Перейти на мобільну версію сайту


12.08.2016

ТАЄМНИЧИЙ СУРЖИНЕЦЬКИЙ ІДОЛ

археолог (2)Продовжуючи нашу мандрівку музеєм археології, дещо порушимо хронологію і звернемося до найновішої знахідки – Суржинецького ідола.

Протягом 25-27 липня працювала українсько-польська археологічна експедиція, яка займалася дослідженням та перевезенням ідола, що розміщувався поблизу села Суржинці. Ініціатором події став Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник, який і профінансував акцію. Від музею участь взяли співробітники Ігор Старенький, Дмитро Кондратюк, Катерина Мельничук. Із Польщі прибули відомий польський археолог, професор Жешувського університету Міхал Парчевський, професор цього ж університету Януш Теслік, професор Ягеллонського університету з Кракова Ева Теслік, львів’яни - науковий співробітник НДЦ «Рятівна археологічна служба» Наталя Войцещук, Людмила Вовк та Олег Теліщак. Долучилися також до експедиції Руслан Кондров, Володимир Орищук, Ярина Зайшлюк.

Отже, звідкіля взявся цей ідол? Спробуємо дещо прояснити.

Виявлений ідол був на початку 70-х років ХХ століття і введений до наукового обігу кам’янецькими археологами, викладачами місцевого університету (на той час інституту) Іоном Винокуром та Анатолієм Гуцалом. У ході розвідки на терасі лівого берега річки Тернавки праворуч від траси на Старю Ушицю дослідники зафіксували поселення черняхівської культури ІІ-V століть нашої ери, празько-корчацької культури VI-VII століть нашої ери та періоду Київської Русі ХІ-ХІІІ століть. 

У 2000-х роках дослідження ідола провів кандидат історичних наук Павло Нечитайло, який нині очолює Кам’янець-Подільську архітектурно-археологічну експедиції. Після перевезення в 2010 році до кам’янецького музею Пижівського ідола, виникла ідея й музеєфікації Суржинецького ідола. 2015 року для огляду стану ідола було здійснено виїзд на місце Анатолієм та Віталієм Гуцалами, Ігорем Стареньким.

Довгий час вважалося, що ідол міг бути черняхіським. На думку Павла Нечитайла, Суржинецький ідол являється нічим іншим як менгіром – доісторичною пам’яткою мегалітичної культури, що є вертикально поставленим кам’яним блоком (стовпом, брилою). Такі скульптури характерні переважно для пізнього неоліту. Найближче до Поділля менгіри розташовані на території Криму та Кіровоградщини.

археолог (1)Важливою є хронологічна приналежність ідола. І тут у ході дослідження виникли проблеми. Як з’ясувалося, він розташовувався не на місці капища і був сюди перевезений та встановлений, найімовірніше, як межовий знак. Відбулося це в другій половині ХІХ століття, адже матеріал із впускної ями датується саме цим періодом. Цікаво також, що з північної сторони знаходилося заглиблення, яке було заповнене скляним та керамічним матеріалом першої половини – середини ХХ століття. Окрім того, неподалік ідола виявлено матеріал трипільської культури та Київської Русі. Отже на сьогодні достеменно невідомо, де саме знаходилося капище, на якому стояв ідол. Однозначно відстань до капища була відносно невеликою, враховуючи, що загальна висота кам’яного стовпа становить 3,1 метри (надземна частина становила 1,87 метра). Ще однією цікавою особливістю є те, що досить довгий час ідол пролежав на половину по горизонталі, врослим у землю, що спричинило сильну ерозію лицьової частини, натомість інша збереглася досить добре.

Ідол має заокруглене навершя та основу у формі восьмикутника з розмірами 0,24х0,1х0,23х0,14х0,28х0,1х0,27х0,1 м. Південна сторона навершя пошкоджена, саме в цій частині й могло бути обличчя ідола. У місці переходу від основної частини стовпа до навершя чітко читається заглиблений ровик, який і розділяв їх. Цікаво, що на Суржинецькому ідолі можна побачити значну кількість хрестоподібних зображень. На думку Наталії Хамайко та Олексія Комара, завдяки набиттю хрестів на язичницьких зображеннях відбувалася процедура «вигнання біса з каменю», що дозволяло християнам не сприймати язичницької семантики ідолів, а останнім успішно пережити християнізацію земель. На стовпі прослідковуються зображення латинських, рівнораменних хрестів, рівнораменного «корсунського» хреста з символічної «голгофою» та хрест з просвердлинами (лунками) на кінцях рамен.

На сьогодні ми можемо говорити про два етапи використання ідола: «язичницький» та «християнський». Що ж до з’ясування дати та історичної приналежності ідола, то на сьогодні це питання залишається відкритим і потребує дослідження. Насамперед, ідол не знаходився на місці капища, будучи вирваним із середовища, перевезеним та встановленим як межовий знак. Зафіксований біля нього матеріал не може бути датуючим, а тільки вказувати на час його встановлення як знаку. Ще одним нюансом є те, що на сьогодні не знайдено більш-менш точних аналогій Суржинецькому ідолу, які були би чітко датовані та атрибутовані. Тож роботи в істориків досить. Сьогодні ж знайдений ідол експонується в дворику археологічного музею і з ним можуть ознайомитися всі охочі.  


Теги: археологічна спадщина, ідол

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.