Перейти на мобільну версію сайту


08.02.2019

ВІН ПЕРЕЖИВ СМЕРТІ СВОЇХ ТОВАРИШІВ

ГанабаДев’ятнадцятирічним юнаком Василь Ганаба потрапив в Афганістан виконувати інтернаціональний обов’язок. У ті роки багато хлопців із робітничо-селянського походження відправляли служити Батьківщині саме в Афганістан, де виконувалися домовленості радянського вищого керівництва та була справжня м’ясорубка. Тоді кращий генофонд нації та робочі руки держави просто фізично знищили, а кому вдалося вижити, ті залишилися знищеними морально. Із чужої війни вони прийшли вже не жовторотими юнаками, а зрілими чоловіками. Серед них опинився і герой нашої розповіді Василь Ганаба. Він народився 14 жовтня 1956 року в селищі Гриців Шепетівського району. 

Після 8 класу вступив до Вінницького ПТУ №11. Після закінчення училища певний час працював на державному підшипниковому завод у Вінниці, а в 1985 році його призвали в армію. Військову службу розпочав у навчальному центрі повітряно-десантних військ (ПДВ). Спочатку в місті Ташкент, згодом у місті Чирчик. Там його три місяці готували як гранатометника.

Тоді усіх хлопців, які потрапляли до ТуркВО, відправляли в Афган. Не оминула доля й Василя Ганабу. Майже два роки свого життя він віддав пеклу і служив стрільцем окремого десантно-трурмомого батальйону (ОДШБ), який був у складі 66 ОМБР, що дислокувалася в Джелалабаді.

Уявіть собі, на вулиці плюс тридцять, спека неймовірна, а їх у шинелях випустили з літака. Навколо валялися боєприпаси, час від часу лунали постріли гармат та ракетні залпи. Вразило те, що тамтешні військові не звертали уваги, все для було звичним та буденним. Моторошно було в першу ніч, коли щоразу прокидалися хлопці з нового поповнення від канонади пострілів та відлуння бою. Уже вранці, коли батальйон вишикувався, дізналися, що в бою загинув командир батальйону капітан Горобець.
За час служби Василя Васильовича в Афганістані у його батальйоні загинуло чотири комбати, кожен 4-ий офіцер і більше 20 військовослужбовців. Це просто жах! Підрозділ, у якому він служив, постійно залучали до ведення бойових дій як у складі бригади, так і у взаємодії з ПДВ. Брали участь в армійських операціях та виконували складні бойові завдання в гірських місцевостях. Один випадок назавжди закарбувався у пам'яті Василя Ганаби. Взимку 1986 року батальйон було залучено до проведення армійської операції із захоплення та знешкодження великого загону душманів у районі гірського кишлаку Чисаракі, північно-східніше Джелалабада. Виконання завдання з блокування бази проводилося при взаємодії з ПДП 103 ПДД. У заданий район спецназівців доставили в нічний час гелікоптерами. Спускаючись з гір до бази, підрозділи ПДП потрапили під обстріл душманів, що вели прицільний вогонь із печер, які були обладнані під вогневі точки. Уже на початку бою десантники почали нести втрати. Вчасна допомога змогла придушити вогневі точки душманів. До ранку база була захоплена.

Уранці, після «намазу» (молитва), перегрупувавшись та підтягнувши свіжі сили, душмани розпочали наступ на наші підрозділи, відкривши шквальний вогонь зі всіх видів стрілецької зброї та гранатометів, періодично застосовуючи психологічну атаку, йдучи на позиції наших бійців у повний зріст. У ході того бою гранатою з гранатомета розірвало тіло командира роти. У Василя Васильовича також влучила граната, але зрикошетила в запасні акумулятори до радіостанції на його бронежилеті. У бійців закінчувалися боєприпаси, і заступник командира батальйону попросив допомоги в авіації та гелікоптерів. Вони своєю вогневою підтримкою дали можливість нашим бійцям вирватися з оточення. Відступаючи під прикриттям вогню з гелікоптерів, спецназівці піднялися в гори, шукаючи майданчик для посадки гелікоптера. На собі військові несли тіла вбитих командира роти й стрілка та кількох важкопоранених бійців.

Навесні 1986 року при проведенні розвідки боєм у горах між кишлаками Адір і Торкхам, у напрямку пакистанського міста Пешавар, їхня третя десантно-штурмова рота потрапила в пастку душманів. Танки, що прийшли на допомогу, душмани обстрілювали з гранатометів, і тільки під прикриттям ночі бійців вдалося витягти з облоги. У цьому бою загинули 4 бійці та 8 було важко поранено. 

Ганаба2Щоб провести армійську операцію із захоплення та знешкодження баз душманів у горах Гіндукуша на ділянці від Тулукана до Файзабада, два батальйони ОДШБ літаками перекинули на військовий аеродром до міста Кундуз. В операції також брали участь два батальйони спецназу з бригади спецназу Газні. У заданих районах батальйони їхньої бригади десантувалися за допомогою гелікоптерів і приступили до виконання бойового завдання. Бойові дії у важких гірських умовах тривали 15 діб. Успішно та без втрат особового складу десантники виконали своє бойове завдання та знешкодили 4 бази душманів. Багато військових трофеїв було відправлено гелікоптерами на аеродром Кундуза, де був розгорнутий тимчасовий штаб 40А. Проте підрозділи спецназу Газні при десантуванні потрапили в укріпрайон душманів, і один із гелікоптерів разом із десантниками душмани збили ракетою. Бій був важким та нерівним. Багато десантників загинуло.

Повернувшись на Батьківщину, у лютому 1987 року Василь Васильович півроку працював у Вінниці на заводі, а в 1988 році вступив до Кам’янець-Подільського педагогічного інституту, після закінчення якого з 1993 до 1995 років працював вчителем у ліцеї №18, потім ще два роки – у вечірній школі. З 2000 до 2002 років вчителював у ЗОШ №10, а з 2002 року і до нині працює вчителем історії і права в гімназії №14.

У вересні 2014 року Василь Васильович добровільно призвався до Збройних сил України для участі в захисті суверенітету нашої держави на сході. Василь Ганаба, як патріот своєї Батьківщини, маючи великий досвід бойових дій, не зміг стояти осторонь у той час, коли Росія агресивно розпочала війну проти його країни, підтримуючи сепаратистів Донецького регіону. В АТО Василь Васильович служив до вересня 2015 року: спочатку він обіймав посаду заступника командира окремого танкового батальйону, а згодом став заступником командира з виховної роботи (як педагогу за цивільним фахом ця посада імпонувала йому більше). 

За рік війни на сході країни Василь Ганаба побував у багатьох точках зіткнення. Танковий батальйон мав статус окремого, тому його постійно перекидали в найбільш напружені ділянки бойових дій на території Донецької та Луганської областей. Так, у січні 2015 року, батальйон отримав завдання захопити населений пункт Спартак. На жаль, за об’єктивних причин населений пункт визволити не вдалося, проте в ході бою підрозділами батальйону було знищено стратегічний міст, 1 БТР, паливоналивники та багато живої сили противника. Екіпажі двох танків потрапили до полону сепаратистів.

У кінці січня танкова рота їхнього батальйону разом із МСВ брала участь у бою за Оленівку. У ході того бою було знищено 2 блокпости, БТР та автобус з керівництвом «Оплота». З нашої сторони були втрачені танк та БТР, загинув командир танка старшина Шульц. Василь Васильович супроводжував тіло свого товариша по зброї у Херсон. 

За час свого перебування на території ведення бойових дій Василь Васильович відзначає великий патріотизм наших воїнів, які, незважаючи на неузгодженість командування, жахливий стан військової техніки, яку за допомогою волонтерів самі ремонтували, стійко й до нині захищають суверенітет та цілісність своєї держави, і, не задумуючись, готові віддати своє життя за її незалежність.

За участь у бойових діях в Афганістані Василь Ганаба нагороджений медалями «За бойові заслуги» та «За ратний труд».

 Валерія СУШИЦЬКА. 


Теги: афганські долі, Василь Ганаба

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.