Перейти на мобільну версію сайту


30.03.2012

Дозвольте за друга замовити слово

Знайома семикласниця на моє запитання, чи є у неї вдома цікаві книжки, дещо здивувалася: «Та ні, на моїй поличці лише підручники».
- То ти, мабуть, відвідуєш бібліотеку? - намагаюсь продовжити розмову.
- Та ви що? Туди зараз ходять пенсіонери і дурні! - зневажливо кидає дівчинка.

Як би хотілося вірити в те, що цей діалог – прикре непорозуміння, та, на жаль, науковці, відслідковуючи ситуацію з нечитанням у державі, констатують: «…Молодь, яка володіє комп’ютерною грамотністю, не відчуває потреби в читанні. Відбувається так звана «секундарна» (вторинна) неграмотність».
До речі, вивчення рівня читання серед населення регулярно проводиться у багатьох країнах, окрім України і деяких країн Африки. Але чи варто перейматися з цього приводу в добу суцільної комп’ютеризації? І, дійсно, всесвітня мережа – великий винахід, ціла революція у зберіганні, пошуку, передачі інформації. Зрештою, мені можуть заперечити, що, мовляв, справа не в матеріальному носієві. Та й я не збираюсь воювати з вітряками, вбачаючи в кожному з них ворога. Але вважаю, що слід усе ж таки ретельно розібратися у тому, що несуть людині найновіші технології, чи можуть вони насправді стати альтернативою друкованій продукції. Що ми при цьому отримуємо і що втрачаємо?

ЧИ АЛЬТЕРНАТИВА?

Існує думка, що сучасні діти дуже розвинені, «просунені» в багатьох питаннях. Так, нині середньостатистичний шестикласник легко перерахує усі відомі марки пива чи сигарет, без проблем впорається з електронною поштою, назве зо три десятки зарубіжних хітів та їх виконавців, але мене непокоїть, що десятикласник з вельми престижного закладу, готуючи виступ на свято Перемоги, запитує: «Що таке фьюзеляж?» (ніби то літаки з’явилися у нашому небі вчора), а юнка – учасниця чергового шоу «Міс» не може розтлумачити зміст виразу «Великому кораблю – велике плавання», срібний медаліст ніколи не читав «Мертві душі» Гоголя…
На який би п’єдестал на вмощували сьогодні Інтернет, він, на мою думку, не сприяє формуванню у дитини загального giftmegift-book.jpgрозвитку.
Чим зацікавиться школяр у мережі? Переважно розвагами, скачуванням рефератів із різних предметів. А якщо, скажімо, ще й програмним матеріалом, то часто-густо останній подається, м’яко кажучи, у специфічній інтерпритації або як вторинний продукт у вигляді ігор на основі відомого тексту. У школі навчають дітей мати свою думку і правильно сприймати ті чи інші події та ситуації за допомогою написання творів, читання й аналізу книг, у яких ці ситуації описані. А думок в юних голівках усе менше й менше, бо, користуючись Інтернет-мережею, підлітки копіюють звідти все, навіть не читаючи.

БЕЗ ФУНДАМЕНТУ НЕБЕЗПЕЧНО!

Та повернемося до основи-основ освіти – загального розвитку дитини, а згодом і дорослого громадянина. Що це таке? І чому так важливо про це говорити? Нікому з нас не прийде в голову будувати дім без фундаменту, він швидко розвалиться. Чи так як рослині, дереву потрібні гумус: ні вишню, ні картоплю ми ще не навчились вирощувати у діжці з водою. Так от, загальний розвиток дитини - це той самий грунт, гумус. А як цей розвиток пов’язаний із читанням? Все просто: читання розвиває знакову функцію мислення, що, безперечно, полегшує процес оволодіння будь-якими іншими знаковими системами та активізує пізнавальні психічні процеси сприймання, пам’ять, уяву. Зазвичай діти, які не читають, мають мінімум уявлень про навколишній світ. У них майже не розвинена чуттєва основа мислення, от вони і поповнюють ряди невстигаючих, уникають труднощів як у навчанні, так і в інших видах діяльності. Між іншим, процес читання – серйозна праця. Недарма існує приказка: «Не пером пишуть, розумом». Інтелект формується в процесі, як і вдосконалюється зір, слух, підвищується чутливість дотикових рецепторів. Поцікавтесь у будь-якого психолога, що дає дитині розвиток дрібної моторики (робота пальчиками)? Знову ж таки, розумовий ріст. Якось в одному з виступів на радіо Ірена Карпа, відома письменниця й співачка, говорила про радість торкання пальчиками сторінок книжки. Це не лише естетична насолода. У цій простенькій операції сильний практичний ефект. Сергій Поярков, знаний український художник, впевнений у тому, що Інтернет не може компенсувати не начитаність.

ЩЕПЛЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВЕ

Неможливо не торкнутися ще одного важливого аспекту. Видатний педагог Ушинський підкреслював, що дитина, яка любить читати, ніколи не стане поганою людиною. В одній із публікацій газети «Таймс» говориться про тісний зв’язок з непрямою агресією по телебаченню (комп’ютеру) і антисоціальною поведінкою підлітків. Так, у низькопробній мелодрамі за годину можна побачити до 14 сцен злісних діянь. Лектор одного з британських університетів Сара Койн зауважує, що зухвала поведінка в «мильних» серіалах зображується у дуже привабливому світлі, що, в свою чергу, спонукає дітей до неадекватної поведінки.
Звичайно, «підняти» книгу можна потужними колективними зусиллями. Подібний досвід започатковано Європарламентом - «Впіймані на читанні», Євросоюзом – «Євросоюз читає», Голландією – «Дні читання вголос» та інших. Та персічного читача цікавить, що можна зробити конкретно тут і зараз.
У жодному разі не перебираючи на себе обов’язки ментора, хотіла б поділитися власними міркуваннями з того, як можна призвичаїти сучасну дитину до читання.

СХОДИНКАМИ –ДО КНИЖКОВОГО ОЛІМПУ

Любов до художнього слова починається з сім’ї. Читання не вимагає від дошкільнятка особливих вольових зусиль і сприймається ним, як приємний процес. А якщо у сім’ї практикувати спільні читання з подальшим обговоренням прочитаного, то невдовзі це переросте в уміння, а згодом і в гарну звичку.
На Центральному ринку біля ятки з книжками зупиняються двоє. Маленька дівчинка просить маму купити їй казочку, на що чує: «Ти маєш це читати? Я тобі краще візьму її на диску». Такими словами мама зробила перший крок до того, щоб дитина НЕ читала.
Якщо ми читаємо, із задоволенням ходимо по книжкових крамницях, даруємо до дня народження книги, наші нащадки захочуть читати.
А далі, як це не парадоксально, добру сімейну традицію має підтримувати школа. У сім’ї моєї 13-річної знайомої книга була в пошані. Коли дівчинка пішла до школи, звичайно ж, хотіла поділитися враженнями від прочитаних книг з однолітками. Але зіштовхнулася з негативною реакцією: «Вона (Ха! Ну не прикол?!) читає!»

ТЕПЕР ЗНАЙОМА ЧИТАЄ МЕНШЕ...
Нині укладачі програм, методисти ламають списи, сперечаючись, що краще читати школярам. Одні пропонують те, що дітям цікаво. Інші ладні наповнити хрестоматії необтяжливими пригодами і гуморесками. Годуй людину одними тістечками – і шлунок буде зіпсовано.
Не треба ігнорувати класику, бо в ній уся азбука загальнолюдських цінностей. Вона поза часом.
Навряд чи можна говорити, що крига навколо книги скресає. Американський психолог Шіра Габрієль зазначає: «Ясна річ, книга не зможе потримати вас за руку, чи витерти сльози, коли ви засмучені. Однак є щось таке, що дає змогу нам відчувати зв’язок з іншими людьми». А й справді, нам усім так цього не вистачає.

Лариса Маслова, спеціально для «Ключа».

Теги: освіта

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.