Перейти на мобільну версію сайту


24.02.2017

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ. Микола ГОРДІЙЧУК

гордійчук-1«Твоє призначення має значення».
Микола Гордійчук


Одинокий голуб в небесах кружляє,
Пісню не співає – журно туркотить,
Видно, людську мову дуже добре знає,-
З неба долинає: «Так хотілось жить!..»

Кліпнула очима – голуба не стало,
Щосили вдивляюсь в сині небеса...
Лише з хмар біленьких «ВОЛЯ» прочитала,
Знаю – то не голуб, а чиясь душа.

Душа патріота з пташкою зріднилась,
Землю окропивши кров’ю в боротьбі,
Полинула в небо, а нам залишила
Святу добру пам’ять і діла святі!

Свої діла, розпочаті на Майдані, передали нам патріоти, душі яких навічно поріднилися з голубиними, патріоти, які ціною власного життя виборювали і виборюють нам мир, світлий шлях у майбутнє. Серед них наші рідні, знайомі, друзі, наставники. Долю України вони поставили на перший і єдиний план, затуливши її своїми грудьми.

Поділля наше багате своїм героїчним минулим. Трагічну і водночас величну сторінку вписало знову сьогодення в його історію. З’явилися нові імена героїв, які не могли стояти осторонь біди, що звалилася на плечі неньки-України. Сотні наших земляків загинули у цій жахливій, підступній, брехливій війні. З’являються меморіальні дошки пам’яті, алеї героїв, перейменовуються вулиці на їхню честь. Але усіх нагород світу буде мало, бо за мир заплачено найдорожчим – життям. 

Я ніяк не можу повірити в те, що війна своїм страшним чорним крилом знову торкнулася нашої домівки. Я була впевнена в тому, що з часів Великої Вітчизняної людство зробило висновки, але, на жаль...

Про війну я читала твори художньої літератури, дивилася кінофільми і розуміла, що плата за волю, за мир дуже висока – людське життя. Життя найкращих синів і дочок. Тепер жах війни я побачила на власні очі, я глибоко відчула біль втрат. Завжди лунатиме пісня «Плине кача...» в моєму серці і нагадуватиме мені, що таке мир. Тепер я добре розумію, що означає для мене моя Батьківщина і чого я її не хочу втратити.

Тут я народилася і живу, тут звучить моя калинова мова, тут лунає українська чарівна пісня. Це – моя Україна! Країна смутку і краси, країна чудової природи і синьоокого неба, країна людей із щирою душею і високими нотами патріотизму!

За визначенням, патріот – це людина, яка сповна любить свою державу. Я вважаю, що патріотами ми повинні заслужено нині назвати наших воїнів зони АТО, які доводять своїми діями любов до України. Патріот – це не просто слово, це - звання, це - орден, якого можуть бути удостоєні тільки найкращі. Патріотом я впевнено можу назвати мого учителя - Гордійчука Миколу Миколайовича. «Твоє призначення – має значення», - так говорив він завжди, коли заходив до класу, коли відстоював свою думку, коли співав свою пісню, коли одним із перших пішов на Майдан, згодом - у зону АТО...

Микола Миколайович виховувався в родині військових, навчався у Кам’янець- Подільській ЗОШ №7, з шести років - член НСОУ «ПЛАСТ» (тут отримав псевдонім Гризун), з 1993 року належав до гуртка «Леви», а з 1996 – до підготовчого табору імені Устима Кармалюка, старший пластун. 2003 та 2004 року був інструктором військово-патріотичного табору «Легіон-12». Закінчив Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, за спеціальністю психолог. Учасник команди КВК «Кампод», ведучий молодіжної програми «Шоу кадрів». Був засновником та солістом групи «Своєрідне,», а потім - «The DenDi»

гордійчукПочуття патріотизму, віра в себе, віра в Україну глибоко жили в його серці. Він завжди мав свою думку, умів її відстояти. Таких людей дуже мало: веселий, навіть, часом кумедний, смішний, добродушний, цікавий, відповідальний – такий він NIK Своєрідний. Ніколи не падав духом, завжди вселяв надію, віру, умів бачити, де добро, де зло, бути світлом серед темряви. Вів активний спосіб життя, вмів відпочивати, займався спортом, вчив нас бути людьми. Він реально заряджав позитивом. Йому часу вистачало на все: на музику, КВК, роботу, родину, друзів. У свої 29 він – громадський діяч, соліст, засновник двох музичних гуртів, доброволець батальйону спецпризначення, патріот свого народу. Він ніколи не відділяв себе від долі народу нашого, жив його життям, болів його болями. Хвилювала Миколу Миколайовича доля нашої рідної мови. Сам завжди розмовляв чистою, пересипаною словами-перлинками українською мовою. Першим у місті Кам’янці-Подільському проводив «українські» дискотеки. Одного разу його з друзями ледь не побили, бо на дискотеці він відмовився поставити російську пісню «Золотые купола». Разом зі своїми однодумцями започаткував Дні молоді. Коли планував свята, він був у центрі. Народжувалися різноманітні конкурси, лунав сміх, дотепне слівце, звучала українська пісня...

Миколу Миколайовича Гордійчука знаю як порядну людину, мудрого вчителя – психолога, хорошого товариша, порадника. Горджуся тим, що він певний час працював у нашому Гуменецькому НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів, гімназія». Завжди серед учнів, завжди в колі молоді... і сипляться його ідеї: «У місті конкурс КВК - їдьмо», «Треба написати сценарій - я допоможу», «Проведімо змагання у школі»...

Завжди на рівні з нами, учнями, але виважений, кмітливий, доброзичливий і впевнений у собі. Ми бачили, що творчість, ідейність були його життям.

Коли нам сказали, що Микола на Майдані, у вирі Революції Гідності, ми сприйняли це як належне, бо по-іншому просто не могло бути. Слухали його звернення з телеекрану до нас, юних, до кам’янчан, до українського народу і розуміли, що слова його линуть з самого серця, десь з глибини його душі. Він добре розумів, що «твоє призначення - має значення»!
Призначений бути попереду, призначений діяти, призначений бути героєм своєї країни!

Сьогодні перед твоїм подвигом я стою на колінах і запалюю свічку пам’яті, яка ніколи не згасне у моєму серці. Ти – живий! Я не хочу вірити, що був той трагічний липень 2015, коли підступна ворожа розтяжка обірвала твоє життя. Я знаю, Ти – поряд з нами! Спостерігай, Миколо, за нашими діями, за нашим життям, і з висоти небес не дай нам звернути з дороги правди, не дай втратити те, за що стояв Майдан, за що йде страшна війна на сході моєї країни.

Ти навчив мене вірити у свій народ, у його щасливе майбутнє. Я знаю, що ми йдемо правильним шляхом добра, правди, волі і свободи.

Нехай стане пухом земля воїну-патріоту, який полинув у вічність. Вірю, що ця жертва не може бути даремною.

Держава високо оцінила подвиг Миколи Гордійчука: указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно); відзнака Кам’янець-Подільського міського голови «За заслуги перед міською громадою» (посмертно), а також однією з найпочесніших відзнак – Залізним Пластовим Хрестом; йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського»; в кінці травня 2016 року в ЗОШ №7 встановлено меморіальну дошку його пам’яті; в честь Миколи Гордійчука перейменована колишня вулиця Жукова в Кам’янці-Подільському.

Дивлюся на фото і запитую: «Чому?». І одразу відповідаю його словами: «Твоє призначення має значення»!

Життя прожив коротке та величне.
Він зіркою яскраво спалахнув,
Він знав, що Батьківщина його кличе,
Її благання серцем Nik відчув.
Не просто жив – горів, палав яскраво.
Добро і зло він добре розрізняв,
Творив, дерзав, але не прагнув слави –
Своє призначення він добре знав!
Завжди у вирі, там завжди, де гірше
Nik Своєрідний, з позивним Гризун,
Вгризався Гризуном в брехню, у зло та відчай –
У справах був справжнісінький Гарпун!
Відважний, мужній, щирий, добродушний,
Ідейний хлопець – мало в нас таких –
Піснями він окрилював нам душі,
Не зникне він, а вічно житиме у них!

Людмила РАСЄВИЧ, учениця 9 класу Гуменецького НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів, гімназія».


Теги: пам'ять, Микола Гордійчук

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.