Перейти на мобільну версію сайту


15.02.2019

ТАКИМ ВІН БУВ...

АртамоновЧомусь, на жаль, починаємо цінувати людей тільки тоді, коли їх втрачаємо. Здається, що наші батьки, близькі, друзі, колеги будуть з нами вічно. Нас підтримуватимуть, надихатимуть і просто стоятимуть поруч. А коли їхній час приходить, намагаємося по крупинці зібрати спогади про них. І не тому, що нічого не зробили чи не досягли, навпаки їхнє життя було суцільним подвигом. Просто вони завжди залишалися у тіні, щоб своєю працю прокладати дорогу іншим. Одним із таких людей був полковник міліції та секретар ради ветеранів та асоціації «Чорнобиль» Віталій Артамонов, якому 5 лютого виповнилося б 70 років. 

Народився майбутній ліквідатор аварії на ЧАЕС у Кам’янці-Подільському 1949 року в родині військового фронтовика та звичайної робітниці консервного заводу. Свою долю вирішив пов’язати з дослідженням минулого, тому й вступив на історичний факультет Кам’янець-Подільського державного педінституту, який і закінчив з відзнакою у 1970 р. Після навчання працював інструктором в Хмельницькому обкомі комсомолу та заступником завідувача відділу пропаганди та культурно-масової роботи. Згодом проходив службу у лавах радянської армії та був запрошений до Києва на роботу з молодіжними організаціями ЦК ЛКСМУ. Оцінивши його організаторський та професійний талант, керівництво направило на роботу в управління МВС на Південно-Західній залізниці, де він займався гуманітарною підготовкою кадрів та покращення умов життя і праці співробітників залізниці.

На цій посаді в транспортній міліції його і застала трагедія на Чорнобильській АЄС, де Віталій Миколайович у перші дні після аварії (27–29 квітня 1986 р.) займався евакуацією населення та охорони громадського порядку на станції Янів поблизу Прип’яті. Як писала тодішня преса: «Завдяки умілим та ініціативним діям транспортної міліції, організованості і злагодженості, чіткості в роботі на станції Янів в безпечну зону було відправлено понад 40 тисяч жителів Прип’яті та мешканців навколишніх сіл». Як згадував сам Віталій Миколайович, суворий іспит на мужність тримали тоді всі – і пожежники, і міліціонери, залізничники і автомобілісти, вертольотчики і воїни строкової служби спецчастин хімзахисту, адже знали, що немає чужої біди. Це було випробування не лише на моральну і професійну зрілість, а передусім на людяність. 

З 1995 р. Віталій Миколайовоч перейшов працювати до Національної Академії внутрішніх військ, де викладав майбутнім правоохоронцям курси філософії, професійної етики та естетики.

Віталій Артаманов був удостоєний численними ювілейними та відомчими відзнаками, зокрема «За сумлінну службу», «За бездоганну службу», «Ветеран праці», знаком «Військова доблесть» та «Відмінник міліції». Про нього не забули і в стінах його університету: його ім’я відзначене у списку видатних випускників К-ПНУ ім.І.Огієнка. 

Та, напевне, найбільшою його нагородою є двоє синів, полковники Артур і Роман, та онук – старший лейтенант Мирослав, працівники силових структур України, яких він спільно зі своєю дружиною Євгенією Михайлівною виховав порядними і гідними свого прізвища людьми. Помер Віталій Миколайович після тяжкої тривалої хвороби 17 січня 2014 р., не доживши до свого 65-річчя.

Будучи завжди вірним своєму кредо: «Основа життя – вічний рух по висхідній», він посів своє законне місце у сузір’ї відомих кам’янчан, щоб навіть після смерті осяювати шлях наступним поколінням.

Олександр БУЧКОВСЬКИЙ, вчитель історії ліцею «Антей».


Теги: Чорнобиль, Віталій Артамонов

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.