Перейти на мобільну версію сайту


21.09.2018

ЛЮДИНА СЛОВА

БойкоНезважаючи на певну популярність та активну громадську позицію, він не любить давати інтерв'ю, мовляв, краще свої слова підтверджувати справами, а не порожніми балачками, що й успішно робить у житті. Але окремі життєві звершення вимагають публічності. Наприклад, депутатство. У 2015 році спортсмен і бізнесмен Андрій Бойко вперше стартував у політиці, випередивши конкурентів по округу, й у підсумку став депутатом міської ради.

Сьогодні він опікується спортом, зокрема улюбленим баскетболом, зберігаючи за собою цю стійку спортивну асоціацію. Та якщо копнути глибше, що ми й успішно зробили, то можна побачити зовсім іншу особистість – різносторонню, амбітну, принципову, вольову, справжню людину слова. Тож, привідкриваємо завісу приватного й непублічного життя депутата ексклюзивно для читачів «КЛЮЧА».

Андрій Бойко корінний кам'янчанин. Навчався спочатку у 8-ій школі, потім у 18-му ліцеї. З дитинства захоплювався спортом та історією. Тож не випадково, що саме ці два напрямки в майбутньому зіграли одну з важливих ролей у його житті.

– Історією захоплювався відколи себе пам'ятаю, – розповідає наш співрозмовник. – У 1994 році на першій Всеукраїнській олімпіаді з історії зайняв друге місце. Напевне, це і стало стимулом у виборі майбутнього факультету. Без іспитів вступив на історичний факультет нашого педуніверситету, хоч, чесно кажучи, більше подобалася юриспруденція.

У 2000 році закінчив університет і подав документи на навчання в Академію адвокатури України. Паралельно вчителював – у Княжпільській школі і коледжі ПДАТУ. Так, була і така сторінка в моїй біографії.

– І як міський хлопчина адаптувався до сільських реалій?

– Ой, складно. Це взагалі було якесь життя контрастів. Дуже багато нового побачив і для себе зрозумів. Уявіть, серед моїх учнів був хлопчина, який навчався при свічках. Сам з бідної сім'ї, приходив зі школи, допомагав бабусі по господарству, а вночі вчився. Це для мене був шок. Як міг, йому допомагав. Знаю, що він закінчив будівельний коледж, зараз досить успішний і перспективний. Труднощі загартовують, якщо є велике бажання чогось досягти.

Бойко-5– Академія адвокатури України – це бажання реалізуватися в юриспруденції?

– Швидше втілити в життя давню мрію. Правда, після закінчення навчального закладу за спеціальністю не працював, пішов у бізнес, створив підприємство, яке й досі успішно розвиваю. Хоч батьки й казали, що в юридичному напрямку я міг би бути успішнішим. Можливо. Але на той час юриспруденція не дала б мені такого поштовху, який мені був потрібен.

– Чим займається ТОВ «БС Трейд Груп», яке Ви очолюєте?

– Гуртовим продажем побутової техніки. Крім того, розвиваємо меблеву галузь, спеціалізуємося на монтажі алюмінієвих фасадних систем, в основному у великих містах України. Також я є власником торгової марки «Borgio» – спеціалізованої техніки для кухні.

– Мільйон свій перший заробили?

– (сміється) У чому?

– У житті.

– Питання не в тому, заробив ти мільйон чи ні, а в тому, як ти розпланував своє життя і чи досяг того, про що мріяв?

– Добре, тоді інше питання: «Сьогодні, у 40 років, Ви досягли того, про що мріяли, скажімо, в 20 років?».

– Я людина амбітна, багато чого з того, що планував, ще не досягнув. Але всього можна досягнути, якщо бачити, куди йти.

Бойко-1– Андрію Анатолійовичу, якось несподівано Ви потрапили в політику. Ви нею зацікавилися чи вона вами?

– Як історику за фахом, цікаво було спостерігати за політичними перипетіями в країні, але не більше. До міської політики не мав жодного відношення. У 2015 році друзі запропонували попрацювати разом з ними у цьому напрямку. А потім вибори і перемога на окрузі. Партія ВО «Батьківщина», у якій вони були, була більш центристською, і я погодився. Не визнаю радикалізму і хамелеонства. Ніколи би не був членом партії, де назви міняються швидше, аніж керівництво в країні. 

– Ви прийшли у міську раду й одразу взялися за спортивний напрямок. Уперше спорт перестав бути дотаційним і отримав більш-менш нормальне фінансування. З чого почали?

– Як і скрізь, за що беруся, починаю з планування. Провели моніторинг всього спорту Кам'янця-Подільського, почали рахувати, скільки потрібно. Визначили, що для нормального функціонування спортивної галузі необхідно трохи більше мільйона гривень на рік. Зрозуміло, що такої суми ніхто не дасть, але ситуація почала хоч якось вимальовуватися. Спочатку було 200 тис. грн на рік, тепер ми виходимо на 650 тис. грн. Кошти виділяють не лише, як раніше, на медалі і грамоти (стандартно колись це було не більше 70 тис. грн на рік), а й на змагання, на премії спортсменам. Це неабиякий стимул як для самих спортсменів, так і для їхніх тренерів. Неодноразово виступав з ініціативою максимально забезпечити дитячий спорт, фінансувати безпосередньо спорт­школи, залежно від їхніх потреб.

Бойко-2– Чомусь так склалося, що в нашій країні спорт – задоволення не з дешевих, і легше ним не займатися, аніж навпаки.

– На жаль, в Україні спорт тільки хобі. Поки не буде законодавчої ініціативи на найвищому рівні, якихось пільг в оподаткуванні для спонсорів і подібного, нічого не зміниться. Ця галузь і далі буде дотаційною. Грубо кажучи, є я, в місті розвивається баскетбол. Завтра скажу, що стомився, і його не буде однозначно. Тільки великі ентузіасти працюють на розвиток спорту в місті, і їх можна перерахувати на пальцях.

– Якщо вже перейшли до спортивної частини Вашого життя, то може розкажете, як з'явилася баскетбольна команда «ДіДіБао» і чому саме така назва?

– Баскетболом займаюся з 4 класу, в нас була своя вулична команда. Коли навчався на історичному факультеті, брали участь у чемпіонаті університету. У 1999 році в місті провели перший комерційний чемпіонат міста з баскетболу. Ми зібралися з хлопцями і зробили команду «ДіДіБао». Назва ні до чого не прив'язується, жодних асоціацій.
На якийсь час команда взяла тайм-аут, це було пов'язано з певними трагічними моментами в житті, зокрема із загибеллю близького товариша Сергія. Коли знову зібралися, сказав хлопцям, якщо займемо призове місце в області, будемо подавати заявку на чемпіонат України. Так і сталося, з 2007 року ми стабільно граємо в чемпіонаті України. Сьогодні ми є бронзовими призерами Української Першої Ліги. Приємно, що в команду повернувся Микола Полюляк, вихованець місцевого баскетболу, який довгий час робив успішну кар’єру в командах Української супер-ліги та був гравцем Національної збірної України. Сьогодні він граючий тренер «ДіДіБао». Разом з ним плануємо розвивати дитячий баскетбол у місті.

Бойко-4– Знаючи Вашу біографію, розумієш, що не баскетболом єдиним живе Андрій Бойко. Як оцінюєте свою роботу як депутата міської ради?

– Свою роботу в міській раді можу оцінювати зі знаком мінус. Для округу, від якого балотувався, не зроблено того, чого би хотілося. Важко, коли немає належного фінансування, а вирішувати проблеми власним коштом, ну, вибачте, це як мінімум несерйозно. Якщо відверто, то що таке політика в Кам'янці-Подільському? Це якісь кулуарні розмови, часто плітки. За три роки роботи в міській раді про політику ми говорили 2-3 рази, не більше. 

– Розчарувалися?

– Не сказав би. Не хочеться бути інструментом у чиїхось руках. Це не цікаво. Усі хочуть змін. І реально вони можуть настати. Але для цього, як мінімум, потрібно планувати. Ми живемо сьогоднішнім днем. А що буде завтра? Це рідко кого цікавить.

– Міським головою не хочете стати?

– Чесно? Ні. Невдячна робота. Узагалі, не уявляю, як міський голова ще й у баскетбол може грати і ходити на 7 вечора на тренування.

Бойко-3– То, може, Кам'янець для Вас затісний? Куди би хотілося?

– Знаєте приказку: «Поганий той солдат, який не мріє стати генералом»? Так от...

– Андрію Анатолійовичу, з якими людьми Вам важко працювати?

– Мені не важко, важко зі мною. У мене дещо авторитарний стиль керування. Люблю рішучих людей, які вміють проявляти ініціативу, приймати рішення, брати на себе відповідальність. Таких дуже мало. На жаль, сьогодні в країні спостерігається справжній кадровий голод, професіонали на вагу золота.

Практично не працюю з людьми, які не вміють критикувати, з підлабузниками, які бояться зробити зауваження. Якщо не буде критики, ти не будеш рости. Узагалі я досить самокритична людина, завжди намагаюся вдосконалюватися. 

– Спорт, бізнес, політика... Додому несете проблеми?

– Намагаюся цього не робити. Із дружиною Аліною виховуємо двох хлопців – Богдана і Дениса. Є час, який належить тільки сім'ї, і його намагаюся використовувати максимально. 

– Хлопці також захоплюються баскетболом?

– Менший ще замалий, а старший подає великі надії у баскетболі. Також грає у футбол. Я до цього ставлюся спокійно, головне, щоб дітям подобалося. Виховую їх так, щоб вони вміли самостійно приймати рішення. 

– Є життєві принципи, якими керуєтеся?

– Я людина слова. Якщо пообіцяв, значить виконаю. Принциповий, не терплю несправедливості. Не люблю показовості, зокрема і в благодійності. Вона не повинна перетворюватися в популізм, має бути якась грань. Патріот не той, хто голосніше співає гімн України.

– Що ще любите окрім спорту?

– Нічого не робити (сміється).

– Виходить?

– Ні. Часто 24 годин на добу не вистачає, щоб все зробити.

– З чого починаєте робочий день?

– З кави.

– Узагалі, як відпочиваєте?

– Для мене найкращий відпочинок – це гра в баскетбол. Так знімаю стрес. Тренуюся п'ять разів на тиждень. Люблю рибалку, але за останні два роки вдалося лише раз порибалити. Не те, що день, тиждень розпланований.

– Кажуть, що друзів має бути небагато – один-два, але надійні.

– Так кажуть, але зі мною цей принцип не спрацьовує. Маю багато надійних друзів, перевірених часом.

– Що найбільше цінуєте в дружбі?

– Відкритість, чесність. 

– Традиційно на завершення розмови поділитеся планами на майбутнє?

– Так. І далі займатимусь підтримкою спорту в місті, й не тільки баскетболу. Є велике бажання побудувати в Кам'янці достойний спортивний комплекс. Попередні домовленості вже маємо. Разом із виконавчим секретарем Федерації баскетболу України минулого тижня зустрічалися з міським головою Михайлом Сімашкевичем. Обговорили можливість появи такого проекту в нас зі співфінансуванням з Держбюджету. Також є серйозні проекти, до яких маю безпосереднє відношення, але поки що всіх секретів не розкриватиму. Скажу тільки одне, зі спортом вони не пов'язані.


Теги: Андрій Бойко, людина слова

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Послуги

Производство подставок под мобильные телефоны на витрину.
Любые размеры под заказ и со склада.
http://promplastic.com/content/33-podstavki-dlya-telefonov-na-vitrinu




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.