
І хоча виробництво пральних порошків та миючих засобів не стоїть на місці, за останні декілька десятиліть створено нові, більш гігієнічно-безпечні рецептури пральних порошків, однак проблему безпеки все ще не вирішено.
У світі найбільш масовими пральними порошками до 80-х років минулого століття були порошки на базі з'єднань фосфору. Проте  вчені багатьох країн встановили, що ці порошки, крім великої екологічної шкоди приносять ще й шкоду здоров'ю людей. Контакт шкіри з розчинами і залишками від порошку з випраного одягу призводить до обезжирення і знищення захисних функцій шкіри, яка перестає затримувати та починає вільно пропускати в лімфатичну й кровоносну системи людини небезпечні компоненти фосфатних пральних порошків - фосфати, поверхнево-активні речовини, мікроби, 1337246385-big.jpgвіруси тощо. Особливо агресивними за своїми діями є аніонні поверхнево-активні речовини (а-ПАР). Вони здатні викликати грубі порушення імунітету, розвиток алергії, ураження мозку, печінки, нирок, легень. Наявність фосфатних добавок у порошках призводить до значного підсилення токсичних (ядовитих) властивостей а-ПАР, адже ці добавки створюють умови для більш інтенсивного проникнення а-ПАР через шкіру.
Великих збитків використання фосфорних пральних порошків завдає і екології. При потраплянні у водойми біогенних речовин (у якості добрив), таких як фосфор і азот, відбувається інтенсивне розмноження водоростей, особливо синьо-зелених, які в процесі біологічного розвитку зменшують вміст кисню у воді, утворюють токсичні речовини і викликають масову загибель гідрофауни. Прісна вода стає непридатною для пиття і небезпечною для життя. Чи бува, випадково не цей процес нині спостерігаємо на нашій основній водній артерії – річці Дністер?..
Звичайно, на місцевому рівні це питання важко вирішити. Але все ж таки...
Ще в 70-их роках минулого століття під егідою ООН був підписаний міжнародний договір про захист Світового океану і прісноводних ресурсів. Він визначав основні напрями діяльності для зменшення забруднення. І першим з них було зменшення і повне припинення забруднення водних ресурсів біогенними речовинами, особливо фосфором. Основним джерелом забруднення водойм фосфатами є комунальні стоки із залишками пральних порошків. Довгий час супротивники обмеження фосфатів (лобіюються транснаціональними виробниками фосфатних порошків) висували теорію про те, що забруднення водойм відбувається через попадання мінеральних (фосфатних) добрив. Проте досліди, проведені в деяких країнах, показали, що фосфатні добрива - це малорухливі з'єднання, і в грунті вони знаходяться до 5-8 років. Частка забруднення водойм мінеральними фосфатними добривами складає від 10 до 30% від усього надходження фосфору. Більше ніж 60% фосфатів падходить у водойми «завдяки» використанню фосфатних пральних порошків. Щоб не допустити глобальної екологічної катастрофи водойм, світове товариство прийняло окремі заходи: у більшості розвинутих країн світу (більше 40 країн) у 80-90-их рр. минулого століття були введені законодавчі обмеження та повна заборона на використання фосфатних пральних порошків. Їм на заміну були розроблені та впроваджені малофосфатні й повністю безфосфатні порошки. Одночасно в багатьох країнах розпочалось будівництво спеціальних очисних споруд для видалення фосфору й азоту із стічних вод.
Щоб убезпечити людину та навколишнє середовище від пральних порошків та миючих засобів, світова гігієнічна наука, а з нею і провідні виробники цих засобів пішли декількома напрямками. Найперше, замість використання фосфатів для пом'якшення води, було розроблено рецептуру на базі цеолітів. На сьогодні безфосфатні порошки на базі цеолітів займають від 50 до 100% ринку в 40 розвинених країнах світу. Та, як з’ясувалося, безфосфатні порошки на базі цеолітів мають низку суттєвих гігієнічних проблем: низька виполіскуваність залишків порошку з тканин; високий вміст алюміносилікатів (цеолітів), які викликають обезжирення шкіри; вміст більше 7% аніонних ПАР, замість норми у 2%; у деяких випадках можуть пошкоджувати тканини і їхнє фарбування.
Інший шлях уникнення фосфатів у пральних порошках - широке пропагування рідких миючих засобів. При більш високій екологічній безпеці, рідкі миючі засоби мають понижену миючу здатність і в 5-6 разів вище гігієнічної норми концентрацію поверхнево-активних речовин. Крім того, рідкі миючі засоби можна використовувати лише в м'якій воді.
Світова хімічна наука намагається створити ідеальний за гігієнічною безпекою миючий засіб без поверхнево-активних речовин. З цією метою проводяться дослідження з розробки доступної технології розщеплення молекул кластерів води (відносно) великих розмірів на більш мілкі частини - так звана активована вода.
Сьогодні в розвинутих країнах ведеться науковий пошук із створення пральних порошків та інших миючих засобів без фосфатів, цеолітів та інших небезпечних речовин.
Олег ПІДДУБНИЙ, спеціально для «КлюЧа»

Теги: пральний порошок

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.