Перейти на мобільну версію сайту


12.07.2019

КУДИ ВЕДЕШ НАС, НАРОДЕ?

стасЗнайомтесь, кандидат у народні депутати по 193 одномандатному округу Станіслав Броніславович Сморжевський.

Пан Станіслав – особа не публічна і небагатослівна. Не дочекаєшся від пана Станіслава ні велелюбних балачок, ні пустопорожніх обіцянок. У спілкуванні з будь-ким немає ані крихти зверхності, ані крихти напускної «величі». Звичайний громадянин, яких тисячі. Але… Але що виділяє пана Станіслава з-поміж інших, то це нетерпимість до бездіяльності, нетерпимість до безладу, нетерпимість до словоблуддя. Якщо сказав, то це означає, що вже зробив! Без пафосу, без дешевенького піару, без дешевенького шоу і «циганочки з виходом». Спочатку дія, спочатку будова, а уже опісля можна сказати кілька слів…

Цитую пана Станіслава: «Ось там був захаращений смітник, а наразі маємо гарно впорядковану площу із екологічно чистою сонячною електростанцією. Ну, майже Європа» (посміхається).

– Маю гордість з того, що мої діти та онуки впевнено промовлять, що оту красоту зробив наш тато, наш дід, – продовжує пан Станіслав.

Випереджаючи мої запитання, пан Станіслав стиха сумно промовляє: «А що наразі зробили наші найнародніші народні депутати? Показали, як керувати країною?…»

Риторична фраза, риторичне запитання. Усі ми, громадо, знаємо, що коїться в Україні, але здебільшого боїмося дати собі відверту відповідь, що це таки ми вибираємо отих «керовників-законотворців», які нам щоденно невтомно і улесливо обіцяють, що знову завтра, таки у наступній каденції «все у всіх буде в шоколаді»…

– Тренд останнього часу – виклик конкурентів на дебати…

– Ні-ні, не хочу нікого «дебати». Будь-яке велелюдне збіговисько з роздачею гречки та кнедликів, улесливими обіцянками, запевнянням «покращання» – це не для мене і не моє. Я особа не публічна, яскраво нести балачки не вмію і навіть не буду вчитися словоблуддю. Не чекайте, що буду Вам, шановна громадо, замилювати очі солодкими обіцянками «покращання-зростання». Є Конституція, є Закон. Є воля їх виконання. Ось наріжні камені нормального державотворчого процесу.

– Виробниче питання про інвестиції. Вітчизняні? Зарубіжні?

– Хм… А хто із наших вкладе у свою державу (?), у її розвиток. Майбутнє для них – це «закордон», а своя країна розглядається як корпорація для відмивання коштів. Народ? Громада? Та отой пересічний люд їм не потрібен. Бо заважає «керувати», бо нагадує про зарплати, про пенсії, про комуналку, про лікарні. Саме так, Україна для владоїмців – то є приватне підприємство, діяльність котрого спрямована на висотування максимуму з того, що ще залишилось від «папєрєдніков». Нешановні, через короткий час і ви будете «папєрєдніками». Розумію, що вам байдуже, бо ви, ваші діти, ваші сім’ї, ваші близькі та далекі родичі-куми будуть поважними панами і панянками за кордоном.

– Звісно, що на наступне підступне питання відповідь передбачувана. Але все ж… Ви якимось боком чи якимось чином були дотичні до криміналу?

– О-о-о… Ага… Був «дотичний»… Той кримінал, який сьогодні у краватках, не один раз спалив (таки спалив) мій невеликий бізнес, мою справу. Хотіли мене «взяти під крило»… Обломилось!

– На утримання секретаріату (тільки секретаріату) пана, який «показав, як керувати країною» у першій половині 2019 року витрачено (ха (!), не витрачено, а «освоєно») два мільярди триста мільйонів гривень…

– А це взагалі ні у які ворота не лізе. Зарплатня високопосадовця має бути високою, але залежною від зарплатні пересічного громадянина. Тобто, чим більше статок у громади, тим більша зарплатня у чиновника. І тільки так!

– У разі обрання, чи будете балотуватись на другий термін?

– Почуйте мене! Без піару і пафосу я прийняв рішення про балотування лишень 30 травня. Так-таки… Сім’я проти… Колеги наполягають: «Станіславе, якщо не ти, то хто?» Наразі гордий тим, що наш колектив мені довіряє, але вимагає змін у країні. Відповідаю на Ваше запитання – якщо я не виконаю хоча б 70% своїх передвиборчих обіцянок, мені буде соромно просити у людей знов довіри до мене на додаткових п'ять років. Я не можу так як наші депутати, безсовісно по десять-п’ятнадцять, а декілька і по 30 років обіцяти і нічого не робити. Якщо ти не зміг за одну каденцію виконати свої обіцянки, то ти їх і не виконаєш. З політики потрібно вміти достойно піти, прийнявши свою поразку.

– Бачила достатньо багато Ваших фотографій. Помітила, що Ви майже не посміхаєтесь…

– Війна на Донбасі, зубужіння людей, виїзд кращих спеціалістів за кордон, невизначеність у завтрашньому… Посміхатись? Не бачу приводу для щасливих посмішок.

ТОЙ, КОМУ НЕ БАЙДУЖЕ!

Теги: вибори-2019, кандидат Станіслав Сморжевський

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.