Перейти на мобільну версію сайту


02.10.2015

НЕ УЯВЛЯЮ ІНШОЇ РОБОТИ

Втілення абсолютної жіночності, цілеспрямованість, впевненість в справі, яку робить, при цьому кандидат у майстри спорту з легкої атлетики - все це уособлює в собі директор Гуменецької НВК «ЗОШ I-III ступенів, гімназія» Ліна Пазюк.

Ліна ПазюкЗавжди з посмішкою та гарним настроєм вона не лише згуртовує свій колектив, але й вчить інших поважати професію, яку обрав, - професію вчителя. Саме напередодні професійного свята ми поспілкувалися з Ліною Олексіївною та дізналися більше про цю чарівну жінку.

Ліна Пазюк народилася й все життя прожила у своєму рідному селі Гуменці. Каже, що навіть уявити не може, що можна проживати десь в іншому місці. Так саме не уявляє, що колись би обрала не вчительську кар’єру. Нині не так часто можна зустріти людину, яка пишається тим, що робить, особливо в бюджетній сфері.

- Мене завжди дивує, коли приходять до нас у школу практиканти і на запитання: «Чи плануєте надалі працювати педагогом?», вони відповідають: «Ні». Якщо ти вступив до педагогічного вишу, значить ти чимось керувався, бачив своє майбутнє в цій професії, - із деяким обуренням каже Ліна Олексіївна. - У свій час я, вступаючи у педагогічний виш, зробила усвідомлений крок, і ось уже 20 років працюю за фахом і жодного разу про це не пошкодувала. Мій батько був вчителем фізичної культури, і я спочатку теж вступила на факультет фізвиховання в Кам’янець-Подільський педінститут. Після одного випадку в школі загорілася бажанням здобути ще один фах, тож втупила до Чернівецького педінституту та здобула професію вчителя біології і хімії. Навіть певний час працювала методистом у районному відділі освіти.

Узагалі, всього, що я досягла, - це, в першу чергу, велика заслуга моєї матері, яка завжди поважала мій вибір і вкладала в мене душу. Я не пам’ятаю, щоб у мене було багато вільного часу. Коли я була школяркою, напевно, не було таких гуртків, які би я не відвідувала. І взагалі вважаю, що жити потрібно активно. Цьому вчу й інших.

- Ліно Олексіївно, чому почали вчителювати саме в Гуменцях?
- А де ще? Скажу чесно й відверто, що за весь час навчання в інституті я мріяла повернутися до рідної школи і працювати саме тут. І зараз, коли наші випускники повертаються після навчання теж сюди (а в нас на сьогодні є восьмеро таких педагогів), мені теж надзвичайно приємно. Бо вони люблять цю школу так, як і я.
Згадую як тільки прийшла працювати: мені дали біологічний кабінет, де було дві парти і три стільці. З чогось с.Гуменціпотрібно було починати. Крок за кроком - і все виходило добре. Викладала не лише фізкультуру, а й ритміку, зарубіжну літературу, трудове навчання. Чого тільки не було! До речі, на той час ми мали прекрасний хореографічний клас, де займалися дітки різної вікової категорії. Наш аматорський ансамбль називався «Ритм» і з 1996 року по 2008-ий вважався зразковим колективом. До речі, всі костюми для виступів пошила сама. Дуже люблю це заняття. В мене вдома була професійна швейна машинка і ми, деколи не досипаючи, шили. Веселий був час. Шкода, що з часом колектив розпався - це пов’язано з матеріальними аспектами.

- За час роботи в школі, напевне, маєте що згадати?

- Не те слово! Часто згадую своїх перших випускників. Саме тоді школа розділилася на НВК і ЗОШ, і діти могли не просто вчитися, а ще й здобувати виробничу професію маляра-штукатура-лицювальника. Ми тоді уклали договір про співпрацю із кам’янецьким будівельним технікумом. Це був перший експерементальний клас, в якому із 23 учнів було 18 хлопців. З ними товаришую й до нині. Приємно, коли вони телефонують, вітають зі святами, та й за порадами не раз звертаються. Учні своїми руками чимало зробили для того, аби сьогодні школа мала такий привабливий вигляд.

- За 20 років, що ви тут працюєте, школа, вчителі й учні сильно змінилися?

- Ні. Звичайно, зроблено ремонти в класах, оновлено матеріально-технічну базу, маємо новий комп’ютерний клас, Гуменецький НВКповністю реконструйовано каналізаційну систему та систему опалення й водопостачання. У планах - зробити лінгафонний клас. Мені ж, як колишньому вчителю фізкультури, хотілося б мати більший і новіший спортивний зал. Для такої школи він трохи замалий, тим паче, що на базі Гуменецького НВК проводяться обласні змагання зі стрибків у висоту, які запровадив вчитель фізичної культури, тренер з легкої атлетики Микола Дубчак.

Також у нашій школі з декількох предметів практикуємо рейтингову систему навчання. Запровадила її вчитель фізики Надія Щегельська, «підсадила» мене та ще кілької вчителів. Як на мене, це дуже ефективна система, змушує працювати не лише учня, а й вчителя. Учень сам зацікавлений в отриманні певної кількості балів, аби наприкінці четверті, півріччя чи року отримати гарну оцінку. Рейтингова система включає в себе багато видів робіт - усні, письмові - чим більше ти їх виконаєш, тим більше балів отримаєш. Учня вже не треба змушувати йти до дошки. він сам вибирає, чи більше задач розв’язати, отримавши за кожну по балу, чи розказати матеріал й отримати за це 10 балів. Як вчителі, так і учні працюють з повною самовіддачею.

- Ліно Олексіївно, великим колективом керуєте?

- Для такої школи, напевне, він достатній. Увесь штат складає 49 осіб, а сам педагогічний колектив - 31 на 169 дітей. Шкільним автобусом довозимо дітей з багатьох сіл - Малого Залісся, Колубаївців, Лисогірки, Вербки тощо. Для школярів працює багато гуртків. Цього року в перший клас пішов 21 школяр і я, як директор, зацікавлена, аби щороку кількість першачків лише збільшувалася. Для цього працює кожен наш вчитель. Тож можу зі впевненістю сказати, що колектив у нас дуже згуртований. І в роботі, і на відпочинку ми завжди разом.

У роботі як від колег, так і від себе вимагаю професіоналізму, працьовитості та відповідальності. Щодо відпочинку, то навіть маємо таку гарну, вже роками сформовану традицію відзначати гуртом останній навчальний день. При цьому на жодне свято, яке в нас проходить, не забуваємо запросити чи привітати наших педагогів, які зараз перебувають на заслуженому відпочинку. Кожен з них вніс свій вклад для того, аби ця школа була найкращою. І взагалі, як гуменецький житель може не дбати про свою школу?! А 95% вчителів проживають саме тут.

Єдине за чим сумую і шкодую - це за туристичними змаганнями, які колись проходили між районними та міськими вчителями. Активний відпочинок дає можливість не тільки оздоровитися, а й мати чимало друзів-однодумців.

- Знаємо, що в грудні цього року Ви святкуватимете невеличкий професійний ювілей - 10 років, як Ви очолили Гуменецький НВК. За цей час без дружньої підтримки й допомоги не обійшлося. Хто допомагає найбільше навчальному закладу?

- Найперше, напевно, наш сільський голова Інна Абдулкадирова. За роки нашої співпраці вона ніколи ні в чому не відмовила. Інна Григорівна завжди знає і цікавиться всіма нашими проблемами, долучається до проведення шкільних свят. Якщо пообіцяла, то обов’язково зробить. От і цього року за рахунок місцевого бюджету встановила жалюзі практично на всі шкільні вікна в школі. Є й низка інших підприємців та підприємств, які знаходяться на території Гуменецької сільської ради і також допомагають нашій школі. Це й ТзОВ «Гуменецьке», ПАТ «Подільський цемент, ПАТ «Авіс» та інші.

- Ваша робота відбирає у Вас дуже багато часу, чи вистачає його на власну родину?

- Може й не так, як би їм хотілося, але думаю, що вистачає. У мене троє хлопців - моя гордість. Старшому Сергію вже 22 роки. Він продовжив сімейну традицію і закінчив факультет фізичного виховання. Зараз працює разом зі мною за фахом, також веде секцію з баскетболу. По життю такий же активний як і я. Середньому Андрію 15 років. Гуменецький НВКВін у мене творча особистість - співає, грає та малює. А от молодшенький Женя ще тільки в 2-му класі, тому не визначився зі своїми вподобаннями. Хотіла, щоб він займався хореографією. Але нехай з часом сам вирішить, що йому до душі. Ми з чоловіком в усьому підтримуємо своїх дітей, адже для них і заради них живемо.

Хлопці мої хазяйновиті, допомагають мені по господарству. Маю 50 соток землі біля хати, які люблю обробляти. До праці привчила мама, і для мене немає більшої насолоди, як прийти після роботи й поратися на городі. Від такої праці перемикаєшся, забуваєш про якісь дрібні негаразди чи проблеми. Я чітко розділяю роботу і дім, й ніколи одне з другим не змішую.

- Дивлячись на Вас, важко уявити, що є якісь речі, які Вам не під силу зробити. Ви у всьому тримаєте руку на пульсі, вмієте правильно визначити пріоритети, та чи є щось, що ця сильна-слабка жінка не змогла би в житті пробачити?

- Упевнено кажу, що немає, бо живу за принципом, що треба вміти прощати. Це величезна людська цінність. Прощати звикла як і звикла жити за Божими заповідями. Можливо тому мені все і вдається.

Теги: Гуменецький НВК «ЗОШ I-III ступенів, гімназія», Ліна Пазюк, с.Гуменці, освіта

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.