Перейти на мобільну версію сайту


19.06.2015

ДБАЙЛИВІ РУКИ ДОГЛЯДАЮТЬ «КОЛОС»

Полудневе сонце припікає так, що перехоплює подих. Він біжить протоптаною стежкою і точно знає, що сьогодні, завтра і завжди бігтиме цією стежкою із заплющеними очима.
- Ігоре, - кремезний чоловік махає до нього картузом. - Давай хутчіше обідати!
І хлопчина мчить щодуху, збиваючи ноги об колючу стерню та ковтаючи спекотний до п’янкості запах пшеничного колоса. Добігає до веселого гурту. Вмощується поміж дорослих чоловіків, хапається за ложку і з апетитом наминає за обидві щоки хліборобський обід.
Сьогодні він буде їхати на комбайні, дивитися з кабіни гігантського монстра на широченне поле, на те, як падає під гострим ножем спілий пшеничний колос, як сиплеться золотим дощем зерно, а завтра - розгортатиме на тоці урожай і зароблятиме гроші, зовсім як дорослий...

... Дитячі мрії непомітно втілюються в життя й нині той босоногий хлопчина - власник успішного сільськогосподарського підприємства на Кам’янеччині. Знайомтеся, директор ПП «САФ «Колос», депутат районної ради Ігор Фурман.

- Ігоре Володимировичу, від кого така любов до землі?

- Від батька. У свій час він працював заступником директора радгоспу «Кам’янець-Подільський» у Слобідці-Кульчиєвецькій. Усі ази і любов до хліборобської праці - то від нього. Він часто брав мене на поле, я дуже любив колектив, який там працював. В обідню перерву, сидячи між дорослими чоловіками, наминаючи за обидві щоки Ігор Фурманборщ чи кашу і слухаючи різні байки, і сам відчував себе трішки дорослим.

Я бачив чим живуть ці люди, як вони живуть і які мають проблеми. Бачив їхню дружбу, відданість і відповідальність до роботи, любов до землі - це все й досі в мене в пам’яті.

16 років батько пропрацював головою Слобідко-Кульчиєвецької сільської ради, його поважали селяни, до його думки прислухалися, й мені завжди хотілося на нього рівнятися.

Думаю, не випадковим був і вибір моєї професії - спочатку закінчив радгосп-технікум, після цього здобув вищу освіту у сільськогосподарській академії на факультеті «Механізації та електрифікації сільського господарства».
Після закінчення навчання рік пропрацював заступником директора СГ «Колос», а далі - хвороба і операція в Москві... Два роки на реабілітацію... І поки я приходив до життя, підприємство, в яке колись стільки часу та зусиль вкладав мій тато, і яке я залишив на товариша, поступово йшло з життя. Один за другим шматки поля заростали бур’янами, половина паїв стояли пусткою, решта оброблялися абияк. «Колос» впевнено котився в боргову яму, а люди, яким ми обробляли землі, почали думати про те, як віддати їх іншому, більш відповідальному і дбайливому господарю.

- Бачимо, що кожного дня лише гірше й гірше, борги колосальні, - долучається до розмови Михайлина Михайлівна, яка 38 років працює на підприємстві (сьогодні вона на заслуженому відпочинку, та є радником директора на громадських засадах). - Пішли ми до Ігоря Володимировича й попросили очолити підприємство. Спочатку він не хотів за станом здоров’я, але якось ми його вмовили, і він погодився.

- Не міг залишити напризволяще колектив, який любив і розумів батька, - продовжує Ігор Фурман. - Тож зібрав усю волю в кулак і взявся до справи. З червня 2010 року пайовики, які віддавали землю в оренду ТОВ «Колос», перейшли до ПП «САФ «Колос», і ми почали працювати. Кілька років пішло, аби витягнути фірму з боргів, виплатити людям усю заборгованість по заробітній платі та інших платежах. Може б ми сьогодні й мали набагато більше, якби не той втрачений час, та жалкувати за ним не варто, бо він послужив нам усім доброю наукою.

- Напевне, маєте згуртований колектив, який Вас розуміє і у всьому підтримує?

- Безперечно. Відколи існує «Колос», головним бухгалтером працює Михайлина Михайлівна, починала ще разом із батьком у радгоспі «Кам’янець-Подільський». Сьогодні ж вона мій радник, консультує з усіх виробничих питань. Відповідальні в роботі бухгалтери підприємства Надія Циганюк і Юлія Козар. Довгий час працюють в «Колосі» ПП «САФ «Колос»Геннадій Вандуляк, Олег Швець, Валерій Циганюк.

Та як відверто сказати, то я на фірмі і директор, і бухгалтер, і агроном. Дуже люблю всю цю роботу, знаю кожен її етап. Чесно, деколи спати не можу як знаю, що десь може бути щось не так.
Мене в роботі підтримує сім’я. Дружина передає нам на поле їжу. До речі, до цієї пори дуже люблю обідати в полі, зі своїми працівниками.

- Сільське господарство для Вас - це робота чи хобі?

- Звичайно, робота, й маю глибоке переконання, що кожен, хто береться за нелегкий хліборобський труд, має робити це професійно та з усією відповідальністю. У будь-якій справі важливо розуміти, що комфортно й затишно має бути не лише тобі, як керівникові підприємства, а й колективу. Чому це важливо? Бо це стимулює і дає натхнення працювати далі.

Знаєте, які приємні моменти у моїй роботі? Коли ти приходиш на видачу паїв, люди дякують і кажуть, що ще не отримували такого зерна. Вони знають, що змелють його і матимуть вищий сорт муки. І це надзвичайно приємно - ти не лише бачиш плоди своєї праці, а й те, що вони приносять задоволення іншим.

Загалом ми намагаємося всіляко допомагати нашим пайовикам. Опікуємося місцевою школою, садочком, церквою, допомагаємо і на АТО, і просто людям, які звертаються до нас із бідою чи проблемами, які самотужки не можуть вирішити. Не забуваємо і про ветеранів, допомагаємо продуктовими наборами мешканцям села.
На перспективу планую зробити сільську дорогу від Слобідки-Кульчиєвецької до Оленівки.

Раніше ми відправляли на відпочинок на море в Крим усіх пайовиків, які цього бажали, за 10% від вартості путівки. Зрозуміло, що в зв’язку з теперішніми обставинами ми цього зробити не можемо.
Сьогодні кожен аграрій добровільно взяв на себе певні соціальні зобов’язання, і це правильна позиція. Ми маємо дбати про ту землю, біля якої живемо і яка нас годує.

- Ігоре Володимировичу, скільки землі обробляєте і яким сільськогосподарським культурам віддаєте перевагу?

- Обробляємо близько 700 га поля, сіємо пшеницю, ячмінь та сою. Остання культура займає переважну площу наших посівів. Ми даємо людям зерно І-ІІ класу, працюємо, щоб мати гарний урожай. Дотримуюся принципу за яким основним має бути не кількість, а якість. Хотілося б вирощувати й інші культури, та на це є певні причини. Перш за все, це цінова політики, яка й визначає, куди рухатися аграріям і в якому напрямку. Сьогодні болючим є питання по зернотрейдерах, які добряче на нас заробляють практично не докладаючи жодних зусиль. Можливо тому це стало чи не основною причиною, через яку ми в нашому районі створили Асоціацію «Сільськогосподарські товаровиробники Поділля». На жаль, держава нині не створює для аграріїв жодних комфортних умов, тож мусимо самі лобіювати не лише власні інтереси, а й людей, які нам довірили свої паї. Щоб твердо стояти на ногах, треба рухатися вперед і не стояти на місці.

- Підприємство, яке Ви очолюєте, забезпечене необхідною технікою?

- Багато чого маємо свого, дещо прикупили цього року. Також плануємо придбати гарний трактор та сівалку. Чи ПП «САФ «Колос»вдасться купити комбайн, поки що не знаємо, на жаль, уже повторюся, немає державної підтримки, навіть пільгового кредитування, щоб мати можливість оновлювати автопарк як це робиться за кордоном. Та ми співпрацюємо з іншими аграріями, за потреби допомагаємо один одному.

- А як із кадровим резервом? Проблем не маєте?

- Основний кістяк підприємства - люди, які тут працюють довгий час. На них можна покластися, знати, що впораються з будь-яким завданням. Також цьогоріч ПП «САФ «Колос» як член Асоціації розпочало співпрацю з ПДАТУ. Є декілька студентів з університету, які в нас проходять практику, вони присутні під час усіх робочих етапів.

- Окрім сільського господарства маєте ще якісь захоплення?

- Я не можу сказати, що чомусь надаю перевагу - люблю і риболовлю, і спорт, і виїзди на природу, але не завжди є час цим займатися. Коли я знаю, що в полі щось не зроблене, то не хочу нічого іншого. Земля забиває всі думки, і я не можу думати про відпочинок. Мої люди знають, якщо є якісь проблеми, я не буду спокійно спати. У своїй роботі знаю всі процеси, а навіть якщо чогось не знаю, не соромлюся про це запитати. Краще запитати, аніж наробити купу помилок, які потім все одно ж тобі виправляти.

Кожного року ми ставимо перед собою завдання краще обробляти землю. Від тих полів, які були п’ять років тому, не залишилося й сліду, та скільки праці довелося в них вкласти!..
Але сьогодні я їду й серце тішиться за гарну роботу і врожай, яким нам віддячує земля.

- Усе ж таки, коли відпочиваєте?

- Коли йде дощ, тоді можна й відпочити. Раніше не розумів тих аграріїв, які казал: «Якщо йде дощ, можна й по сто грам випити». Тепер знаю ціну цим словам. Коли ти бачиш, як посіви чахнуть, не маючи достатньої вологи, й сам не знаходиш собі місця, а щойно пройшов дощ і на полі все ожило, і сам оживаєш, душа радіє! За таке і чарку не гріх підняти.

- Ігоре Володимировичу, що найбільше цінуєте в людях, а з чим не можете миритися?

- Головне - людська порядність. Не люблю й не можу зрозуміти зради, коли людина з тобою працює, а завтра може встромити ніж у спину.

- Окрім того, що Ви успішний керівник та досвідчений аграрій, Ви ще й політик. Що змусило піти в депутати?

- Бажання допомагати людям. Депутатство існує для того, аби працювати для людей, а не заробляти, як це часто роблять політики. Якщо ти успішний, маєш за плечима знання та досвід, вмієш і можеш працювати, то чому би це не робити на користь громади, яка тебе обрала й довіряє?

Мене постійно запитують, чому я не балотуюся на голову сільської ради, та на все свій час. Переконаний, не важливо, голова ти чи депутат, у першу чергу маєш відстоювати інтереси громади.  
Людей потрібно почути і розуміти. Сьогодні, на жаль, така влада, що ще їй треба допомагати, та завдання місцевого депутата, незалежно від того, якою є влада, - представляти інтереси народу. І цей обов’язок має бути першочерговим.

- Поділитеся планами на майбутнє?

- Як завжди, є бажання вдосконалюватись, вчитись, працювати й мати гарний результат.

Теги: ПП «САФ «Колос», Ігор Фурман

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Послуги

Производство подставок под мобильные телефоны на витрину.
Любые размеры под заказ и со склада.
http://promplastic.com/content/33-podstavki-dlya-telefonov-na-vitrinu




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.