Перейти на мобільну версію сайту


06.03.2020

ЛІКУВАТИ ШВИДКО, БЕЗПЕЧНО І ЯКІСНО

Рогожа«Ми вже звикли до того, що наші пацієнти не пам’ятають лікаря, який проводив їм анестезію чи рятував їх життя, виводячи з критичного стану», – каже лікар-анестезіолог-реаніматолог анестезіологічного відділення з палатами інтенсивної терапії центральної районної лікарні Ігор Рогожа. Про робочі будні та рівень відповідальності, який передбачає ця професія він розказав цього тижня газеті «Ключ».

– Ігорю Віталійовичу, скільки років Ви працюєте лікарем-анестезіологом?

– Майже 22 роки, маю вищу категорію. Після закінчення Кам’янець-Подільського медичного училища, поступив в Чернівецький медичний інститут. Потім в Хмельницькій обласній лікарні проходив інтернатуру, 2 роки працював в дитячій лікарні реаніматологом, і вже 20 років як в центральній районній лікарні за тією ж спеціальністю. Також працюю в дитячій реанімації перинатального центру.

– Бути лікарем-анестезіологом психологічно дуже непросто. Кожного дня доводиться бачити як людина знаходиться на межі життя та смерті і саме разом з Вами їй доводиться переживати ці найважчі моменти. До цього можна звикнути? 

– Так, до цього приходиться звикати, хоча буває й таке, що лікар емоційно не витримує. Коли вдається допомогти пацієнтам вийти з важкого стану, йдеш додому з приємною думкою, що день пройшов вдало. Але бувають випадки, коли сумісна праця всієї нашої команди не може врятувати життя хворому. Все залишає свій відбиток на психологічному стані і здоров’ї медичних працівників. Ми не залізні. Ми такі самі люди, як і всі, зі своїми почуттями і проблемами. Лікарі теж хворіють. І часто тими ж хворобами, які самі лікують. Частину болю пацієнта лікарі теж беруть на себе. Щодо мене особисто, то завжди знав, чим хочу займатися в медицині і в свій час я зробив свідомий вибір. Взагалі професія анестезіолога- реаніматолога доволі складна. Я б сказав мультидисциплінарна. Лікарі нашого профілю мають розбиратися у всьому – терапії, хірургії, неврології, кардіології, психіатрії. Адже в своїй роботі стикаємося з багатьма дуже різними хворобами і паталогічними станами. У нашому відділенні лікуються пацієнти з ускладненим перебігом захворювань, які не піддаються лікуванню в інших відділеннях. Їхній стан може змінитись у будь-який момент, тому вони потребують постійної уваги і перебувають під систематичним наглядом медичних сестер, які вносять дуже вагомий внесок в лікувальний процес, задля одужання пацієнта. До того ж специфіка центральної районної лікарні така, що у нас лікуються і дорослі і діти, починаючи з наймолодшого віку.

– Ігорю Віталійовичу, в такому відділенні як Ваше, особливо важливо працювати в колективі не просто однодумців. Всі мають бути тісно взаємопов’язані один з одним, готовими в будь-який момент допомогти. На скільки я розумію в цьому сенсі Вам пощастило.

– Так, колектив у нас дуже гарний та згуртований.Ми розумієм один одного з півслова, що дуже важливо в нашій роботі. На сьогодні у відділенні розгорнуто 6 ліжок, на яких проходять лікування близько 600 пацієнтів на рік, організоване цілодобове чергування лікарів-анестезіологів та середнього і молодшого медичного персоналу. У нас працює 6 лікарів з дуже великим досвідом роботи, які надають анестезіологічну допомогу в хірургічному, травматологічному, гінекологічному та пологових відділеннях.

– Робота в такому відділенні вимагає дуже великої відповідальності. При цьому доволі часто, напевне, приходиться швидко приймати важливі рішення в короткий термін На скільки це внутрішньо важко і чи легко Вам це дається?

– Так, справді, рівень відповідальності дуже високий. Рішення ловодиться приймати не просто швидко, а за секунди. Від цього залежить життя людини. Щоразу в таких випадках, це дуже велике емоційне та психологічне навантаження для лікаря, тому вважається що відсоток емоційного вигорання в нас найвищий з усіх медичних спеціальностей, як і рівень стресу.

– Ігорю Віталійовичу, аби надавати якісні медичні послуги, необхідно до всього мати необхідне обладнання. Чи вистачає його в Вашому відділенні?

– Для надання екстреної медичної допомоги є все необхідне. Це апарати для штучної вентиляції легень, монітори для відслідковування життєвих показників пацієнта, інфузійні насоси, кисневі концентратори та багато іншого. Дуже хотілося б мати більш сучасні апарати для штучної вентиляції легень, але, на жаль, ціна їх до мільйона гривень і більше, що не доступно для бюджету лікарні.

– Як лікар-анестезіолог, якими принципами в житті керуєтеся?

– Є такий відомий лікар середньовіччя Теофраст Парацельс, який з говорив: «Лікуй швидко, безпечно і приємно». Саме за таким принципом я працюю як лікар-анестезіолог, відповідно керуюсь ним у житті.

– Ігорю Віталійовичу, ми вже з Вами говорили про непросту професію анестезіолога. З якими труднощами особисто Вам приходиться стикатися щодня у Вашій професії?

– Хворі, які лікуються в нашому відділенні – це завжди ті, які знаходяться у важкому стані. Найчастіше вони не є контактними, знаходяться без свідомості, тому потребують постійного догляду. Але, як я вже говорив, в нас дуже гарний медичний персонал, який вправно виконує свою роботу. Ті, хто знаходиться при свідомості, розуміючи, в якому важкому стані знаходяться, дуже часто потребують психотерапевтичної підтримки. Тут потрібно підбирати добрі слова, які заспокоюють, підбадьорюють хвору людину. А це теж непросто.

– Ігорю Віталійовичу, я хочу запитати Вас про болюче питання, як родичам чи близьким наважитися сказати, що дорогої їм людини більше немає?

– Це дуже важко, надзвичайно. Як для людей це стрес, так і для лікаря. А йому приходиться це робити не один раз в житті в силу своєї професії. І до цього звикнути точно неможливо. Для родичів це велике горе і біль. А кожного року у відділенні помирають десятки людей, тож самі розумієте, в якому напруженому стані завжди знаходяться лікарі-анестезіологи.

– Живучи з цим щодня на роботі, чи вдається абстрагуватися від цього вдома?

– В цьому випадку велике значення має сім’я. В моєму випадку – це дружина, яка за освітою є теж медиком, тому розуміє всі труднощі моєї професії, і мої діти. Саме вони завжди дають мені психологічну розрядку. І що найголовніше – ніколи не потрібно переносити свою емоційну напругу та стрес від побаченого чи пережитого на роботі додому, тому що це перешкоджає нормальному спілкуванню зі своїми рідними вдома.

– Ігорю Віталійовичу, працюючи фактично 24 години на добу, чи вдається, хоча б трошки часу приділити своїм рідним?

– Часу, дійсно, мало. Але це не заважає нам в вільну хвилину їздити на природу чи відпочивати духовно. Дуже любимо з дружиною дивитися вистави, які проходять у нашому місті і не тільки, їздимо на екскурсії. Вільного часу дуже мало, але той час, що є, ми з сім’єю використовуємо по максимуму корисно,.

– Зараз часто, Ваші колеги лікарі їздять на різноманітні семінари та навчання аби взнавати нові напрямки розвитку медицини, технології. Ви до цієї категорії людей відноситеся?

– При можливості їжджу на навчання, яке проводить Асоціація анестезіологів України, на міжнародні симпозіуми. Люблю дізнаватись про щось нове. Я також є членом Асоціації лікарів нашого міста, яка систематично проводить наукові конференції для підвищення кваліфікації лікарів. У наших лікарів є знання, досвід, але не вдається при цьому використовувати найновіше медичне обладнання. Воно коштує величезні гроші, які ми не маємо можливості отримати. Завжди вірю в краще, можливо з часом все зміниться.

– Ігорю Віталійовичу не можу не запитати Вас про ставлення до медичної реформи, яка триває нині. Чи вплине вона на роботу таких відділень як Ваше. Чи підтримуєте Ви реформу взагалі?

– До реформи ставлюся позитивно, зміни безперечно необхідні, але наразі без належного фінансування лікарні просто не виживуть. Для того, аби втілити реформу в життя, потрібен час, механізм переходу від медицини минулого до сучасної, бажання людей та знову ж таки кошти. Є нагальна потреба зробити капітальний ремонт нашого відділення. Воно гарне, відповідає всім нормам, але хотілося б його якомога більше зробити сучасним. Тоді можна буде говорити про наближеність медицини до пацієнта.


Теги: лікар-анестезіолог-реаніматолог ЦРЛ Ігор Рогожа

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.