Перейти на мобільну версію сайту


30.11.2018

ВТРАТ УНИКНУЛИ

Пачковський-1У результаті більш ніж дев'яти років запеклих боїв, що спричинили колосальні людські, економічні та моральні витрати, військовий контингент так і не домігся скільки-небудь істотного результату. Афганістан, за словами окремих політологів, став «чорною дірою», яка з неймовірною швидкістю поглинає мільйони радянських рублів і тисячі людських життів.

У 1987 р. було проголошено курс на національне примирення в Афганістані. 14 квітня 1988 р. між Афганістаном, Пакистаном, СРСР і США було укладено угоду по Афганістану, згідно з якою радянські війська виводилися з країни до 15 лютого 1989 р. За період перебування радянських військ в Афганістані загинуло 13 833 солдата, 180 воєнних радників, 584 інших спеціалістів. Через горнило Афганської війни пройшло 160 тисяч українців. У їхньому числі був і наш земляк Віктор Пачковський.

27 листопада воїн-афганець Віктор Пачковський відзначив свій п’ятдесятий день народження. Віктор Васильович народився в селі Мілівці. Як усі сільські діти пас худобу і гусей, ганяв з однолітками у футбол, допомагав батькам по господарству. Ріс загартованим сільським хлопчиком. У 1986 закінчив середню школу і в 1986 році його призвали до лав Радянської армії. 18-річним юнаком він уже нюхав порох в Афганістані.

Отже, пройшовши шестимісячну військову підготовку в навчальному МСП з підготовки молодших командирів у місті Ашхабад (ТуркВО), у травні 1987 року його було направлено до Афганістану, де він воював до липня 1988 року.

Майже два роки Віктор Пачковський виконував інтернаціональний обов’язок, аж доки Радянський Союз не почав виведення військ з Афганістану. Підрозділ, у якому служив Віктор Васильович, один із перших потрапив у першу хвилю виводу. Дослужував наш герой відведений термін служби в армії вже на рідній землі, у місті Іолотань. Восени 1988 року Віктор Васильович повернувся до рідної домівки.

Віктор Пачковський зізнається, що дуже вдячний досвідченим командирам навчальної частини, у якій він проходив військову підготовку. Адже командири цього підрозділу розуміли, куди та для яких цілей готують курсантів. Знання, які нелегко далися йому та його товаришам, дуже допомогли зберегти власне життя, життя підлеглих бійців та товаришів по зброї на чужині. 

В Афганістані Віктор Васильович службу проходив на посаді командира відділення першої роти ОДШБ у місті Гардезі. Батальйон дислокувався на гірському плато, оточеному високими горами, з яких душмани часто вели обстріли їхньої частини, переважно ракетно-мінометним вогнем.

ПачковськийПоблизу місця розташування батальйону проходив кордон з Пакистаном, звідки постійно надходило підкріплення душманським загонам караванами зі зброєю, підготовленими на території Пакистану бойовиками. Підрозділи десантно-штурмового батальйону постійно задіювалися в бойових операціях з перехвату караванів, що пересувалися гірськими стежками зі зброєю та продуктами харчування з Пакистану до центральних районів Афганістану. Періодично спецпідрозділи батальйону, реалізуючи дані розвідки, брали участь у знешкодженні окремих загонів душманів, що рухалися з Пакистану на підкріплення моджахедів. Також, реалізуючи розвіддані, силами батальйону знешкоджувалися бази душманів у горах прилеглого регіону. Окремі підрозділи гелікоптерами перекидалися в заданий район і, зазвичай без підтримки артилерії та броньованої бойової техніки, виконували бойові завдання зі знищення баз душманських загонів. Успіх у цих операціях досягався завдяки таємності та несподіваному маневру із захоплення баз та подальшого їх знешкодження.

За період перебування в Афганістані та постійної участі в бойових операціях рота, у якій служив Віктор Васильович, не зазнала втрат особового складу. Усе це здебільшого залежало від високої професійної підготовки кожного спецназівця їхнього батальйону та виважених і компетентних рішень командирів підрозділів. Навіть при виведенні батальйону з Афганістану, проходячи бронетехнікою, майже без прикриття, небезпечних ділянок високогірних шляхів, під прицільним вогнем душманів батальйон не втратив у живій силі та техніці. 

Демобілізувавшись у 1988 році, Віктор Васильович повертається додому і йде працювати на Приладобудівний завод, потім вирішив працювати в ковальському цеху Сільгоспмашу, згодом – на «Адамсі». За станом здоров’я воїн-інтернаціоналіст вже працювати не може, тому нині він на заслуженому відпочинку.

 Валерія СУШИЦЬКА. 


Теги: афганські долі, Віктор Пачковський

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.