Перейти на мобільну версію сайту


17.08.2012

З ВІЙНОЮ ЗВЕДЕНІ РАХУНКИ...

Чекаємо вже другий день в окопах на душманів. Усе немає. Вечеря. Якраз випав сніг. Вилізаю з «котелком», щоб помити. Чую все ближче і ближче лунають постріли. Повзком негайно вертаюсь в окопи. Сповіщаю хлопців. Всі за зброю. Бачимо постріли долітають з кишлака - зовсім не звідти, звідки очікували. Парубок налаштовує танк у сторону кишлака. Вибух. Уже нарешті осів увесь пил, видніється. Чиясь постать. Вийшла жінка з каструлею, вилила, мабуть, якісь помиї, зникла.
Щоночі ставили нас на варту. Це вже було на наступній операції. Ніч, нічого зовсім не видно. Але наказали щогодини, почувши якийсь шум, чи чиєсь наближення, кидати гранату або вистрілювати. Уся ніч була сповнена пострілів. Спати неможливо.
І ось саме тієї ночі ослиця з молодим ослям проходили поблизу нас. І осел упав у яму. Крику-то! Мати все ж таки! До тих пострілів, шуму й гаму, додався крик матері-ослиці і наляканого осленя. Зранку хлопці витягли малого й повернулись до справ.
Прапорщик Паша, як ми його називали, був вічним посміховиськом. Якось він, коли вже був дідуганом (бо був такий розподіл: дух - черпак - дідуган - дембель), попросив зібрати йому рюкзак, бо йому не личить уже таким займатися. Звісно, не познущатись неможливо.
Покликав хлопців і гайда складати. Поклали найперше якнайбільше пайків з гречкою, а перловку і тушонку взяли собі, бо ж до вподоби йому попоїсти. Боягузом Паша був бравим, тому ми й наскладали йому гранат, але без запалів: за великим рахунком це було просто каміння. Усе вмістили. Він приходить. Тягне рюкзак - ніяк! Я допомагаю йому. Він натягує і тут рвуться шлейки. Сміху було! Надалі рюкзаки складав собі сам.
... Смерть і жарти, мужність і слабкість, патріотизм і байдужість, веселощі й туга, ідеологія і анархія, жага до життя й до Катерина БАБІЙсмерті. Всі ці риси яскраво проявлялися на війні. А з якими солдат додому повернувся, хто зна...

* * *
Ти прокидаєшся зранку від гулу під вікном. Підходиш до вікна - все ніби у заповільненому відео - і не розумієш, чому ж не спиться цим людям у такий час. Дивишся на майже живий будильник, і не розумієш час та його необхідність. Це вже давно не ранок. Холоднючі кахлі під ногами.
- Встановлю підлогу з підігрівом, - втішно думаєш ти, чимчикуючи на кухню.
Перше, що бачиш - гора брудного посуду в раковині. На столі - чашка із досить дивною, невідомою поцвівшою рідиною («Завтра виллю»). Намагаєшся усміхнутися, хоча добре знаєш, що виходить у тебе це трохи криво й непереконливо. Йдеш до вбиральні, дивишся у дзеркало. Розумієш, що це була хибна дія і краще б ти цього не бачив... Відчуття, що стінки шлунку склеюються. Пожувати б чогось... Ти знову на кухні. Ставиш чайник на запилену плиту. Заглядаєш до холодильника - їжі він не бачив давно. Світло блимає. Моторошно. Тебе захоплюють у полон сумні, навіть депресивні думки, та до життя раптово повертають звук бульбашок у чайнику і тепло від усе тієї ж плити.
П'ючи чай без цукру (звідки він у тебе, та й, взагалі, солодке псує фігуру) можеш розмірковувати про будь-яку частину твого пустого й нудного життя. І, здавалося, тобі немає чого жити, і Бог вже давно повинен був забрати у тебе єдину цінність - Життя.
Повертаєшся до кімнати, думаючи над нерішучістю Всевишнього. Плануєш допомогти йому. Згадуєш, де у тебе снодійне.
Раптом біля старезної шафи ти помічаєш дивне створіння, що могло б бути схожим на кота. І уся ваша спільна історія раптово пробігає у тебе перед очима. Ти згадуєш нічну грозу, рудий безжиттєвий клубок у калюжі. І ти наче бачиш себе у дзеркалі - від тебе теж усі відмовились, відвернулися, але ти руками й ногами чіплявся за це життя...Ти розумієш, що не кожен зміг би вижити у таких умовах. Але ж ти оптиміст. Ти знаєш, що життя продовжується. І швидко, дуже швидко, все зміниться на краще.
Катерина БАБІЙ

Теги: Катерина БАБІЙ, література

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.