Перейти на мобільну версію сайту


17.08.2012

РІДНЯ

Корова Галка вже й сама не знала, скільки років живе у селі Веснянка. Але була впевнена, що вже така сама стара, як і її господиня - баба Марія. Старенька з року в рік все більше хворіла. Ставала кволою і немічною. Галка помічала це і старалась не завдавати клопоту своїй господині. Але корова є корова. Їй потрібен догляд і ласка. А тому старенькій доводилось прикладати більше сил, ніж колись. Та навіть, будучи кволою і безпомічною, бабуся піклувалась про Галку Оксана ГРУШАНСЬКАдедалі більше, ніж про себе. Корова це відчувала і цінувала.
У невеликому будиночку панували напруження і жвавість. Бабуся Марія щось смажила, пекла, варила. Вона готувалась до приїзду сина. Та ось на подвір'ї почулись важкі кроки і у кімнату зайшов Ярослав. Бабуся була безмежно рада його бачити.
— Сину, любий, як ти? — запитала вона голосом, сповненим ласки і доброти.
— Живий, здоровий, — відповів той. — А як ти, не хворієш?
— Сам бачиш, тяжко одній поратися по господарству. А це ще сіно треба перенести з городу на горище. Добре, що ти приїхав. Я оце собі думаю, помру, що ж з Галкою буде?
І враз на щоці бабусі блиснула сльоза, але вона швиденько витерла її краєчком хустки.
— Не помреш, я тобі ліків привіз, — мовив у відповідь син. — А за корову не хвилюся. Я щось придумаю
— Ось і добре, поїсиш з дороги і перенесеш сіно. Його там не так вже й багато. Я теж допоможу.
— Ти мене не зрозуміла, — посміхнувся Ярослав.— Галці вже не знадобиться сіно. Я домовлюсь, щоб корову забрали в престижну ковбасну фірму. Подумай сама, як це вигідно. Ось, що ти зараз маєш від неї? Склянку молока. І то віддаєш його і псам, і котам. А так будеш мати стільки грошей, що не на одне відро молока буде досить, і мені копійчина залишиться. Ти лише подумай!
Син був настільки захоплений власною ідеєю, що не помітив, як обличчя матері стало мокрим від гарячих сліз. Хіба він не розумів, що матір нікому і нізащо в світі не віддасть свою рідну Галку? Ярослав поїхав, а бабуся ще довго гладила улюбленицю і шепотіла їй на вушко приємні слова.
Син приїхав через тиждень. На цей раз мама і словом не обмовилась про свої болячки. Казала, що почувається вже набагато краще. Говорила також, що скоро вдарять морози, і вона вже не буде водити Галку на пасовисько.
— Дякувати Петру, погодився за невелику плату перенести сіно, — повідомила Ярославу.
— Не слід було витрачати гроші на дрібниці, корову вже сьогодні заберуть і за чималеньку суму. Можеш не дякувати, грошима віддячиш, — пролунало, наче обухом по голові.
Бабуся Марія стала благати сина залишити корову.
— Вона мені як рідна, як я без неї? Якщо тобі потрібні гроші, то забирай всю пенсію, але залиши Галку!
— Гаразд, — підозріло швидко погодися Ярослав.
Бабуся Марія пішла до тітки Олени, щоб поділитись своїми хвилюваннями. Але неспокійно було в неї на душі. Вона невдовзі повернулася. Ярослава вдома не було. Готуючись до найгіршого, підійшла до хліва. Її передчуття справдилось - Галки не було також. Марїї стало погано.
... А саме в ці хвилини над Галкою піднялась безжалісна рука різника.
Бабі Марії вже ніхто так і не зумів нічим допомогти - вона відійшла у вічність. Гроші, які син отримав за корову, він витратив на похорон матері. Але так і не зрозумів, що це він вкоротив їй віку.
... Недопита склянка молока на підвіконі в холодній, осиротілій хатині нагадувала про життя, яке ще донедавна тут вирувало.
Оксана ГРУШАНСЬКА

Теги: Оксана ГРУШАНСЬКА, література

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.