Перейти на мобільну версію сайту


01.11.2019

ЛЮДЕЙ ТЕЖ ВИКИДАЮТЬ

безхатькоЧас від часу, то в одному кінці міста, то в іншому вранці, а інколи і у вечорі кам’янчани спостерігають на зупинках громадського транспорту небажаних квартирантів – безхатьків. Місцевих вже знає кожна собака, вони кучкуються в центрі міста – біля базару, де їх підгодовують базарники за допомогу у перенесенні вантажів. А от заїжджі туляться на окраїнах, де їх практично ніхто не займає, а навпаки ще й підгодовують. 

Минулого тижня на зупинці біля просп.Грушевського, 68 оселилася сорокаоднорічна жінка, за її словами – киянка, яку брат заманив у наше місто і велів чекати його на зупинці маршрутного таксі. За версією жінки, вона в наше місто приїхала з братом у пошуках свого сина, якого викрав її колишній чоловік, а брат привіз її і пішов за хлопчиком, сказавши, що має її звідтіля забрати. Проте вже минуло більше тижня, але по неї ніхто не приїхав. Повернутися в Київ, де вона мешкала разом зі своєю сестрою, не може, бо вона там проживає з колишнім в’язнем, та ще й у неї по дорозі в Кам’янець викрали паспорт.

Поліція намагалася встановити її особу, жінка назвалася Іриною Бойко, але підтвердження цьому немає. Крім того, керівник сектору бездомних громадян при Центрі «Турбота» Олег Бойчук теж пропонував пані Ірині допомогу. Її пропонували помістити в хмельницьку нічліжку (будинок нічного перебування), де безхатьків забезпечують дахом над головою, харчуванням, медичною допомогою та є побутові умови – помитися і попрати. Та наша героїня навідріз відмовилася, про це навіть склали акт у присутності сусідів зупинки, бо вона продовжує очікувати свого брата, який обов’язково має забрати її звідтіля. Жінка на вигляд не хвороблива, колись займалася туризмом і альпінізмом, тому стверджує, що адаптована до проживання просто неба. Без того, ще й чуйні кам’янчани їй допомагають, хто розчулений її історією, а хто просто жаліє бідолаху і носить їй їжу, одяг, навіть гроші дають. Але це, як кажуть, медвежа послуга: якби не було такої благодійності, то напевне вона б погодилася на будинок нічного перебування, адже уявіть собі ЖІНКА, яка не миється тижнями, не має можливості справити нужду, бо ж на зупинці немає туалету, довго так не протягне. Крім того, вона скаржиться, що за нею полюють якісь бандити, то ж, можливо, що вона в такий спосіб переховується від проблем. Та попри все, ми не повинні на зупинках, лавках алей, в парках та інших громадських місцях споглядати картини викинутих людей, хоча зазвичай вони самі себе викидають із нормального суспільного життя. А тому немає чого їх жаліти, нормально було б відправити у спецзаклади, які є в кожному обласному центрі, не підгодовувати їх, бо ж вони до цього звикають і прибивають такі місця, як от собаки – дав раз їсти викинутій собаці, вважай вона вже твоя. Бо ж щоразу буде приходити до твоїх дверей у пошуках їжі та співчуття. Так точно і людина: є джерело харчування, там вона й залишається. Тому, якби там не було, але на таких людей потрібно складати протоколи про порушення громадського порядку і вживати до них відповідних заходів. Штрафувати їх не оштрафуєш, а от попрацювати на благо громади можна залучити, бо ж експлуатує людина суспільне майно і псує його, то ж чому не прибрати листя чи позамітати на зупинці, тротуарі, де смітить і гидить. Або ж відправити на якісь інші громадські роботи в обмін на дах над головою.

Немає сил споглядати на цих побитих життям людей, навіть з їхньої вини. Для собак і котів на кожному кроці кричать зоозахисники про їхню безпритульність, а тут люди... Перебуваючи в Німеччині, ми відвідали нічліжку для безхатьків, бо вони там теж є. Для них там було виділене приміщення без євроремонту, просто стіни, ліжка та столи. Але там же були й невеличкі майстерні, де кожен, хто вміє працювати руками, мав свою справу і заробляв собі на їжу та постіль. Одні ремонтували і реставрували старі й старовинні меблі, інші щось шили, вирізали, ліпили, вишивали, прибирали, а їм за їхній труд платили, вірніше закладу платили, а заклад їх утримував. А це їжа, постіль, медичне обслуговування, побутові умови і захист.

От і в цьому випадку – людина потрапила у складну життєву ситуацію і їй разово допомагають, а так вона б знала, що сама собі може заробити на якісь тимчасові блага і не принижуватися як жебрак та не знеславляться, а чесно заробити на себе. Наші безхатьки без стограмової дози і пальцем не поворухнуть, а там такого в принципі бути не може, бо під мухою тебе вже туди не приймуть...

Але ж у нас, напевне, ментальність зовсім інша, у нас все хтось комусь винен, зобов’язаний, у нас все наше, що можна зіпсувати, поламати, заплювати і тобі за це нічого не буде і відповідальність тебе не наздожене.


Теги: безхатько

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.