Перейти на мобільну версію сайту


14.02.2020

ПСИХІЧНОХВОРИХ І ТУБЕРКУЛЬОЗНИКІВ ВІДПРАВЛЯТЬ НА ВУЛИЦЮ?

псих-1Час «Ч», як кажуть сьогодні медики, які працюють в психіатричних лікарнях і протитуберкульозних диспансерах, настав. З 1 квітня, принаймні, протитуберкульозні заклади переходять на умови контрактування з Нацслужбою здоров’я України (НСЗУ). Вони претендують на пакет послуг «Лікування дорослих та дітей із туберкульозом» і повністю відповідають вимогам цього пакету. До цього заклади готувалися: автономізувалися, уклали угоди з представниками МІС (медична інформаційна система), завершують реєстрацію медичних працівників у Електронній системі охорони здоров’я. Все це відбувається в рамках проведення медичної реформи, яку активно обговорюють не один місяць поспіль.

На разі – це називають «оптимізацією». Але ми вже звикли говорити, що оптимізація – це перший крок до ліквідації. Позиція МОЗ на сьогодні полягає в тому, що вони вважають: таких закладів охорони здоров’я як психіатричні та протитуберкульозні у нас занадто багато, і ці захворювання нібито можна лікувати амбулаторно і під наглядом сімейного лікаря. І саме тому цьогорічне виділення на ці напрямки фінансування не залишає вибору – більшу частину профільних стаціонарів доведеться закрити. У психіатрії, наприклад, щоб укластися в бюджет, потрібно буде скоротити половину медперсоналу.

ТУБЕРКУЛЬОЗНЕ ЛІКУВАННЯ
На лікування туберкульозу держава пропонує всього трохи більше 20 тисяч гривень, тоді як, скажімо, лікування резистентних форм (стійких до медпрепаратів) може коштувати 150-165 тисяч гривень.

Фахові спеціалісти озвучують спільну думку, що в лікуванні туберкульозу – препарати лише одна умова. Не менш важливо просто нагодувати пацієнта, адже туберкульоз – соціальна хвороба. Поза тубдиспансерів багато просто не будуть лікуватися, а це означає, що різко погіршитися епідеміологічна ситуація з туберкульозу, яка в Україні і так стабільно важка.

Інфекціоністи – вони як пожежники, завжди повинні бути готовими до складних випадків. І тут фінансування «гроші за пацієнтом» не зовсім підходить. Утримувати інфекційні відділення, туберкульозні диспансери дійсно дорого, але відмовлятися від них – просто небезпечно для суспільства.

Туберкульозникам пропонують лікуватися у сімейних лікарів. Це при тому, що 80% таких хворих навіть не мають декларацій з докторами. А самі медики вже набрали собі по 2 тисячі цілком пристойних і особливо не хворіючих пацієнтів. Чи стануть вони приймати хворого з туберкульозом?! А якщо у того ще й відкрита форма, що буде, якщо він посидить в загальній черзі на прийом до сімейного лікаря?!

ТУБЕРКУЛЬОЗ НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ: СТАТИСТИКА І ФАКТИ
На Хмельниччині чоловіків хворих на туберкульоз у 2,5 разів більше, ніж жінок.

Минулого року майже 80 жителів області померли від цієї сухоти.

У минулому році спеціалізовану допомогу хворим на туберкульоз в Хмельницькій області забезпечували три самостійних заклади на 330 ліжок цілодобового стаціонару та амбулаторні протитуберкульозні заклади міст і районів області, в складі яких працювало 80 ліжок денного стаціонару. 

За статистикою 2019 року, на Хмельниччині на облік узято майже 600 пацієнтів на туберкульоз. Серед усіх хворих, найвища питома вага непрацюючих працездатного віку – майже 54% та пенсіонерів – понад 21%.

Найчастіше хворіли особи у віці 35-45 років та сільське населення. Рівень захворюваності серед чоловіків у 2,5 рази перевищує туберкульоз серед жінок. Захворюваність на туберкульоз серед дітей раннього віку (від 0 до 14 років) знизилася на 18%. За минулий рік туберкулінодіагностикою охоплено лише 55,4% дитячого населення, а сам туберкулін закуплений тільки на 63% від потреби. На території нашої області захворюваність на ко-інфекцію не прогресувала і залишилася на рівні показника попереднього року. Однак, смертність від зазначеної патології зросла.

Резистентні форми туберкульозу продовжують поширюватися і серед населення Хмельниччини. Кількість таких хворих взятих на облік в минулому році зросла на 12% та складає понад 200 осіб. 

Слід також зазначити, що за попередніми даними, задекларованими НСЗУ, фінансування туберкульозної служби в середньому складає 20% від фінансування у 2018-2019 роках. Керівники закладів наголошують на тому, що це призведе до руйнації служби та масового вивільнення кваліфікованих фахівців, а решта отримуватимуть мінімальну зарплату за умови збільшення об’ємів їхньої роботи. Також не розроблено програму та не створено умови для перекваліфікації медкадрів протитуберкульозної служби, які НСЗУ у приватних бесідах рекомендує звільнити у процесі медичної реформи.

Не зважаючи на ці всі факти від 1 квітня 2020 року відділення для хворих на кістково-суглобовий туберкульоз Хмельницького обласного протитуберкульозного диспансеру припиняє існування. Більшість тамтешніх пацієнтів змушені будуть лікуватися амбулаторно. Так кажуть у диспансері і пояснюють таке рішення, передусім, реформою медзакладів вторинної ланки, які перестають бути бюджетними установами. Від квітня диспансер стане автономним та не отримуватиме субвенцію з держбюджету. Натомість, як і всі інші схожі заклади, на 60% фінансуватимуться Національною службою здоров’я. Решту коштів на функціонування мають заробити самі. Наразі у закладі визначаються з кількістю ліжкомісць, яку після старту реформи зможуть утримувати.

– Ми визначаємо, які ліжка переформовуватимемо, а які закриватимемо. Наша проблема – це проблема всіх медичних закладів. Кожен заклад рахуватиме, скільки зможе у себе тримати ліжок на зароблені кошти. Все відбуватиметься за принципом заводу. Має, як заробити кошти, – працює. Ні – припиняє роботу, – пояснює заступник керівника обласного протитуберкульозного диспансеру Микола Гончарук.

За словами медика, мають бути чіткі покази для госпіталізації. Хворі, які недужають на туберкульоз кісток та суглобів, не заразні, тому повинні лікуватися в амбулаторних умовах. Покази ж для стаціонарного лікування: важкий стан та бактеріовиділення.

психТЕРМІН ДІЇ ОСТАННЬОЇ ЗАГАЛЬНО-ДЕРЖАВНОЇ ЦІЛЬОВОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ПРОТИДІЇ ЗАХВОРЮВАННЯ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ СПЛИВ В 2016 РОЦІ
Внаслідок «титанічних» зусиль зацікавлених сторін вдалося нарешті наприкінці 2018 року затвердити розпорядженням Кабінету міністрів Концепцію Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2018–2022 роках. Громадськість в очікуванні ухвалення Верховною Радою України Закону «Про затвердження «Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018–2022 роки».

Але за висновками Рахункової палати, МОЗ України як державний замовник та відповідальний виконавець попередньої програми протидії туберкульозу не забезпечив належне її виконання. Як наслідок — кошти Державного бюджету, виділені на реалізацію програми, використовувалися непродуктивно, неекономно та нерезультативно. З огляду на те, що кожне завдання, сформульоване у програмі, фактично персоніфіковане, дивно, чому досі не ведеться кримінальне розслідування.

В у звичайній практиці використовується термін «поширеність туберкульозу», що показує, скільки хворих припадає на 100 тис. населення. Такий показник, дуже недосконалий, оскільки використовує абстрактні статистичні форми. 

Ситуацію коментує лікар фтизіатр, завідувач протитуберкульозного відділення, КНП «Лікувальний діагностично-консультативний центр» Тетяна Скринчук:
– Вважаю недопустимим закриття протитуберкульзних закладів. Розмуію, що це поки що оптимізація, але як показує час, ні до чого хорошого це не призводить. Ми маємо наглядний приклад, коли наші хворі лікувалися в області, що не для всіх було досить зручно. З часом з цим змирилися, але припинення повноцінного функціонування таких закладів, – це утопія. Уявіть, скільки хворих буде просто ходити вулицями та їздити громадським транспортом. Вдома лікуватися нереально. Особливо для тих, хто живе сам. А якщо потрібно буде зробити ком’ютерну томографію або магнітно-резонансну томографію? Оцінити результати аналізів. Хто це буде робити? Сумніваюся, що сімейні лікарі мають достатню кваліфікацію, попри всю повагу до них усіх. І мова зараз йде не просто про оптимізацію абощо. Мова йде чи взагалі фтизіатрія, як така, буде. Але зрозуміти таку соціальну проблему як туберкульоз може тільки та людина, яку це торкнулося.

Юрій Пливанюк, начальник управління охорони здоров’я Кам’янець-Подільської міської ради:
– На мою думку, якою б не була будь-яка реорганізація, насамперед має бути якість послуг. І надаватися вона має на регіональному рівні. Хотілося б, щоб цей процес реформування відбувався в розумних рамках, не завдаючи шкоди людям, які потребують лікування, починаючи з первинного рівня. В час децентралізаційного процесу було б добре, щоб амбулаторний сектор краще фінансувався державою. Але хочеться вірити, що з часом медична реформа дасть свій результат і ми будемо отримувати якісні медичні послуги.

ЩО ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ДЛЯ ПСИХЛІКАРЕНЬ?
За схожою схемою збираються пустити і психіатричні лікарні – стаціонар тільки для гострого перебігу хвороби і на короткий період, далі – під спостереження сімейного лікаря або психіатра.

Попри те, що останній етап медреформи має бути впроваджений вже за півтора місяця, головні лікарі психоневрологічних лікарень самі достеменно не знають, що і як відбуватиметься, що входить у суму фінансування, передбачену НСЗУ, а що – ні.

Тарифікація вартості послуги відбуватиметься за один пролікований випадок, втім, як саме фінансуватиметься цей випадок, якщо для його лікування необхідно буде забезпечити пацієнту перебування у стаціонарі понад місяць, ще не відомо. Фінансування на перший квартал забезпечено, далі – через НСЗУ. Жодних перехідних періодів немає.

Більшість лікарів до кінця не знають, як саме і що буде обчислюватись. Я так розумію, що йтиметься про якийсь середній термін перебування, який не буде становити місяць, а буде певним чином обраховуватися. Є пацієнт із гострою шизофренією, який навряд чи вилікується за місяць, а є якийсь пацієнт із невротичним розладом, якому буде достатньо два тижні.

Досить категорично висловився у відкритому листі до президента глава Асоціації психіатрів України Семен Глузман. Він зазначив: «В ці дні головні лікарі психіатричних лікарень отримують жорстку вказівку позбавлятися від пацієнтів, які за своїм станом не потребують стаціонарного лікування. Таких в наших лікарнях близько 30%. Виконання цієї вказівки неминуче зробить кожного головного лікаря злочинцем. Оскільки наші психіатричні інтернати радянського зразка перевантажені, не можуть прийняти додаткових клієнтів, які потребують соціальної допомоги – даху над головою, їжі і хоча б мінімальної медичної підтримки».

Він також прогнозує наслідки «реформ» в психіатрії: «У найближчі місяці багато хто з них (психічнохворих ) будуть вмирати на вулицях від голоду і холоду. Нас чекають не тільки смерті психічно хворих людей на вулицях і площах, а й обумовлені хронічним голодом напади психічнохворих людей на більш благополучних українських громадян з метою грабежу».

ІНША ДУМКА
Насправді про закриття лікарень не йдеться, принаймні, поки що. Згідно з постановою Кабміну щодо удосконалення реалізації програми держгарантій медичного обслуговування населення у 2020 році, тариф на один пролікований випадок психіатричного захворювання становить 7,4 тис. грн, причому передбачено, що лікування одного пацієнта на стаціонарі відбуватиметься впродовж не більш як 30 днів – на такий термін розраховане фінансування.

Згідно статистики у психіатричних установах пацієнти перебувають більше року. Цим людям 30 днів перебування у лікарні оплатить НСЗУ, а на оплату решти 11 місяців доведеться шукати кошти з інших джерел.

Понад те є пацієнти, які перебувають на примусовому лікуванні за рішенням суду – це злочинці, яких визнано неосудними, вони можуть перебувати на лікуванні місяцями. А є тяжко хворі пацієнти, які взагалі не покидають стін закладу.

Додаткове фінансування на перебування у стаціонарі понад визначений місяць могли б забезпечити органи місцевого самоврядування. Але, на жаль, немає часу і грошей.

Хоча розглядається кілька варіантів. Перший – скоротити на 40% персонал і тоді інші зможуть вийти на мінімальні зарплати при обіцяному фінансуванні галузі. Другий – працювати за скороченим графіком. Скажімо, 7-10 днів на місяць.

Борис Цвігун, директор КНП «Лікувально діагностично-консультативного центру»:
– Ми сьогодні говоримо не про закриття таких установ як тубдиспансери і психлікарні, а про оптимізацію ліжкового фонду. Хворих з гострими психічними розладами є 0,5-1%. Їм як послуги надавали так і будуть надавати далі. Соціально небезпечним призначають опікунів. А щодо інших психічно хворих людей, то час замислитися про перепрофілювання закладів. А саме створення відділень соціальної адаптації. Так роблять у всій Європі. Тому що на сьогодні психосоціальна реабілітація набуває все більшої популярності. Основна мета реабілітаційних заходів полягає в тому, щоб особа, яка страждає на психічні розлади, залишалась соціально активною. Досягнення вищевказаної мети відбувається насамперед через залучення психічно хворих у реабілітаційні процеси та соціальне життя, вирішення їх медичних, побутових та соціальних проблем, підвищення працездатності, рівня самообслуговування та досягнення найбільш повної соціальної адаптації.

Стосовно тубдиспансерів. Їх теж оптимізують, зважаючи на локальну потребу їх функціонування. Свого часу в нас його закрили в зв’язку з відсутністю людей. А от дитячу фтизіатрію нам вдалося зберегти, тому що діти – це наше майбутнє. Думаю і надалі так буде. 


Теги: закривають лікарні, оптимізація медицини?

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.